Слайд 2
Глотка – непарний орган, має лійкоподібну форму. Бере
початок від основи черепа і переходить в стравохід.
У глотці
розрізняють верхню, задню, дві бокові, і передню стінку.
Передня стінка майже повністю вкрита широкими отворами, які ведуть в носову порожнину (хоани), ротову порожнину (зів), порожнину гортані (вхід у гортань). Відповідно глотка поділяється на носоглотку, ротоглоту та гортаноглотку. Через слухову трубу глотка сполучається з барабанною порожниною.
Стінка глотки складається з слизової, фіброзної, м’язової і зовнішньої оболонок.
Слайд 4
Лімфаденоїдний апарат глотки (кільце Вальдейєра-Пирогова)
Глотковий мигдалик
Трубні мигдалики
Язиковий
мигдалик
Піднебінні мигдалики
Слайд 7
Функції глотки:
Ссання і ковтання
Дихальна
Резонаторна
Смакова
Захисна
Слайд 8
Функції лімфаденоїдного апарату глотки
Інформаційна
Захисна
Нейрорефлекторна
Кровотворна
Слайд 9
Методи дослідження глотки:
Скарги
Анамнез
Фарингоскопія
Пальпація
Ендоскопія
КТ, МРТ
Слайд 10
Гіпертрофія глоткового мигдалика (аденоїди)
Аденоїдні вегетації містяться в склепінні
носоглотки, можуть повністю її виповнювати і поширюватися на слухові
труби.
Слайд 11
Гіпертрофія глоткового мигдалика (аденоїди)
Слайд 12
Гіпертрофія глоткового мигдалика (аденоїди)
Є 3 ступеня гіпертрофії глоткового
мигдалика:
І ступінь – прикривають верхню третину лемеша
ІІ ступінь –
прикривають 2/3 лемеша
ІІІ ступінь – прикривають більше 2/3 лемеша
Слайд 13
Гіпертрофія глоткового мигдалика (аденоїди)
Клініка:
Постійно утруднене носове дихання
Слизові виділення
в горлі
Погіршення слуху
Храп вночі
Гугнявість
Порушення прикусу.
Слайд 14
Гіпертрофія глоткового мигдалика (аденоїди)
Діагностика – скарги, анамнез, огляд,
риноскопія, пальцеве обстеження, носоглотки ендоскопія.
Слайд 15
Гіпертрофія глоткового мигдалика (аденоїди)
Слайд 16
Гіпертрофія глоткового мигдалика (аденоїди)
Слайд 19
Гіпертрофія глоткового мигдалика (аденоїди)
Лікування може бути консервативне та
оперативне (аденотомія).
Слайд 20
Гіпертрофія глоткового мигдалика (аденоїди)
Слайд 21
Гіпертрофія глоткового мигдалика (аденоїди)
Слайд 22
Гіпертрофія глоткового мигдалика (аденоїди)
Слайд 23
Гіпертрофія глоткового мигдалика (аденоїди)
Слайд 24
Гострий фарингіт
Гостре запалення слизової оболонки глотки. Часто поєднується
з ГРВІ та деякими інфекційними захворюваннями (кір, скарлатина, коклюш).
Клініка:
Гострий
початок
Відчуття подразнення, сухості та болю в горлі
Загальна слабкість
Температура субфебрильна
Фарингоскопія – слизова оболонка гіперемована, набрякла, на задній стінці з’являються слизові виділення.
Лікування переважно місцеве аерозолі з антисептиками, полоскання горла антисептиками. У ніс закапують каплі з антисептиком, симптоматична терапія.
Слайд 25
Хронічний фарингіт
Хронічне запалення слизової оболонки глотки. Розрізняють:
Простий
(катаральний)
Гіпертрофічний
Алергічний
Атрофічний
Змішані форми
Слайд 26
Ангіна
загальне інфекційне захворювання з місцевими проявами у
вигляді гострого запалення одного або декількох компонентів лимфаденоїдного глоткового
кільця.
Основний збудник β-гемолітичний стрептокок групи А (Streptococcus pyogenes)
Слайд 27
КЛАСИФІКАЦІЯ ТОНЗИЛІТІВ
I. Гострі
1. Первинні: катаральна, лакунарна, фолікулярна, виразково-плівчата ангіни.
2. Вторинні:
а) при гострих інфекційних захворюваннях - дифтерії, скарлатині,
туляремії, черевному тифі;
б) при захворюваннях системи крові - інфекційному мононуклеозі, агранулоцитозі, аліментарно-токсичній алейкії, лейкозах.
Слайд 28
КЛАСИФІКАЦІЯ ТОНЗИЛІТІВ
II. Хронічні
1.Неспецифічні:
а) компенсована
форма;
б)субкомпенсована форма;
в) декомпенсированная форма.
2.Специфічні: при інфекційних гранульомах — туберкульозі, сифілісі, склеромі.
Слайд 29
Клініка
Гострий початок, головний біль, біль у горлі, підвищення
температури тіла до 39-40°С, інтоксикація, нездужання.
Слайд 31
Лікування:
лікування проводиться дома, в разі тяжких форм
та ускладнень в інфекційному стаціонарі.
Ліжковий режим
а/б терапія
полоскання горла антисептиком
симптоматична
терапія
Слайд 32
Хронічний тонзиліт
характеризується стійким хронічним запальним процесом в
піднебінних мигдаликах на тлі зниженої опірності організму.
Слайд 33
Хронічний тонзиліт
Компенсована форма характеризується тільки місцевими змінами піднебінних
мигдаликів. Відсутні повторні ангіни, але осередок інфекції є.
Субкомпенсована форма
крім місцевих проявів характеризується функціональними змінами в органах і системах організму, а саме: періодичним болем у суглобах, незначним субфебрилітетом, функціональними змінами в серці, нирках та ін.
Декомпенсована форма – місцеві ознаки і поява органічних сполучених захворювань органів і систем організму (тонзілогенна інфекція, сепсис, ендокардит, поліартрит, ревматизм, гломерулонефрит). Або наявність паратонзілярних ускладнень.
Слайд 34
Діагностика скарги, анамнез, огляд. (основне - анамнез).
Лікування: консервативне
і хірургічне
Слайд 35
Консервативне лікування
промивання крипт мигдаликів антисептиками
масаж піднебінних мигдаликів
змазування мигдаликів
р-ном Люголя
лікування магнітним полем
фіз. процедури
препарати біопарокс, тонзілотрен, трахісан та
ін.
а/б терапія тільки при загостренні.
Слайд 41
Сторонні тіла глотки
Етіологія. Звичайно різноманітні сторонні тіла потрапляють
у горло через рот. Це переважно риб’ячі або м’ясні
кістки. Інколи сторонні тіла попадають у горло під час операцій і маніпуляцій (голки, уламки інструментів). Сторонні тіла можуть потрапити в горло через ніс або буває, що із шлунка заповзають аскариди. Розрізняють живі і неживі сторонні тіла. Серед живих сторонніх тіл найчас тіше спостерігаються п’явки, які потрапляють під час пиття води зі стоячих водоймищ. Слід застерегти, що п’явки можуть мігрувати в гортань, трахею, бронхи, спричиняючи клінічну картину гострого стенозу дихальних шляхів.
Клініка. Найчастіше сторонні тіла застряють у нижній частині піднебінного мигдалика, його дужках, язиковому мигдалику, корені язика, задній стінці горла та грушоподібних закутках. Наявність сторонніх тіл у грушоподібних закутках буває небезпечною для життя, тому що може утворитися абсцес і ускладнитись сепсисом.