Презентация на тему Ферменти

дії ферментів.
5.Класифікація ферментів.

План

Розвиток вчення про ферменти можна умовно розбити на кілька

етапів.

1.Історія вчення про ферменти.

до XVII ст. і характеризується використанням ферментів у практичній

діяльності людини(випікання хліба, приготування вина).

Другий етап включає період з XVII ст. до середини XIX ст. і пов’язаний з іменем Я.Б.Ван-Гельмонта, який вивчав бродіння цукристих речовин. Він і ввів у науку термін фермент

і триває до 30-х років XX ст.. Пастер розділив

усі ферменти на організовані і неорганізовані.

Організовані –діють на субстрати при наявності живих клітин (наприклад ферменти дріжджів, що викликають спиртове бродіння).

Неорганізовані - ферменти, які виявляли свою дію поза клітинами, що їх утворили (наприклад, пепсин у порожнині шлунка).

їх назв. Е.Дюкло запропонував при найменуванні ферментів до кореня

слова, що означає субстрат, прибавляти суфікс –аза (наприклад, субстрат сахароза, фермент - сахараза ). Г. Бертран у 1897р встановив наявність у молекулах багатьох ферментів речовини, здатної до діалізу-коферменту , або коензиму. Л. Михаеліс і М. Ментен у 1913 р. створюють основи сучасної кінетики ферментативного каталізу. Р. Вільштеттер встановлює одно - та двокомпонентні ферменти. Дж. Самнер у 1926 р. виділяє перший фермент у кристалічному вигляді – уреазу. З цього часу IV етап вивчає структуру молекул коферментів та їх сполуки з білковими носіями.

1955 р. С. Очао здійснив синтез РНК під впливом ферменту полінуклеотидфосфорилази.
1958 р. А. Корнберг виділив полімеразу, під впливом якої синтезується ДНК.
1976 р. Х.Г. Корана синтезує ген із 196 нуклеотидів.

синтезуються в живих клітинах і мають властивість прискорювати хімічні

реакції обміну речовин.

2.Хімічна природа ферментів.

як вони проявляють властивості білків. Для них характерна просторова

будова. Третинна та четвертинна структури визначають характер його функції.

2.Хімічна природа ферментів.

собою різні групування, які зумовлюють акт каталізу ( фермент

реакції ).
Контактна площа – це місце, яке відповідає за приєднання субстрату.
Периферичні частини ферменту – приймають участь у підтримуванні і формуванні активного центру. Визначають внутрішньоклітинну локалізацію ферменту і його взаємовідносини з іншими органоїдами клітини.
Алостеричний центр - ділянка ферменту, яка зв’язує низькомолекулярні метаболіти, при цьому змінює третинну структуру і інгібірує його активність. Метаболіти – ефектори.

2.Хімічна природа ферментів.

пептин, естераза, уріаза та інші.
До складних ферментів відносяться

складні білки, які складаються з 2-х частин: перша – білкова частина, яка називається апофермент, і друга – небілкова частина, яка називається кофактор

2.Хімічна природа ферментів.

і утворюється в момент каталітичного акту, тоді у цьому

випадку кофактор називається коферментом.
2). Якщо зв’язок постійний і міцний, то кофактор називається простетична група.
3). Якщо кофактор активує фермент, але сам не приймає участь у акті каталізу, то він називається активатором.

Кофактор складає 1% від загальної ваги ферменту. За типом зв’язку кофактора з апоферментом їх умовно ділять на 3 види:

атомних груп ( атомів, протонів, електронів ) в ході

каталітичного процесу.

- Зв’язуючи функції між різнорідними ферментами, забезпечує згоду дій.

Функції кофактора.

у період росту тварин.
Значна кількість ферментів синтезується у слинних,

підшлункових, кишечних залозах. Порушення кількості та якості складу ферменту приводить до патології. Для кожного виду тканини існує певний фермент, який визначається видом, статтю та віком тварини. У ядрі клітини зосереджені ферменти, які приймають участь у обміні нуклеїнових кислот у ядерні мембрані ферменти які приймають участь у транспортуванні окремих сполук і енергії у мітохондріях елементи клітинного дихання.

Біосинтез ферментів.

знижає активність ферменту, ферменти денатурують і втрачают активність. Низькі

температури уповільнюють активність ферментів, але при підвищенні температури до нормального стану ( t = 37C ) вони повністю відновлюються.

3. Фізико-хімічна характеристика ферментів.

рН при якому проявляється найбільша активність:

рН трипсин = 8

– 9 рН амілаза = 6,9 – 7
рН уріаза = 7,2 – 8 рН каталаза = 7
рН аліаза = 7,2 – 8 рН пепсин = 1,5 – 2,5

Якщо зміниться рН, то зміниться фермент і його дія. Групи активного центру ферменту іонізовані. Ступінь їх іонізації залежить від рН, зміна рН змінює іонізацію, окрім того рН впливає на ступінь іонізації субстрату і ферменту субстратного комплексу.

3. Фізико-хімічна характеристика ферментів.

перетворюватися під дією ферменту. Специфічність дії ферментів пояснюється збігом

просторових конфігурацій активного центру ферменту і субстрату, їх хімічним спорідненням, що призводить до створення фермент - субстратного комплексу або забезпечення каталітичного процесу. Специфічність буває: групова, індивідуальна, стереохімічна.
а). Групова полягає в дії ферменту на групу речовин з розривом певних хімічних зв’язків ( пепсин, хемопсин, розрив пептидного зв’язку).
б). Індивідуальна забезпечує дію ферменту на індивідуальному рівні ( наприклад, уріаза діє на мочевину, розщеплює її до NH3 і СО2) .
в). Стереохімічна полягає в дії на один з просторих ізомерів, перетворює з одного виду в інший вид ізомеру.

3. Фізико-хімічна характеристика ферментів.

специфічні, неспецифічні.
Специфічні – це ферментні білки, дія яких полягає

в відщеплюванні від проферменту інгібіруючих пептидів, при цьому відривається активний центр і формується молекула ферменту.
Неспецифічні – це неорганічні іони К , Са , Mg , Co , Cl2.

Інгібітори – це речовини які сповільнюють дію ферментів
Паралізатори – це речовини які блокують дію ферментів.

4.Механізм дії ферментів.

взаємодіє з поверхнею ферменту подібно субстрату і займає його

місце. Переводить фермент в неактивний стан.
2). неконкурентне – це коли інгібітор приєднується до ферментсубстратного комплексу і не дозволяє перетворенню в кінцеві продукти реакції і визволенню ферменту.

4.Механізм дії ферментів.

реакції. Наприклад, пепсин при рН = 1,5-2,5 розщеплює пептидні

зв’язки, а при рН = 5-6 він сприяє синтезу білків з амінокислот. Ця властивість дозволяє організму економно використовувати пластичні та енергетичні матеріали. А клітини і тканини одержують біологічно активні речовини у певні періоди існування і функціювання.

Властивості ферментів і обратимість дії ферментів.

реакції, відбувається у наслідок зміни активації молекул субстрату. Енергія

активації характеризується енергетичним бар’єром, який необхідно перебороти молекулам, щоб здійснити хімічну взаємодію. Задача ферментів знизити енергетичний бар’єр, тобто зменшити енергію активації.

Кінетика і механізм дії ферментів

і ферментом виникає зв’язок, в результаті чого виникає фермент-субстратний

комплекс, в якому компоненти пов’язані між собою ковалентним, іонним, водневим і др. зв’язками.
2. Субстрат під впливом приєднаного ферменту активізується і стає доступним для відповідних реакцій каталізу.
3. Відбувається каталіз і формується нестабільний перехідний комплекс.
4. Вивільняється молекула ферменту і створюються продукти реакції.
Щоб відбувся механізм дії ферменту температура, рН, споріднення до електрону, наявність активаторів і інгібіторів, специфічні.

розщеплений субстрат

Субстрат має свій енергетичний бар’єр. Задача ферменту знизити

енергетичний бар’єр.

Активний комплекс – макроергичним сполукам ( вільна енергія ).

Неактивний комплекс.

швидкістю.

Ферментативна кінетика – розділ хімічної кінетики, який вивчає залежність

швидкостей ферментативних реакцій від хімічної природи реагуючих речовин та умов їх взаємодії і концентрації компонентів, рН, складу середовища, температури, дії активаторів або інгібіторів.

одним субстратом, необоротні реакції з двома субстратами і т.д.,

оборотні реакції з одним субстратом.

При однакових вихідних концентраціях ферменту і субстрату концентрація комплексу [ ES ]


- вивчає ступінь спорідненості ферменту і субстрату.

на фермент Е і продукт реакції Р .



Для повної

характеристики ферментативного процесу використовують константу Міхаеліса Кm

= k + 2 [ E ], якщо недостатньо

насичений фермент субстратом V = k + 2 [ ES ], то V = k+2, якщо [ S ] › [ E ] , то

Швидкість ферментативних реакцій виражають у каталах ( кат. ).

то V = k+2[Eо] ≈ Vmax ,

хімічної реакції, які вони каталізують.
5.Класифікація ферментів.

– ліази
5 – ізомерази
6 – лігази (

синтетази )

Усі відомі ферменти поділяються на 6 класів:

підпідкласи, що складаються з окремих представників. Єдина система класифікації

ферментів основана на чотиризначному десятковому коді, згідно з яким класом, підкласом, підпідкласом та індивідуальним ферментам присвоюють номери ( цифри ).

У наш час користуються двома номенклатурами – тривіальною ( робочою ) та систематичною.

До них належать пероксидази, оксидази, каталази.

2. Трансферази – прискорюють реакції

перенесення окремих атомних груп з одного виду молекул на інші. Під впливом фосфотрансфераз переносить залишки фосфорної кислоти від аденозінфосфату на глюкозу або фруктозу. Належить : амінотрансферази; трансферази, що переносять одновуглецеві залишки та інші.

зв’язки в білках, вуглеводах, жирах на прості сполуки. Таке

розщеплення називається гідролізом. Представники гідролази, що діють на складноефірні зв’язки на гідролізні сполуки, пептид – гідролази.

4. Ліази – ферменти, які прискорюють реакції негідролітичного відщеплення від субстрату і приєднання певних груп атомів з утвердженням подвійних зв’язків.