Презентация на тему Інформаційна надлишковість. Природна і штучна надлишковість

поняття інформаційної надлишковості (ІН) найчастіше пов'язують з використанням завадостій­ких

кодів для передавання і зберігання інформації. Щоб зрозуміти принципи їх побудови та використання, необ­хідно з'ясувати суть інформаційної надлишковості.

математичної теорії інформації К. Шеннона (1916—2001), рівень ІН визначають

відносним перевищен­ням максимально можливої ентропії (грец. еп — в; Ігоре — поворот, повторення) над реальною ентропією Нреал конкретного джерела інформації при використанні певно­го способу кодування:

або в абсолютному обчисленні:

досягають, використовуючи завадостійкі коди і додаючи перевіркові сигнали, утворені

за певними правилами. Саме це і робить джерело індивідуальним. Перевірка виконання штучно введених правил дає змогу виявляти і (або) виправляти по­милки при передаванні чи зберіганні інформації.
Однак наявність ІН не обов'язкова, щоб джерело було індивідуальним. (Адже навіть у випадку, коли всі повідом­лення рівноймовірні ,джерело зали­шається специфічним.) Його індивідуальність полягає в тому, що всі повідомлення рівноймовірні, а відхилення від рівноймовірності може свідчити про наявність помилок при передаванні або збереженні інформації. Парадоксаль­ність цієї ситуації полягає у відсутності надлишковості й наявності помилок.

для організації контролю працездатності або' технічного стану об'єкта.
Для цього

необхідно, по-перше, оцінити ефективність контролю щодо його повноти, тобто визначити, яку части­ну всіх можливих помилок можна принципово виявити при його застосуванні; по-друге, побудувати основні про­цедури, що дасть змогу реалізувати контроль у складі існую­чих або таких, що проектуються, комп'ютерних систем ви­робничого призначення.
Припустимо, що джерело (давач, первинний перетво­рювач, клавіатура, з якої оператор вводить виробничу ін­формацію в систему тощо) формує повідомлення у вигляді слів фіксованої розрядності п. Тоді загальну кількість усіх
можливих помилок (векторів помилок) можна записати як (2" - 1).

век­торів помилок при довільному способі кодування. Також це співвідношення

є критерієм попередньої оцінки потен­ційної коригуючої здатності конкретного способу пред­ставлення інформації відповідним джерелом. Ця форму­ла є універсальною. Її можна застосовувати у випадку штучної ІН, наприклад при використанні завадостійких кодів. Значна частина методів контролю цифрових прис­троїв, що розглядатимуться у наступному розділі, ґрунту­ється саме на їхньому використанні.

Інколи рівень ІН дає змогу не тільки виявляти, а й виправ­ляти помилки. Графіч­не представлення поми­лок у вигляді переходів між повідомленнями, або точніше перетво­рень дозволених слів у заборонені, наведено на рис. 1.12.

Необхідна умова для виправлення кон­кретної помилки — од­нозначність зворотного переходу від слова
яке містить помилку, до слова Ху без поми­лок. Очевидно, така
однозначність можлива лише за умови, коли в кожне забо­ронене слово переходить не більше одного дозволеного (си­туація а). Коли переходить кілька дозволених слів (ситу­ація б), то, не маючи підстав для того, щоб віддати перева­гу одному з варіантів зворотного переходу, визначити «зворотний шлях» для виправлення помилки практично неможливо. Можна стверджувати, що для виправлення т(Е) помилок у кожному дозволеному слові повинно існу­вати т(Е) відповідних заборонених слів. Для всіх дозволе­них слів джерела можна записати так: