Слайд 2
(69)Сутність, структура та форми пізнавального процесу.
.
.
Проблема пізнання людиною
навколишнього світу і власного буття відноситься до такого розділу
філософії як г н о с е о л о г і я
Слайд 3
ГНОСЕОЛОГІЯ
(теорія пізнання - від грецьких слів - «gnosis»
- знання і «logos»-вчення)
це розділ філософії, в якому вивчаються
такі проблеми як:
природа і джерела пізнання, його можливості та межі;
- відносини знання і реальності, суб'єкта та об'єкта пізнання;
- форми та рівні пізнання; передумови пізнавального процесу;
- критерії істинності знання тощо.
Слайд 4
ПІЗНАННЯ
- сукупність процесів, процедур і методів
набуття знань про явища і закономірності
об'єктивного світу;
- вища форма відображення об'єктивної дійсності,
процес вироблення знань;
– це процес надбання, зберігання та розповсюдження нових знань;
- спосіб існування свідомості.
Слайд 5
Типи пізнання
Наукове - процес отримання
об'єктивного, істинного знання.
Художнє – відображення
існуючої
реальності через художні образи, знаки, символи,ситуації.
Релігійне - створення або уточнення системи уявлень про
Бога (як вважається, для порятунку людини).
Слайд 6
Структура пізнавального процесу
– суб’єкт пізнання – людина, група, спільнота,
суспільство в цілому;
– об’єкт пізнання - те, що пізнається
(фрагмент навколишнього середовища );
– результат пізнання може мати такий вигляд:
- істина (об’єктивні знання);
- омана (не умисне викривлення дійсності);
- брехня (свідоме викривлення інформації).
Слайд 7
Пізнання
складається з:
- чуттєвого пізнання;
- раціонального пізнання.
Слайд 8
Форми чуттєвого пізнання:
– відчуття – суб’єктивний образ об’єктивного світу
( дає знання про якусь одну характеристику предмета);
– сприйняття –
це цілісний образ предмета, що діє в певний момент на органи чуття;
– уявлення - це конкретні образи предметів чи явищ, які раніше діяли на органи чуттів.
Слайд 9
Форми раціонального пізнання
– поняття - форма людського мислення,
що відображає суттєві ознаки предметів, явищ об’єктивної реальності;
– судження -
це форма думки, в якій щось стверджується або заперечується. У судженнях виражається зв'язок між поняттями, розкривається їх зміст, дається визначення.
– умовивід - це така форма думки, коли з одного чи кількох суджень виводиться нове судження, в якому міститься нове знання.
Слайд 10
В історії філософії є такі підходи до розуміння
складових пізнання
Емпіризм (грецьк. - досвід) вважав чуттєве пізнання основним
і вбачав головну мету у дослідному вивченні об'єктів. Емпіризм близький до сенсуалізму. Цієї точки зору дотримувались англійські філософи XVII ст. Ф. Бекон, Дж. Локк, Т. Гоббс, французькі матеріалісти XVIII ст.
Раціоналізм (від лат. rationalis - розумний) визнає розум основою пізнання і поведінки людей. Раціоналісти XVII-XVIII ст. ( Р.Декарт, Б.Спіноза, Г.Лейбніц) визнають основою пізнання – раціональне пізнання, яке спрямоване на визначення порядку нескінченного причинного ланцюга, що пронизує увесь світ.
Слайд 11
Види знань
наукові;
художні;
релігійні;
життєві.
На сучасному етапі цінується такий тип знання
як „know how” – „знаю як”
(знання технологій).
Слайд 12
(70). Агностицизм та його види.
А г н о
с ти ц и з м – вчення, що
заперечує повністю або частково можливість пізнання світу.
Деякі філософи вважають, що світ не пізнається.
Їх називають – а г н о с т и к а м и.
Слайд 13
Види агностицизму
Теологічний агностицизм.
У теології агностики відокремлюють культурно-етичну складову
віри і релігії, вважаючи її світською шкалою моральної поведінки
в суспільстві, від містичної (питання існування богів, загробного життя, релігійних ритуалів), яка непізнавана. Головне – вірити, щоб розуміти.
2. Науковий агностицизм.
Існує як принцип в теорії наукового пізнання, який передбачає, що оскільки отриманий в процесі пізнання досвід неминуче спотворюється свідомістю суб'єкта, то суб'єкт принципово не здатний осягнути точну і повну картину світу. Цей принцип не заперечує пізнання, а лише вказує на принципову неточність будь-якого знання і на неможливість пізнати світ повністю і адекватно.
Слайд 14
3. Філософський агностицизм
Види:
а) - античний скептицизм -
філософська позиція, що висуває сумнів в якості основного принципу
теоретичного мислення, особливо, сумнів у досяжності абсолютно достовірного і істинного знання про дійсність. Свої витоки ця позиція бере в античному скептицизмі (Піррон, Енесідем, Секст Емпірик), який сформулював тезу про необхідність утримання від остаточних суджень і визнавали можливість досягнення лише правдоподібного знання.
Слайд 15
Скептицизм
можна розглядати як своєрідне «щеплення» проти будь-яких форм
догматизму і в цій якості - як невід'ємну складову
філософського і наукового підходу до світу.
Слайд 16
Б) Агностицизм Давіда Юма (1711-1776,Шотландія)
Вважає, що в пізнанні
ми маємо справу не з реальністю, але лише з
даними чуттєвого досвіду. Наша свідомість, за Юмом, фіксує лише поверхневі властивості предметів і процесів, у той час як їх сутнісний вимір залишається для нас недоступним. Більше того, за такої постановки проблеми, саме питання про існування матеріальних речей, що породжують чуттєві сприйняття, залишається відкритим. Соліпсизм - визнається існуючим лише мислячий суб'єкт, а все інше оголошується таким, що існує лише в свідомості індивіда. Існує тільки те, що я бачу, відчуваю.
Слайд 17
в) Агностицизм І.Канта
І. Кант на відміну від Юма
не ставив під сумнів існування об'єктів зовнішнього світу («речей
в собі»), але вважав їх принципово непізнаваними. Людина може пізнати тільки "речі для нас". По Канту, впливаючи на органи чуття людини, «речі в собі» викликають найрізноманітніші відчуття, які завдяки апріорним формам чуттєвості набувають просторово-часову розмірність і упорядковуються за допомогою категорій розуму. Таким чином, те, що ми сприймаємо як предмет в певному сенсі являє собою конструкт, що виникає в результаті складної роботи свідомості. Перешкода між світом і суб'єктом, що пізнає його, обумовлена активною, конструктивною діяльністю свідомості.
Слайд 18
г) теорія ієрогліфів - згідно з якою людина
пізнає не об’єктивні риси речей чи явищ, а символи,
які не мають нічого спільного с предметами, які вони позначають.
- в «теорії ієрогліфів» Германа Гельмгольца,(1821-1894, Німеччина) знання є не дзеркальний образ, а символ реальності, що не має з нею ніякої схожості;
- в конвенціоналізмі Анре Пуанкаре (1854-1912, Франція) в основі наукових теорій лежать угоди між вченими, що приймаються з міркувань простоти і зручності.
Слайд 19
(71) Концепції істини
1. Класична - істина –
це вірне, адекватне відображення предмета в свідомості людини
2. Конвенціональна
(договірна) – істина – це результат договору, згоди людей щодо трактовки будь якого явища чи предмета
3. Прагматична – істина – це все те, що приносить прибуток.
4. Екзистенціальна – істина – це наявність свободи вибору та душевного комфорту.
5. Релігійна – істина - це Бог та його настанови.
6. Гегель - істина – це дійсність, що відповідає поняттю (ідеалістичне трактування).
7. Наше розуміння – істина – це поняття про світ та окремі речі, що відповідає дійсності ( матеріалістичне трактування істини, близьке до класичного розуміння істини).
Слайд 20
(72) Поняття практики. Структура практичної діяльності та її
основні форми.
Практика - це чуттєво-матеріальна діяльність людини, спрямована на перетворення природи,
соціальних умов життя, специфічно людський спосіб взаємодії людини з оточуючим середовищем.
Слайд 21
Форми практики
- матеріально-виробнича - процес впливу людини на
природу, що здійснюється за певними технологічними та екологічними умовами
і метою якого є перетворення природи у відповідності з потребами людини;
- соціально-історична - зміна (модернізація) суспільства, характеру соціального життя, політичних, юридичних , майнових та інших відносин.
- науковий експеримент.
Слайд 22
Функції практики
- основа пізнання;
- джерело і рушійна
сила процесу пізнання;
- кінцева мета пізнання;
- критерій істини.
Слайд 23
Засоби практики
У виробничій практиці засобами діяльності виступають фізичні
сили самої людини та різноманітний світ матеріального штучного створення
засобів, а метою є створення певних предметів. У рамках соціально-історичної практики люди використовують в якості засобів громадські установи, соціальні інститути, політичні партії, інші об'єднання. Метою цього виду практичної діяльності є зміна суспільства, характеру соціального життя, політичних, юридичних та інших відносин.
Слайд 24
Близькі до практики поняття
- Діяльність є поняттям більш
широкого обсягу у порівнянні з практикою. Діяльність охоплює всі
прояви людського соціального життя, які здійснюються як в практичній, так і в теоретичній формі.
- Праця - є більш вузьким поняттям стосовно практики. Праця - процес свідомої, доцільної діяльності людей щодо перетворення і пристосування навколишнього середовища для задоволення своїх потреб і інтересів; засіб самовираження й самоствердження особистості, реалізації її досвіду, інтелектуального і творчого потенціалу; спосіб відтворення соціальності.
Слайд 25
Атрибутами праці є
Вміння, дисципліна, воля, творчість, взаєморозуміння.
НОВИМИ
ФОРМАМИ праці є:
- віртуальна праця,
- праця як самоорганізована
людиною вільна діяльність,
- фрілансинг - позаштатна співпраця,
- праця остарбайтерів тощо.
Слайд 26
Фрілансер
(англ. Freelancer - вільний копійщик, вільний найманець; в
переносному значенні - вільний художник) - позаштатний працівник, приватний
спеціаліст . Будучи поза штату якої-небудь компанії, фрілансер може одночасно виконувати замовлення для різних клієнтів. Фрілансер найчастіше сам пропонує свої послуги - через інтернет (онлайн-робота), газетні оголошення або користуючись особистими зв'язками. Фріланс особливо поширений в таких областях діяльності, як журналістика (і інші форми діяльності, пов'язані з написанням текстів), юриспруденція, комп'ютерне програмування, архітектура, дизайн у всіх його проявах (реклама, веб-дизайн, дизайн інтер'єру і т. д.), переклад, фото- та відеозйомка, різного роду експертна та консультаційна діяльність, побутові послуги тощо. Ринок фріланс-послуг в даний час вже досить розвинений в Західній Європі і США і стрімко розвивається в Україні.