Презентация на тему Шарль П'єр Бодле́р 

рік матір Шарля вийшла заміж за генерала Опіка; стосунки

з вітчимом у хлопця не склалися. Заміжжя матері справило важкий вплив на характер Шарля, який в підлітковому віці в піку вітчиму і матері часто вчиняв поступки, які шокували суспільство. Його вітчим — офіцер французької армії Жак Опік (1789–1857), згодом зробив блискучу військову (генерал), дипломатичну (посол у Мадриді) і політичну (сенатор) кар'єри. В 1832 сім'я переїхала в Ліон. 1833 року Бодлер вступив до ліонського Королівського коледжу і мешкав у пансіоні.

(генерал Опік)

не був звичайним солдафоном, хоча й зовсім не знався

на мистецтві. Бодлер до самої смерті вітчима не пробачив йому, що той «забрав» у нього матір.
Після повернення сім'ї в Париж в 1836 Бодлер продовжив освіту в Ліцеї Людовіка Великого; він знову жив у пансіоні, суворий режим якого вітчим вважав необхідним для виховання непокірного пасинка. В 1837 Бодлер написав свій перший вірш «Несумісність» (Incompatibilite). В 1839 його виключили з Ліцею, але вже в серпні він здав іспити на бакалавра.

бакалавра, відчув, що не хоче більше продовжувати навчання. Це

був акт протесту і звільнення — він вирішив стати "творцем".
Бодлер приятелював з молодими літераторами і навіть насмілився заговорити на вулиці з самим Бальзаком. Юнак не уникав сумнівних знайомств, вів богемне життя.
В результаті — хвороба століття "сифіліс" на все подальше життя стала причиною нервових зривів, фізичних недомагань, депресії, нудьги, тривоги Шарля Бодлера.
В 1841 батьки відправили його в морську подорож до Атланти, щоб врятувати його від цього середовища. Але у вересні Бодлер перериває плавання і кілька місяців живе на о. Маврикій. В 1842 — повертається в Париж. Після досягнення повноліття Бодлер успадковує батьківські 75 тис. франків

— на розваги, повій, на створення іміджу денді
(денді -

чоловік, який підкреслено стежить за «лоском» зовнішнього вигляду та поведінки).
Бодлер усіма можливими засобами намагався вразити своїм зовнішнім виглядом: оксамитовий камзол, як у венеціанських аристократів; чорний фрак з циліндром на голові; вільна блуза, яку він вважав новою власною формою дендизму.
Хоча елегантна зовнішність і манери Бодлера справляли враження на жінок, він не намагався завести серйозні стосунки з порядною жінкою.
Гіпертрофована саморефлексія, нерішучість, невпевненість у собі як в чоловікові підштовхували його шукати жінку, поруч з якою він відчував би свою беззаперечну вищість, при цьому нічого не пояснюючи і не виправдовуючись.

паризьких маленьких театрів. Протягом 20 років вона була його

постійною коханкою, хоча не відзначалась ані красою, ані розумом, ані талантом.

Jeanne Duval 1865 art print by Charles Pierre Baudelaire.

У 1844 за рішенням сімейної ради над Бодлером встановлюється

опіка. Причиною стала наркотична залежність Бодлера і легковажне ставлення до отриманого спадку.Він гостро переживає приниження. Таким опікуном став нотаріус Ансель, який вів грошові справи Бодлера і видавав йому певну незначну суму щомісячно В 1845 робить спробу самогубства. Наприкінці 1845 року остаточно пориває з вітчимом. Того ж року відбувся його літературний дебют: у журналі «Художник» (Artiste) публікується сонет «Дамі креолці» (A une dame creole), складений ще в період його перебування на Маврикії. Тоді ж він заявляє про себе як про тонкого цінителя живопису, написавши есе про художній салон 1845 року. («Салон 1845 року», Le salon de 1845); з цього часу Бодлер став одним з головних літературних і художніх критиків свого часу.

хвороба Бодлера — почастішали напади запаморочення, жару, безсоння, майже

божевілля. Він практично нічого не пише, одягнений в лахміття, годинами ходить вулицями, намагаючись "загубитися" в натовпі. Але все ж таки знаходить в собі сили читати лекції і домовитися про видання своїх творів.
Катастрофа сталася 4 лютого 1866 р., коли під час відвідання церкви Бодлер непритомніє.

і остаточну втрату здатності говорити. У липні його перевозять

до Парижа, де він і помер.

Дата издания:27.10.1951

книгу віршів «Кола пекла» (за аналогією з твором Дайте

«Божественна комедія»).
1857 р.: випуск збірки «Квіти Зла» (у перекладі з французької може звучати як «Квіти Хвороби»). За цю книгу автора було притягнуто до суду, деякі вірші заборонені за “антиморальність”. Тільки у 1946 році цей присуд скасовано.
Збірка вийшла у червні 1857 і одразу потрапила в поле зору не лише читачів, а й прокуратури, яка відкрила судову справу і звинуватила поета в "зневажанні релігії".
Бодлер був наляканий майбутнім судом, але ще більшою мірою його образило саме звинувачення суду:"жорстоку книгу", в яку він вклав все своє серце, всю свою ніжність, всю свою релігію, всю свою ненависть", судді оголосили брутальною порнографією — твором, який містить "непристойні й аморальні місця й вислови".

напрочуд місткою і виразною, адже сфокусувала в собі не

лише суперечності епохи, а й протиріччя самого Бодлера. Назва збірки підкреслила головну думку - привабливість зла для сучасної людини. У стислій формі автор передав власне сприйняття сучасного світу як царства зла й водночас його власне бачення цієї сумної реальності. Збірка трактувалася сучасниками як поетизація аморальності. Але сам Бодлер стверджував, що книгу треба оцінювати цілісно, лише тоді з неї випливе жорстокий моральний урок.

Добро і Зло, тому домінантами поетики є контраст і

символіка.

останнє при житті поета, до складу якого включені тридцять

п'ять нових віршів.
  Спроба здійснити третє видання «Квітів зла» наштовхується на відмову провідних   видавничих будинків Леві, Гарньє і Етцеля.

й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. У

цьому плані вона схожа на "Листя трави" Уїтмена чи "Кобзар" Т. Шевченка. Збірка - цілісний твір, де всі частини й окремі вірші органічно пов'язані. Книга мала посвяту, вступ і складалася із 6-ти циклів, об'єднаних за проблемно-тематичним принципом. Ліричний герой Бодлера роздвоєний: він розривався між ідеалом духовної краси та красою зла("Хвора муза", "Ідеал", "Гімн красі"). Тому вихідною позицією бодлерівської творчості стало напружене протиставлення добра і зла, Бога і Сатани. Зло було об'єктом художнього дослідження у Бодлера. Поет розглядав його як специфічну форму добра. Його не полишала надія на перемогу добра.

третьому розділі , Вино ( Le Vin ) ,

він намагається знайти забуття у вині та наркотиках.
Четверта глава , Квіти зла ( Fleurs Du Mal ) - це цикл спокус , незліченних гріхів , перед якими він не встояв.
У п'ятому розділі , Заколот ( Rvolte ) , кинутий лютий виклик долі .
Остання глава , Смерть ( La Mort ) , означає кінець мандрівки .Рух сюжету відбивається в складових книги "розділах " , в утворюючих ' главах 'різних циклах і, нарешті , в окремих віршах , які , подібно всього збірника в цілому , часто теж укладають у собі якийсь цикл . Символом звільнення постає море, що займає настільки важливе місце в поезії Бодлера ;одночасно це символ нескінченного , виснажливого кружляння , яка не може дати спокою й відпочинку .

з небес, а може - піднялася з морської безодні.

Але сама краса зробила світ ближчим. Не випадково у передмові до "Квітів зла" Бодлер сформулював основний пункт своєї естетичної програми як "видобування краси із зла". Нерідко у Бодлера слова і поєднання слів позбавлені точного логічного значення, що спричиняло несподівані асоціації, непевні уявлення, невизначені настрої.