Презентация на тему План лекції:

вплив на суспільний розвиток.
2) Електронна комерція: історія, сутність, принципи,

переваги та проблеми впровадження.
3) Види електронної комерції.
4) Нормативно-правове регулювання електронної комерції.

економіка та бізнес стають електронними.
Кінець 20

століття супроводжувався бурхливим розвитком ІКТ (розвиток мобільного зв'язку, широкополосного доступу, цифрового телебачення, мережі Інтернет).

Відбувається перехід від індустріального до постіндустріального та інформаційного суспільства. Інофрмаційне суспільство головним предметом суспільного виробництва має інформацію, а не матеріальний об'єкт. У розвинених країнах сучасні ІКТ перестали бути додатком до старої економіки, перетворившись у базові технології усіх сфер народного господарства і життя суспільства.

2008 роком кількість Інтернет-користувачів зросла на 18%.
Рівень проникнення до

Інтернету в Європі перевищив 53%.

Світовий ринок електронної комерції в 2009 році склав 447 млрд. дол США.
У 2010 році обіг світового ринку електронної комерції досягне 1 трлн. дол. США, а найближчі роки сягне 10 млдр. дол. США

для задоволення найрізноманітніших потреб своїх громадян у різних сферах:

E-government
E-commerce
E-education
E-medicine

з питань інформаційного суспільства 2003 рік – Женева, 2005

– Туніс, 2011 – Женева.
Регіональні програми: Електронна Європа - 2020; Електронна Азія та інші.
Національні програми: Електронна Америка, Електронна Росія, Електронна Британія та інші

які активно застосовують інформаційно-комунікаційні технології, розвивають електронну комерцію –

отримують серйозні конкурентні переваги.

розвиток економіки та суспільного життя в найближчі роки буде

визначатися формулою «5-І»:

Інформація
Інновація
Інвестиції
Інтелектуальна власність
Інфраструктура

комерції вважається 1993 рік, коли почалося масове використання Web-технології

в мережі Інтернет, проте перші системи електронної комерції у своїй найпростішій формі з’явилися у 1960-х роках в США та використовувались головним чином у транспортних компаніях для замовлення білетів та обміну інформацією між транспортними службами перед підготовкою до рейсів.
Спочатку електронна комерція опиралася на комунікації, які не належали до Інтернет, та характеризувалися використанням різноманітних автономних стандартів та протоколів.

(Electronic Data Interchange), який був прийнятий у 1980 році.

Цей стандарт визначав як типові бізнес-транзакції і документи (замовлення, накладні, митні декларації тощо), які мають бути оброблені та передані через цифрові мережі. На початку 1990-х років ISO розробила новий стандарт EDIINT (Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport over Internet) який опирався на EDI та визначав засоби передачі EDI-транзакцій за допомогою протоколів мереж IP та Інтернет.
На початку 1990-х років ISO розробила новий стандарт EDIINT (Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport over Internet) який опирався на EDI та визначав засоби передачі EDI-транзакцій за допомогою протоколів мереж IP та Інтернет.

кошти у розвиток EDI, але він ніколи не досяг

того рівня популярності, як web-орієнтована електронна комерція, за такими причинами: 1) висока вартість впровадження EDI-рішень не дозволяла середнім та малим підприємствам стати учасниками електронної комерції; 2) повільний розвиток стандартів EDI; 3) складність розробки програм за специфікаціями EDI зумовила нестачу кваліфікованих спеціалістів.
З розвитком Інтернету у 1990-х роках виникла відповідна форма електронної комерції у формі Інтернет-магазинів, де користувачі могли замовляти товари та послуги з оплатою за допомогою банківських карток. Розвиток Інтернету став чинником значного зниження витрат використання електронної комерції завдяки низької вартості обміну інформацією.

це сфера цифрової економіки, що включає всі фінансові та

торгові транзакції, які проводяться за допомогою комп’ютерних мереж, та бізнес-процеси, пов'язані з проведенням цих транзакцій.
Електронна комерція – така форма комерції, коли вибір і замовлення товару чи послуг здійснюються через комп'ютерні мережі, а оплата – через використання електронних документів та платіжних засобів

Interchange, EDI),
електронний рух капіталу (Electronic Funds Transfer, EFS),

електронну торгівлю (E-Trade),
електронні гроші (E-Cash),
електронний маркетинг (E-Marketing),
електронний банкінг (E-Banking),
електронні страхові послуги (E-Insurance), тощо.

платіжні системи (у технічному аспекті), тощо);

режиму он-лайн
Розробка програмно-технічних засобів проведення надійних і безпечних платіжних

операцій
Наявність простого і безпечного клієнтського програмного забезпечення

сайтах та проведення презентацій засобами аудіо- та відеодемонстрацій на

клієнтських комп'ютерах
Проведення операції (купівля, зміна суми банківського рахунку тощо) як безпечної транзакції
Електронна підтримка клієнтів у період експлуатьації ними товарів та послуг

операціях;

зниження невиробничих витрат (торгових витрат, витрат на рекламу, витрат

пов'язаних з сервісним обслуговуванням та інформаційною підтримкою споживачів);

скорочення циклу виробництва та продажі, оскільки відпадає потреба повторного підтвердження інформації і знижується вірогідність помилок при введенні інформації;

значно знижуються затрати пов'язані з обміном інформацією, за рахунок використання більш дешевих засобів телекомунікації;

більша відкритість компаній до споживачів.

це електронна комерція між компаніями. Це — тип електронної

комерції, що має справу з відносинами між і серед видів комерційної діяльності. Приблизно 80 % електронної комерції належать до цього типу, і більшість експертів пророкує, що B2B електронна комерція продовжить поширюватися швидше ніж B2C. Більше загальні B2B приклади й кращі практичні моделі — IBM, Hewlett Packard, Cisco and Dell. Основною задачею В2В компаній є підвищення ефективності роботи компаній на В2В-ринку за рахунок зниження витрат на підготовку торгових процедур, а також розширення географії бізнесу до масштабів світу.

торгівля між компаніями й споживачами, включає збирання інформації клієнтами;

купівлю фізичних речей чи інформаційних/електронних товарів; і, для інформаційних товарів, одержування товару (програми, електронної книги) по електронній мережі. Це друга по величині й сама рання форма електронної комерції. Приклади B2C моделей — мережні компанії продажу в роздріб типу Amazon.com, Drugstore.com, Beyond.com.

Інтернет є одним із найвищих в Європі (2000-2009 роки

біля 5000%), і значно випереджає темпи зростання ВВП. В 2009 році кількість користуваців склала за даними Internet World Stats 10,354 млн. (22,7% жителів України), але цей рівень значно відстає від середньоєвропейського (53%) і нижче середньосвітового рівня (26,6%). але якщо поєднати цей показник з аудиторією Інтернету в абсолютних показниках, то кількість Інтернет-користувачів в Україні вже перевищила населення багатьох країн Європи. А сама кількість знаходиться на 10 місці в Європі і на 3 місці в Центральній та Східній Європі.

ціну угод (особливо ціну пошуку), збільшуючи доступ споживачів до

інформації й дозволяючи споживачам знайти саму конкурентоспроможну ціну за товар або послугу. B2C електронна комерція також зменшує ринкові бар'єри входу, тому що вартість створення й розкручування сайту набагато менша ніж установка структури фірми. У випадку інформаційних товарів, B2C електронна комерція ще більш приваблива, тому що це зберігає фірми від факторингу в додатковій вартості фізичної мережі розподілу. Крім того, для країн із зростаючою кількістю користувачів Internet, поставка інформаційних товарів стає усе більше й більше доступною.

C2C — просто торгівля між приватними індивідуумами або споживачами.

Цей тип електронної комерції характеризований ростом електронних ринків і мережних аукціонів, особливо у вертикальних галузях промисловості. С2С можливо має найбільший потенціал для того, щоб розвивати нові ринки.

входить принаймні в три форми: 1) аукціони, типу eBay,

що дозволяє інтерактивно пропонувати ціну в реальному масштабі часу; 2) однорангові системи, типу моделі Napster (протокол спільного використання файлів між користувачами в системах типу IRC) і більш пізні моделі обміну грошей; 3) оголошення тематичних категорій у портальних сайтах типу Тематичних категорій Excite і eWanted (діалоговий, мережний ринок, де покупці і продавці можуть вести переговори).

послуги через Інтернет хоча б один раз;
71% хочуть бачити

товар перед покупкою;
55% побоюються шахрайства в Інтернет–магазині;
7% здійснюють покупки в Інтернет–магазинах частіше ніж 4 рази на місяць;
Чим більше дохід користувача, тим більше його побоювання бути ошуканим в Інтернет–магазині.

Дані соціології

використання новітніх технологій інформаційного обміну та визначення механізмів укладання

правочинів з використанням електронних повідомлень.

Необхідність прийняття спеціального законодавства

електронної комерції та врегулювання питань захисту прав споживачів при

здійсненні електронних угод.

Головна мета законодавства
про електронну комерцію

всьому комплексі відносин комерційного характеру, які охоплюють, але не

обмежують практично усі існуючи форми комерційної діяльності.

Сфера застосування законодавства
про електронну комерцію

які вчинені в електронної формі;
Поєднання свободи і надійності сервісу

та відповідного контролю у регуляторному середовищі;
Відкритість, або технологічний нейтралітет (закон не створює переваг будь-якому виду технології);
Гарантування судового захисту прав споживачів та суб'єктів які здійснюють електронну комерцію.

Основні принципи регулювання
законодавства про електронну комерцію

та науки;
Кабінет міністрів;
Міністерство праці та соціальної політики;
Національний банк України;
Служба

безпеки України;
Національна Академія наук;
Національна Академія правових наук;
Українська Інтернет асоціація;
Асоціація «ІТ-Україна» та інші.

Обговорення та експертні висновки

ЕЛЕКТРОННУ КОМЕРЦІЮ

України «Про електронну комерцію» доцільно доопрацювати з урахуванням висловлених

зауважень та пропозицій.

Висновок науково-експертного управління

що надійшли, враховуючи також схожість тлумачення більшості норм альтернативних

законопроектів з основним проектом закону (реєстр. № 6086), а також зважаючи на суспільну важливість врегулювання даної сфери діяльності та враховуючи висновки надані відповідальними Комітетами, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, фаховими науковими та державними установами, своїм рішенням рекомендує Верховній Раді України прийняти у першому читанні проект Закону України про електронну комерцію, (реєстр. № 6086 від 18.02.2010р.).
При доопрацюванні зазначеного законопроекту до другого читання врахувати зауваження та пропозиції головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України та ряд положень законопроектів №№ 6086-1, 6086-2.

Висновок Головного Комітету ВРУ
з питань фінансів та банківської діяльності

суперечить праву Європейського союзу
Рекомендувати Верховній Раді України прийняти у

першому читанні проект Закону України про електронну комерцію, (реєстр. № 6086 від 18.02.2010р.). При доопрацюванні зазначеного законопроекту до другого читання врахувати зауваження та пропозиції головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України та ряд положень законопроектів №№ 6086-1, 6086-2.

Зведений експертний висновок

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ
ЗАКОН ПРО ЕЛЕКТРОННУ КОМЕРЦІЮ

спільно з експертним середовищем до другого читання було підготовлено

нову редакцію законопроекту “Про електронну комерцію”.

Поточний стан розгляду законопроекту

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ
ЗАКОН ПРО ЕЛЕКТРОННУ КОМЕРЦІЮ