Презентация на тему ТЕМА 7.ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТАВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ

Кримінальне право має об’єктом охорони, поряд

із іншими благами, також і статеву свободу громадян. Одним із способів охорони вказаних благ людини є встановлення в кримінальному законодавстві відповідальності за посягання на статеву свободу та статеву недоторканість особи.

Розділ IV КК України передбачає вичерпній перелік злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Статеві відносини між людьми належать до найбільш інтимної сфери життя, складаючи її невід’ємну частину. Регулюються ці відносини нормами людської моралі, та в певних випадках нормами сімейного права.

«Статеві злочини» мають значну суспільну небезпечність, оскільки можуть бути поєднані з вчиненням умисних вбивств, спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, хуліганства, тощо.

достатньо, щоб статеві зносини супроводжувались хоча б однією з

вищезазначених ознак.

Згвалтування – це статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи (ч. 1 ст. 152 КК).

Застосування фізичного насильства може мати діапазон від

утримання силою потерпілої особи до позбавлення життя.
Погроза застосування фізичного насильства повинна сприйматися як реальна виходячи з обстановки, що склалася.
Для визнання зґвалтування вчиненим із використанням безпорадного стану потерпілої особи внаслідок вживання алкогольних чи наркотичних засобів або дії на організм отруйних та інших сильнодіючих речовин не має значення, чи винний призвів потерпілу особу до такого стану, чи вона знаходилась у безпорадному стані незалежно від його дій.

зґвалтування передбачені у ч. 2-4 ст. 152 КК

розуміти будь-які дії сексуального характеру незалежно від їх гетеро-

або гомосексуальної спрямованості (крім природного статевого акту), які здатні задовольнити статеву пристрасть чоловіка або жінки. Це, зокрема, мужолозтво, лесбіянство, різні форми статевих зносин, які імітують природний статевий акт, садистські дії сексуального характеру, сексуальний мазохізм, при якому задоволення статевої пристрасті винного відбувається в процесі заподіяння потерпілій особі фізичних мордувань.

2. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст.153 КК)

визнається закінченим з моменту початку вчинення дії сексуального характеру,

спрямованої на задоволення статевої пристрасті. При цьому не вимагається, щоб сексуальний контакт був завершений у фізіологічному розумінні.

ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗЛОЧИНУ (ст.153 КК)

(ст. 154 КК)


Примушування до вступу

в статевий зв’язок жінки чи чоловіка природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально чи службово залежні.
ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗЛОЧИНУ (ст.154 КК)
Злочин, який розглядається, має двооб’єктний склад:






Потерпілим від цього злочину є особа жіночої або чоловічої статі.

Діяння, передбачене ст. 154 КК, сконструйоване як злочин з формальним складом, який визнається закінченим з моменту вчинення на волю потерпілої особи психічного тиску у різних формах.

об'єктивної сторони злочин виражається у примушуванні особи жіночої або

чоловічої статі до вступу у статевий зв'язок природним або неприродним способом.
Статевий зв'язок охоплює як одноразові, так і неодноразові статеві контакти незалежно від їх гетеро- або гомосексуальної спрямованості. Якщо потерпіла особа добровільно погоджується на одні форми сексуальних контактів, але заперечує проти інших, її примушування до них за наявності до цього підстав може утворювати об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 154.

ЗЛОЧИНУ (ст. 154 КК)
Кваліфікуючими ознаками злочину є погроза:
1)

знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого), чи її (його) близьких родичів; 2) розголошення відомостей, які ганьблять її (його) чи близьких родичів (ч. 2 ст. 154 КК).

4. Статеві зносини з особою, яка

не досягла статевої зрілості:
аналіз юридичних складів злочину (ст.155 КК)

Потерпілим від злочину може бути особа жіночої або чоловічої статі, яка не досягла статевої зрілості. Стан статевої зрілості є біологічним поняттям, і не стосується соціальних факторів. Питання про досягнення потерпілим від злочину, передбаченого ст. 155, статевої зрілості вирішується у кожному конкретному випадку на підставі висновку судово-медичної експертизи. Злочин визнається закінченим з початку вчинення хоча б одного статевого акту.

Кваліфікуючими ознаками складу злочину, передбаченого ст. 155

КК визнаються:

1)вчинення його батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього;

2)спричинення безплідності чи інших тяжких наслідків.

яка не досягля шістнадцятирічного віку. ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗЛОЧИНУ (ст.156 КК)

5. Розбещення неповнолітніх: аналіз юридичних складів злочину (ст.156 КК)

Потерпілим виступає особа чоловічої або жіночої статі, яка не досягла 16-річного віку. Для кваліфікації діяння за ст. 156 КК не має значення, чи досягла потерпіла особа статевої зрілості, хто був ініціатором вчинення розпусних дій, а також характеристика потерпілої особи (попереднє ведення статевого життя, наявність сексуального досвіду тощо). Згода потерпілої особи на вчинення розпусних дій на кримінально-правову оцінку дій не впливає.

ЗЛОЧИНУ (ст.156 КК)

цього злочину є вчинення розпусних дій:

щодо малолітньої особи;

2) батьком,

матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього.

Розпусні дії щодо особи, яка не досягла 16-річного віку, можуть відбуватися як за її згодою, так і з застосуванням до неї фізичної сили з метою примушення її до вчинення певних дій сексуального характеру.

Якщо розпусним діям передували або вони супроводжувалися нанесенням побоїв чи мордуванням, тілесними ушкодженнями або погрозою вбивством, вчинене потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтею 156 і статями 125, 126, 121, 122 чи 129 КК.