Презентация на тему Релігійне життя україни в умовах незалежності

своєрідний “релігійний ренесанс”, виявами якого стали відродження релігійного життя

,виникнення значної кількості релігійних общин, реставрація та відновлення функціонування давніх, спорудження нових храмів, збільшення набору до духовних закладів освіти тощо .Це було зумовлено такими чинниками:
Зняття заборони на релігійне життя;
Забезпечення державою реальних гарантій свободи совісті;
Загостренням суспільних проблем;
Частковою втратою старих ідеологічних орієнтирів та цінностей;
Різновекторними пошуками духовної опори в житті;
Поверненням до споконвічних духовних цінностей. (за О.Д.Бойком)

в країні в останні роки XXст. характеризували зростання кількості

релігійних громад , значне розширення спектра конфесій ,напрямків.Так, якщо до 1985р. В республіці існувало 5,5 тис. релігійних громад 18 конфесій та напрямків, то на початку 1995 р. в Україні діяло вже майже 16,5 тис. громад 67 конфесій ,напрямків, на 1січня 2000 року функціонувало до 23,5 тис. громад 90 конфесій та напрямків

розкол у православ'ї
 У червні 1992 р. відбувся об’єднавчий

собор.Патріархом Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ-КП — так вона стала називатися після об’єднання) було обрано Мстислава (Скрипника), а його заступником — Філарета (Денисенка). У червні 1992 р. відбувся об’єднавчий собор.
Патріархом Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ-КП — так вона стала називатися після об’єднання) було обрано Мстислава (Скрипника), а його заступником — Філарета (Денисенка). Утім, єдина православна церква в Україні не склалася.На це було ряд причин:
• По-перше, об’єднавчий собор спричинив незадоволення Московського патріархату, який не хотів змиритися із втратою однієї з найвпливовіших і найбагатших церков. Московський патріархат зумів взяти під свій контроль більшість українських церков.
Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ-МП) очолив митрополит Володимир (мирське ім’я — В. Сабадан).
• По-друге, не визнав об’єднання, хоча номінально очолював й УПЦ-КП, 92-річний Мстислав, за яким пішла частина автокефальних парафій. Після смерті Мстислава 1993 р. розкол поглибився, а патріарший престол у жовтні 1993 р. посів Володимир (Романюк) — відомий богослов, видатний український правозахисник. Його заступником став митрополит Філарет (Денисенко).
Таким чином, українське православ’я виявилося розколотим на основні три гілки, що негативно впливало на міжконфесійні стосунки та духовне життя в цілому. Ця проблема залишається нерозв’язаною і до сьогодні.

й інші проблеми.
• З одного боку, значна політизація релігійної

сфери, про що свідчить поява Української християнсько-демократичної партії (1990), Українськоїхристиянської партії жінок (1991), з іншого — політика проникає в релігійну сферу. Вже звичною стала практика, коли окремі політики та партії спираються на релігійні організації з метою розширення електорату.
Конфлікти між греко-католиками і православними та всередині православної конфесії. Приводом до міжконфесійних зіткнень найчастіше стають поділ сфер впливу, боротьба за лідерство, культові приміщення, майно.
Особливостями релігійного життя України є:
по-перше, порівняно високий рівень релігійної активності населення: в Україні на кожну релігійну общину припадає в середньому 2 387 осіб, що в 4 рази більше, ніж у Росії, і вдвічі перевищує рівень Білорусі;
по-друге, територіальна нерівномірність поширення релігії: тривала роз’єднаність українських земель, перебування у складі держав, що різняться за соціальним устроєм, культурою, особливостями духовного розвитку, позначилися не тільки на ареалі поширення релігії, її конфесійній палітрі, а й на інтенсивності релігійного життя;
по-третє, активний перехід вірян із одних конфесій в інші: якщо на момент проголошення незалежності в Україні до православ’я належало 70 % загальної чисельності релігійних громад, протестантизму — 27 %, а кількість римо-католицьких не перевищувала 2 %, то нині православні віряни становлять лише 52 % від загальної кількості релігійного населення країни, прихильники протестантизму — 25, а прибічники двох гілок католицької церкви (УГКЦ та РКЦ) — 21 %;
по-четверте, сучасна релігійна ситуація характеризується відродженням та активізацією діяльності церков національних меншин. Останнім часом виникло багато релігійних організацій та об’єднань, що належать до «нетрадиційних культів». Зокрема, набули поширення Корейська методистська церква, релігійні громади Товариства Свідомості Крішни, буддистів, віри Бахаї, даосистів, ведантистів та ін. Значна кількість релігійних угруповань перебуває в «окультному підпіллі». Так, за деякими даними, в одному лише Києві діє до 140 незареєстрованих об’єднань.
Розгортанню та пожвавленню релігійного життя в Україні значною мірою сприяв візит Папи Римського, який відбувся в червні 2001 року.