Презентация на тему Українська мова на лінгвістичній карті світу

світу та встановити її роль як засіб міжкультурної комунікації

2. Значення мови для відновлення
української державності в часи

СРСР
3. Українська мова серед інших
мов світу
4. Українська мова в світі
5. Засоби милозвучності української мови
6.Висновок
7.Список використаної літератури і джерел

План:

білоруська та українська мови походять з давньоруської (давньоукраїнської) --

розмовної мови Київської Русі. Найближчою генеалогічно до української є білоруська мова, адже обидві ці мови походять від давньоукраїнської і почали окремо розвиватися, починаючи з 15-17 століть

Українська мова - східнослов'янська мова, входить до однієї підгрупи з білоруською та російською

української мови до сьогодення є об'єктом гострих суперечок, як

суто мовознавчого, так і політичного характеру. Розвиткові знань про ранню історію української мови заважав брак державної незалежності України

Більшість відомостей про мову розглядали крізь призму чужоземних, передусім російських, концепцій. Існування окремої української мови не було загально визнаним до початку XX століття, коли українська мова розглядалась як «малороський діалект» російської мови. Окремі росіяни дотримуються подібних поглядів на українську мову до сих пір

(1917-1923);
2. Українізація - терпимість (1923-1932);
3. Переслідування - зросійщення

(1932-1957);
4. Хрущовська «відлига» (1958-1962);
5. Шелестівський період: помірний поступ (1963-1972);
6. Щербицький «застій»: послідовне пригнічення (1973-1989);
7. Горбачовська «перебудова» (1990-1991)

Періодизація мовної політики в Україні за радянської доби:

владою Російської
імперії, а згодом СРСР.
У часи

тоталітарного
режиму багато митців
не могли реалізувати свій
письменницький талант,
а тому були змушені виїхати
за кордон.

2.Значення мови для відновлення української державності в часи СРСР

в колишній УСРР здійснено чимало заходів, спрямованих на те,

щоб подолати відставання в розвитку певних стилів української мови

24 серпня 1991 року була проголошена незалежність України. Державною мовою стала українська, що було затверджено в ст.10 Конституції України прийнятою Верховною Радою 28 червня 1996 року

понад 5,5 тисяч мов. Більшість із цих мов не

мають своєї писемності і державного статусу, ними послуговується невелика кількість мовців

Українська мова є національною мовою близько 47 мільйонів українців і однією з робочих мов

численних нащадків, які є громадянами кількох десятків країн на

різних континентах! У Південній Америці (Аргентина, Болівія і Перу, Бразилія, Венесуела, Парагвай, Уругвай, Чилі) та Північній Америці (Канада, Мексика, США) – тут живе більше 75% від загальної кількості зарубіжних українців, у Австралії, Європі (Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Іспанія, Італія і Ватікан, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Румунія, Угорщина, ФРН, Фінляндія, Франція, Чехія, Словакія, Швейцарія, Швеція, Югославія), Азії (Ізраїль, Іран, Китай, Туреччина), Африці ... В умовах багатоетнічного оточення вони зберігають у своєму середовищі українську мову, народні звичаї, культурні, мистецькі, побутові традиції, зрештою свою національну самобутність

формою об'єднання людей в одне ціле, в один народ
За

рішенням ЮНЕСКО 21-го лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може гордитися наш народ

передусім її милозвучність. "Те, що українська мова відзначається особливою

милозвучністю, відомо здавна, і, здається, ніхто не сумнівається в цьому тепер...", - пише дослідник
Тоцька Н.І.

Про красу й приємність звучання української мови є більш ніж достатньо усних і писемних свідчень, у тому числі загальновідомих, і звичайних іномовців, і видатних діячів, і фахівців, а з їхніх слів - і українців

[у] з [в]
та [і)з(й].
Прийменник і префікс в звучить

і пишеться між двома голосними, після голосного перед приголосним, перед голосними на початку речення;
Прийменник і префікс у вимовляється і пишеться між літерами, що позначають
приголосні, на початку речення перед приголосним, перед наступними в, ф та сполученням літер хв, льв незалежно від того, на який звук закінчується попереднє слово, після паузи перед приголосним;
[і] з [й] чергуються у тих самих випадках, що й [у] з [в].
Іноді прийменник у вживається у варіантах ув, уві, вві.
У деяких випадках чергування [у] з [в], [і] з [й] не відбувається: у власних назвах
(Удод, Вроцлав); у словах, де зміна початкового [у] чи [в] веде до зміни значення слова (вправа і управа, вдача і удача);
[і] з [й] не чергуються при зіставленні понять (минуле і
сучасне);
у словах іншомовного походження (до інституту)

У кінці деяких префіксів, у прийменниках та прислівниках можуть додаватись або відкидатись голосні звуки: відірвати, переді мною.

Прийменник з може мати варіанти із, зі, зо: із хмари, зі свого

Перед приголосними вживаються форми дієслів на -ся, перед голосними на ~сь:

зібралися всі; зібрались усі; але після приголосного — завжди -ся: дивляться,
дивишся

Після приголосних вживаються частки би, же, після голосних — б, ж: зробив би, зробила б, зібрав же, зібрала ж

українського суспільства, вона повинна охоронятися та підтримуватися державою.

Мовна політика як одна із складових частин державної має бути спрямована на забезпечення оптимального функціонування української мови в усіх сферах життя українського суспільства, їх подальшого розвитку та взаємодії.

Висновок