Презентация на тему Майстри українського бароко

XVI-XVIII сторіч, започаткований в Італії. Основні його риси: підкреслена

урочистість, пишна декоративність, динамічність композиції. В Україні під впливом козацтва, його визвольного руху та союзу з православною церквою, яку воно взяло під свій захист, наприкінці XVI-початку XVII сторіч народжується українське бароко.

та широка демократизація сюжетів. Українське бароко відбилося в архітектурі,

живописі, літературі, скульптурі та театрі України того часу.

українського бароко, слід відзначити архітектуру Духовної академії у Києві

(Й. Шедель), Ковнірського корпусу в Києво-Печерській лаврі (С. Ковнір), надбрамної церкви Кирилівського монастиря у Києві (І. Григорович-Барський); церкви Св. Юра у Львові (Б. Меретин); картини художників І. Рутковича, Й. Кодзлевича, Г. Левицького, А. Голика, ікони та розписи невідомих художників у церквах та монастирях; літературні твори К. Саковича, І. Величковського, М. Смотрицького, І. Галятовського, А. Радивиловського, Г. Кониського, Т. Прокоповича, Д. Туптала, Г. Сковороди, М. Довгалевського та інші. 

нині Німеччина. Архітектурній майстерності навчався у німецьких майстрів, близьких

до школи архітектора Андреаса Шлютера. Працював під впливом архітекторів нідерландської школи. Знав також секрети італійських зодчих. Працював в стилі бароко.
Вершиною мистецтва архітектора в Києві було зведення Великої дзвіниці Успенського собору в Києво-Печерській Лаврі, нині Києво-Печерський історико-культурний заповідник.

початку 18 століття століття, перебудовано за проектом Шеделя в 1732—1740 роках. Було здійснено

надбудову другого поверху з конгрегаційною церквою та актовою залою, де відбувалися філософські диспути, музично-драматичні вистави тощо.

підданним Києво-Печерської лаври (хоч і звільненим від усіх монастирських повинностей). Близько 1720 року

переселився до Києва. Монастир зазнав великої пожежі у 1718 році. Тому тут розпочали великі відбудовчі роботи, в яких брав участь Ковнір. Спершу він працював під керівництвом Йогана Шеделя, Василя Нейолова та інших професійних зодчих, а з часом і сам отримав кваліфікацію «кам'яного будівництва майстра».

призначення — склади, комори, ключарня, палітурня, друкарня. За участю Ковніра

споруджено дзвіниці на Ближніх та Дальніх печерах, храм у Китаєві, Кловський палац та інші видатні пам'ятки українського бароко. Яскравим шедевром є Ковнірівський корпус на території Верхної Лаври — колишнє службове монастирське приміщення.

міста Бар на Поділлі. Близько 1715 року сім'я переїхали до Києва. Спробував себе в

архітектурному мистецтві вже у зрілі роки. До того служив у магістраті, одружився, налагодив сімейний побут (був батьком 15 дітей). А потім, пройшовши вишкіл на будовах інших зодчих, приступив до самостійної творчості.

Набережного (1772-1785), Будинок бурси (1760-1778) ( Київ). Собор Різдва Богородиці,

будинок полкової канцелярії (Козелець).

появи на західноукраїнських землях, відсутні. Близько 1738 року з'явився у

Львові, де оселився і працював як архітектор.
Споруди Меретина виконані в стилі пізнього бароко та рококо з елементами класицизму, пристосованому до українських традицій. Показовим для еволюції стилю майстра є Городенківський костел, на котрому архітектор застосував ряд прийомів, розвинутих в подальшому у головному своєму творінні — соборі святого Юра.

переважно у Жовкві. З творчості Рутковича відомі збережені цілістю або

частково іконостаси у дерев'яних церквах: у Волиці Деревлянській, у Волі Висоцькій, у ц. Різдва Христового у Жовкві (1697 -99), на поч. XIX ст. перенесений до церкви Собору Пресвятої Богородиці у Скваряві Новій, нині у Національному музеї у Львові імені Андрія Шептицького. Іконостаси Рутковича визначили тип західноукраїнського іконостасу кінця 17 першої половини XVIII століття з додатковим рядом євангельських сцен, а жовківський іконостас був вершинним етапом розвитку українського класичного іконостасу XVII століття.

літа Кондзелевич переїхав на Волинь, до самої смерті жив у Луцьку,

а головним чином — у Білостоцькому монастирі. До XVIII століття цей монастир вважався оплотом православ'я і був єпископською резиденцією. При монастирі існувало училище для дітей. І все ж, основним його заняттям Кондзелевича був іконопис, хоча є намагання приписати йому ряд портретів. В 1710 році в акті обрання єпископа на Луцьку православну кафедру він згадується як ігумен Луцького Хресто-Воздвиженського братства, а в 1713 році його повторно обирають на цю посаду

для Загорівського монастиря, «Богородиця-Дороговказниця», ікони «Христос-Пантократор», «Спокуса Христа» та

одвірки дияконських і Царських воріт  та ін.

родині крамаря Церейського. Визначний український діяч епохи бароко. Різносторонність

обдарувань, енциклопедичність знань, видатні досягнення в галузі науки, політики, без сумніву дозволяють поставити його в ряд геніїв людства. Праці Ф.Прокоповича торкаються фізики, філософії, математики, астрономії, логіки, наук про державу і право, теології.

і матерії, яка лежить в основі сучасної теорії відносності.

Тільки «закритість» досягнень українських мислителів перед світом і невивченість їхніх праць до сьогодні не дає змоги поставити ім'я нашого вченого на достойне місце поряд з Лукрецієм Тітом Каром,Ньютоном, Фрідманом, Ейнштейном — і сучасні фізики повинні попрацювати в цій галузі, переосмисливши і переоцінивши доробок українських мислителів, зокрема Ф.Прокоповича, надати світової відомості їхнім непересічним, а іноді й абсолютно піонерським досягненням. Створив визначну працю «Натурфілософія».

праці якого вплинули на розвиток східнослов'янських мов. Автор «Граматики слов'янської» (1619), що

систематизувала церковнослов'янську мову. Автор ідеї про відродження православ'я в слов'янському світі на базі Московського царства.

духовними властями, з 1770-х років вів життя мандрівного філософа. У філософських діалогах і трактатах біблейська

проблематика переплітається

з ідеями платонізму та стоїцизму. Зміст людського існування — подвиг самопізнання. Створив збірку «Сад божествених пісень».