Презентация на тему Прикладні аспекти екології

надзвичайних екологічних ситуацій.
Природні та антропогенні фактори виникнення надзвичайних екологічних

ситуацій.
Управління екологічною безпекою.

– це надзвичайна ситуація, при якій на окремій місцевості

сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави.

втрату, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів

внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, які обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах.

Екологічна криза – особливий тип екологічної ситуації, коли середовище існування одного з видів або популяції змінюється так, що ставить під сумнів його подальше виживання.

антропогенних впливів можлива нормалізація екологічної обстановки, часткове відновлення ландшафту.

що включає зникнення природної рослинності, водну і вітрову ерозію

ґрунтів, зменшення біологічної продуктивності.

Арідне опустелювання відбувається переважно в перехідних зонах від вологих саван і рідколісь до пустель. Найбільш яскраво це виявляється на північному узбережжі Африки, південно-заході Північної Америки, в Середній Азії. Ці зони в результаті набувають риси, властиві природним пустелям. Тим самим пустелі розширюють свій ареал. 

Провідними антропогенними впливами, що приводять до арідного опустелювання, є непомірний випас худоби, часті штучні пали, розорювання земель, вирубування дерев, прокладання доріг. На антропогенні фактори накладаються природні коливання зволоженості.

з масовою загибеллю живих організмів.
Катастрофічні екологічні ситуації характеризуються глибокими

і незворотними змінами природи, втратою природних ресурсів і різким погіршенням умов проживання населення. Спостерігається відчутне погіршення здоров’я людей, а також втрата біотичного різноманіття та унікальних природних об’єктів.

моря
І кризи та катастрофи є складовими частинами формування

надзвичайних екологічних ситуацій.

умовних етапів:

наслідком, як техногенних факторів, так і природних стихійних явищ.
Розмежування

надзвичайних ситуацій, викликаних природними та техногенними факторами не завжди можливо: найчастіше характер прояву повеней, селевих потоків, снігових лавин, зсувів і багатьох інших стихійних явищ залежить як від природних процесів, так і від ступеня техногенного навантаження.

явищ, які можуть призвести до виникнення надзвичайної екологічної ситуації.
Число

природних і техногенних катастроф у світі, 1970-2013р.р.

міста світу, швидке зростання населення та несвоєчасна підготовка території

яких обумовлюють величезні руйнування і збитки при стихійних лихах. Проблема мегаполісів посилюється ще тим, що на їх територіях, поряд з небезпечними природними, широко розвиваються природно-техногенні явища, зумовлені впливом міста на природне середовище.

До них відносять: сейсмічність, опускання території, підтоплення, розвиток техногенних фізичних полів (вібраційних, теплових, електричних).
Тому не буде перебільшенням сказати, що залежність людини від природних умов зростає.

привести до виникнення надзвичайних екологічних ситуацій:

потенційною загрозою розвитку надзвичайних ситуацій, природні явища поділяють на

три групи:
– землетруси;
– виверження вулканів;
– інші явища, наприклад, урагани, лавини, посухи, повені, схилові процеси.

виверження, приурочені до активних геотектонічних зон. Характерно, що в останні

десятиліття територіальна картина прояву землетрусів зазнала деяких змін. Землетруси все частіше стали виявлятися в районах значного техногенного навантаження, наприклад в зонах розміщення великих водоймищ, районах видобутку корисних копалин.

Більш складним характером територіального розподілу відрізняються селі (характерні для гірських районів з певними ландшафтно-кліматичними умовами), маломасштабні вихори і градобої (райони з певним поєднанням кліматичних умов і рельєфу), снігові лавини (гірські райони з рясними снігопадами), зсуви (ділянки з певною літологією, кліматичними та гідрогеологічними умовами), заморозки (певне місце розташування – найчастіше замкнуті пониження в умовах помірних і субтропічних широт).

Природні катастрофи, як правило, мають тяжіння до певних регіонів, де вони найчастіше відбуваються і призводять до найбільшої кількості жертв. Для Африки характерні посухи, для Індії – повені, для Тихоокеанського узбережжя Америки – урагани і тайфуни.

проявами таких впливів на компоненти природи є:

заходів:
підвищення ефективності дії спеціальних служб (МНС);
інженерно-технічні заходи, наприклад, зміцнення

будівель, формування русел течії вулканічної лави;
прогнозування стихійних явищ шляхом вивчення закономірностей виникнення землетрусів, виверження вулканів, ураганів, цунамі;
психологічна підготовка населення, навчання людей поведінці в умовах надзвичайних ситуацій;
здійснення планувальних рішень (заборона на будівництво в районах, схильних до стихійних лих, введення обмежень на землекористування і заселення);
страхування від збитків при стихійних явищах.

природне середовище розрізняються за формою, масштабами, часом, цілям. 

виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, на думку Міжнародного Соціально-Екологічного Союзу

(одна з найбільших мережевих неурядових організацій на території Співдружності Незалежних Держав), є:
1. Транскордонні впливи і забруднення внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі в результаті технічних аварій, їх наслідки для здоров’я людей і природи.
2. Розвиток та поширення екологічно небезпечних технологій, розробка і реалізація небезпечних проектів.
3. Руйнування дикої природи, природних екосистем, в тому числі на особливо охоронюваних природних територіях, на суміжних територіях низки країн.
4. Зростаючий дефіцит чистої прісної води, чистого атмосферного повітря, енергії і інших життєво необхідних природних ресурсів.
5. Екологічні наслідки військової активності часів «холодної» війни, роззброєння та ліквідації надлишкової військової техніки та озброєння, в тому числі зброї масового ураження, ризики і наслідки численних локальних військових конфліктів, тероризму, а також процеси неомілітарізації, які реально протистоять рішенням національних, загальноєвропейських та глобальних екологічних проблем.

глобальному, регіональному і локальному рівнях.
Глобальний рівень управління екологічною безпекою

передбачає прогнозування і відстеження процесів в стані біосфери в цілому і складових її сфер. Суть глобального контролю та управління – у збереженні та відновленні природного механізму відтворення навколишнього середовища біосферою, який направляється сукупністю живих організмів, які входять до складу біосфери.
Управління глобальною екологічною безпекою є прерогативою міждержавних відносин на рівні ООН, ЮНЕСКО, Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) та інших міжнародних організацій. Методи управління на цьому рівні включають прийняття міжнародних актів із захисту навколишнього середовища в масштабах біосфери, реалізацію міждержавних екологічних програм, створення міжурядових сил з ліквідації екологічних катастроф, що мають природний або антропогенний характер.

а іноді території декількох держав. Контроль і керування здійснюються на

рівні уряду держави і на рівні міждержавних зв’язків (об’єднана Європа, СНД, Африканський союз та ін.). На цьому рівні система управління екологічною безпекою включає:
екологізацію економіки;
нові екологічно безпечні технології;
підтримання темпів економічного розвитку, не перешкоджають відновленню якості навколишнього середовища і сприяють раціональному використанню природних ресурсів.

Локальний рівень включає міста, райони, підприємства металургії, хімічної, нафтопереробної, гірничодобувної промисловості та оборонного комплексу, а також контроль за викидами, стоками і т. ін. 

нормативними та адаптивними.