Метеорит впав біля села Бейцухе Приморського краю в Уссурійській тайзі в горах Сіхоте-Алінь на Далекому Сході 12 лютого 1947 о 10 годині 38 хвилин. Падіння супроводжувалося вогняною кулею, димним слідом та гучним звуком. Подекуди було вибито
Слайд 2
Метеорит впав біля села Бейцухе Приморського краю в
Уссурійській тайзі в горах Сіхоте-Алінь на Далекому Сході 12
лютого 1947 о 10 годині 38 хвилин. Падіння супроводжувалося вогняною кулею, димним слідом та гучним звуком. Подекуди було вибито шибки.
Слайд 3
Метеорит зруйнувався в атмосфері на висоті від 25
до 6 км і випав залізним дощем на площі
20 квадратних кілометрів. Окремі частини розсіялися по тайзі на площі у формі еліпса з великою віссю довжиною близько 10 кілометрів. В основній частині еліпса розсіювання, площею близько чверті квадратного кілометра, що отримала назву кратерного поля, було виявлено 106 воронок, діаметром від 1 до 28 метрів, глибина найбільшої сягала 6 метрів. Крім того було знайдено велику кількість лунок, утворених дрібними уламками.
Слайд 4
За хімічним аналізом, Сіхоте-Алінський метеорит складався з 93,29%
заліза, 5,95% нікелю, 0,38% кобальту і невеликих кількостей вуглецю,
хлору, фосфору і сірки. За своєю структурою він належить до вельми грубоструктурних октаедритів. Найбільший знайдений фрагмент мав масу 1745 кг.
Слайд 5
15 лютого місце падіння випадково виявили льотчики Далекосхідного
геологічного управління, які поверталися з завдання. Вони й повідомили
цю новину керівництву управління в Хабаровську. Перші дослідники дісталася до місця падіння 24 лютого[3]. Тайгу на місці падіння було спустошено. Деякі дерева було повалено, інші стояли зі зрубаними кронами. На всьому полі лежали уламки дерев, хвоя.