Презентация на тему Скло

чи іншій частині оптичного діапазону (в залежності від складу),

отримана під час застигання розплаву, що має склотвірні компоненти.

діоксиду силіцію. Розплавлене скло не відразу твердне при охолодженні,

а поступово збільшує свою в'язкість, аж поки не перетвориться в однорідну тверду речовину. Скло при твердінні не кристалізується, тому воно не має різко вираженої точки плавлення. На відміну від кристалічних матеріалів скло, при нагріванні у відповідному температурному інтервалі розм'якшується поступово, переходячи з твердого крихкого стану у тягучий високов'язкий і далі — у текучий стан — скломасу.

Найдревніші зразки були знайдені в Єгипті. В Індії, Кореї,

Японії знайдені скляні вироби, вік яких відноситься до 2000 року до н.е. Розкопки свідчать, що на Русі знали секрети виробництва скла більш тисячі років тому. А перше згадування про російський скляний завод відноситься до 1634 р. Масовий же характер виробництво скла придбало лише наприкінці минулого сторіччя, завдяки винаходу печі Сіменса-Мартіна і заводському виробництву соди.

Діатрета. Друга половина IV ст. Скло. Державне античне зібрання. Мюнхен

які швидко охололи з рідкої магми при взаємодії з

холодним повітрям чи водою. Іноді скло зустрічається у складі метеоритів, розплавлених при проходженні атмосфери.

речовина , матеріал, який використовується з найдавніших часів. Існує

в природній формі - у вигляді мінералів (обсидіан - вулканічне скло), але в практиці - найчастіше, як продукт скляного виробництва - однієї з найдавніших технологій в матеріальній культурі. Структурно - аморфна речовина , агрегатно відноситься до розряду - тверде тіло. У практиці присутнє величезне число модифікацій, що мають на увазі масу різноманітних утилітарних можливостей , що визначаються складом, структурою, хімічними і фізичними властивостями.

Аморфна структура скла SiO2

вапняк, доломіт, поташ, бура, каолін, пегматит, свинцевий сурик тощо)

допоміжні матеріали (сульфат натрію, селітра, триоксид миш'яку і сурми (для просвітлення скла), фториди, перекис марганцю, селен та інші речовини (для знебарвлювання скла), оксиди хрому, міді, кобальту, заліза (барвники))

скла робили не лише посуд, шибку, лінзи й інші

утилітарні предмети, але й самі різні художні вироби.
Видування скла – операція, що дозволяє з в'язкого розплаву отримати різні форми – кулі, вази, келихи.

Ці матеріали відзначаються, значною механічною міцністю, негорючістю, кислотостійкістю і

високими тепло- і електроізоляційними властивостями. Вони мають широке застосування в різних галузях техніки і будівельній справі.
Також скло застосовують для виготовлення балонів, ніжок освітлювальних та електронних ламп, газорозрядних приладів, різних електровакуумних приладів, рентгенівських трубок, компонентів електричних ланцюгів, що мають специфічні електрофізичні властивості.

сортовим посудом або сортовими виробами. Скло, з якого вироблять

ці вироби, називають сортовим.

Скляні товари класифікують за такими ознаками:
За призначенням (посуд, декоративні вироби);
За складом скла;
За кольором;
За способом формування;
За фасоном і дном корпуса, дна, края тощо;
За розмірами;
За оздобленням;
За термічною обробкою.