Презентация на тему Структурно-функціональна організація клітини. Розмноження на клітинному рівні

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЕУКАРІОТИЧНОЇ КЛІТИНИ. 4. ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ КЛІТИНИ. МЕХАНІЗМ ПОДІЛУ

КЛІТИН. МІТОЗ. ПОРУШЕННЯ МІТОЗУ . СОМАТИЧНІ МУТАЦІЇ. БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ МІТОЗУ. 5. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ МЕЙОЗУ. 6. МЕХАНІЗМ ГЕНЕТИЧНОЇ КОМБІНАТОРИКИ В ПРОЦЕСІ МЕЙОЗУ. ПОРУШЕННЯ МЕЙОЗУ. ГЕНЕРАТИВНІ МУТАЦІЇ.

вивчає закономірності індивідуального розвитку та морфологічні адаптації до умов

навколишнього середовища в зв’язку з впливом молекулярно-генетичних, клітинних, онтогенетичних, популяційних, екологічних факторів на здоров’я людини.

класи органічних сполук (білки, жири, вуглеводи, нуклеїнові кислоти тощо),

їх взаємодія між собою і з неорганічними компонентами, роль в обміні речовин та енергії в організмі, зберіганні й передачі спадкової інформації. Клітинний рівень визначає будову і властивості більшості живих організмів (крім вірусів), оскільки клітина є головною морфо функціональною одиницею їх організації. Внаслідок диференціації клітин у багатоклітинних організмів формуються тканини і органи.

істот складається з окремих особин, відносно незалежних одна від

одної, але здатних обмінюватись спадковою інформацією. Такий обмін спадковою інформацією забезпечує цілісність виду. Популяційно-видовий рівень визначається взаємовідносинами організмів одного виду між собою всередині популяцій. Ці взаємовідносини мають свою специфіку і їх наслідки проявляються в тому, що популяція є структурно-функціональною одиницею виду і еволюції. Біогеоценотичний рівень проявляється в тому, що в певній ділянці біосфери з подібними фізико-кліматичними умовами існує угруповання популяцій різних видів, пов'язаних між собою ланцюгами живлення та іншими типами взаємозв'язків (біогеоценози). Біосферний рівень. Біосфера — це частина оболонок планети (літо-,гідро-та атмосфери), населена живими організмами. Вона є єдиною глобальною екосистемою і має свої закономірності структури і функціонування, які відрізняють її від інших рівнів організації живого.

складаються з плазматичної мембрани, цитоплазми, ядра та органел. Клітинні

органели поділяють на немембранні та мембранні, які мають дві чи одну мембрану. Термін “клітина” ввів Р. Гук у 1665 р.

гладенька (агранулярна) 2) комплекс Гольджі; 3) лізосоми; 4) вакуолі. До двомембранних: 1) ядро; 2) мітохондрії; 3)

пластиди. А до немембранних: 1) рибосоми; 2) центріолі; 3) мікротрубочки; 4) мікрофіламенти

мітозу. Соматичні мутації. Біологічне значення мітозу

моменту її появи до моменту гибелі.

підготовка до поділу 2. Мітоз - поділ Інтерфаза поділяється на три

періоди: 1. G1/Пресинтетичний – синтез речовин необхідних при диференціації. 2. S/Синтетичний – синтез ДНК – реплікація ДНК і подвоєння хромосом; синтез основних білків. 3. G2/Постсинтетичний – синтез білків метотичного апарату (центросоми); синтез РНК; накопичення АТФ. Клітина, готова до поділу, вступає в мітоз

1874 р. у рослин російський ботанік І.Д. Чистяков, у

тварин у 1878 н. – український гістолог П.І .Перемежко. Виділяють чотири фази мітозу: * Профаза * Метафаза *Анафаза *Телофаза

оболонка. II. Метафаза починається рухом хромосом до екватора клітини

(метакінез). Хромосоми розміщені у центрі, утримані нитями веретена поділу, які відходять від центриолі центросоми до центромери хромосоми. III. Анафаза – нитки веретена, скорочуючись, відтягують до полюсів за половинки центромер хроматиди хромосом IV. Телофаза – хромосоми деспіралізуються, навколо них формується ядерна оболонка; з’являються ядерця; поділ цитоплазми. Утворення двох дочірніх клітин, у кожній з них 2n хромосом і 2с ДНК.

термін запропонував у 1916 р. Г.Венклер, який розумів під

поліплоїдією змінену кількість хромосом.
Анеуплоїди – це поліплоїди, диплоїдні клітини яких мають в основному наборі збільшену або зменшену кількість хромосом на одну або декілька. Моносоміки – анеуплоїди, у яких з пари гомологічних хромосом недостатня одна з гомологічних хромосом будь-якої пари (2n-1).
Трисоміки – одна гомологічна пара має три хромосоми (2n+1).
Амітоз – прямий поділ. Утворення багатоядерних клітин. Показник патології, переродження клітин у ракові.

94% випадків трисомія 21-ї пари.
Синдром Патау - трисомія 13-ї

пари хромосом.

хромосом між двома дочірними клітинами. Кожна з них одержує

стільки хромосом, скільки їх мала материнська. Дочірні клітини генетично ідентичні материнській, ідентичні вони і між собою. Мітоз підтримує сталість числа хромосом у соматичних клітинах і наступність їх у ряді клітинних поколінь. Завдяки мітозу збільшується кількість клітин в організмі, відбувається ріст, регенерація, а в багатьох видів він є формою безстатевого розмноження і веде до збільшення їхньої чисельності (найпростіші).

хромосом у два рази (2n – n), тому цей

поділ називається редукційним (лат. reductio – зменшення). У мейозі з однієї диплоїдної клітини утворюються чотири гаплоїдні. Відбувається при гаметогенезі на стадії дозрівання гамет і при спорогенезі у рослин. Складається з двох послідовних поділів: першого мейотичного (редукційний) і другого мейотичного (зрівняльний) – практично як мітоз.

- Лептонема (ядро збільшується, хромосоми двохроматидні і мають вигляд

тонких деспіралізованих ниток). - Зигонема (парні гомологічні хромосоми наближуються і всіма ділнками зливаються. Злиття двох гомологічних хромосом називають кон’югацією). - Пахінема (біваленти вкорочуються і стовщуються. На цій стадії між ідентичними ділянками гомологічної пари хромосом відбувається перехрест і обмін – кросинговер). - Диплонема (продовжується вкорочення і стовщення, яке призводить до відштовхування сестринських хроматид). - Діакінез (хромосоми спіралізовані , оболонка ядра руйнується, починається наступна фаза). Метафаза I: гомологічні хромосоми розташовані попарно і екваторіальній площині клітин. Кожна хромосома двохроматидна. Анафаза I: з кожної пари гомологічних хромосом до протилежних полюсів розходиться по одній хромосомі. Так відбувається репродукція (зменшення вдвічі) кількості хромосом. Телофаза I: навколо хромосом на полюсах клітини формується ядерна оболонка, потім відбувається цитокінез. Кожна з двох дочірніх клітин має гаплоїдний набір хромосом (n) та подвоєну кількість ДНК.

супроводжується: спіралізацією двохроматидних хромосом, руйнацією ядерної оболонки і зникненням

ядерця, формуванням ахроматинового веретену поділу. Метафаза II характеризується наявністю сформованого веретена поділу; центромери хромосом розміщуються в один ряд по екватору. До хромосом приєднуються нитки ахроматинового веретена. Анафаза II супроводжується поділом центромер кожної хромосоми і розходженням хроматид до полюсів клітин. Телофаза II характеризується деспіралізацією хромосом, розчиненням веретена поділу і формуванням ядерця та ядерної оболонки. Потім відбувається цитокінез.

покоління постійне число хромосом виду, яке дорівнює диплоїдному, шляхом

зменшення в два рази числа хромосом у гаметах. 2. Мейоз забезпечує генетичну неоднорідність гамет. Механізмів цього забезпечення – два: 1) кросинговер в профазі I обумовлює нові комбінації алелей. 2) внаслідок незалежного розходження негомологічних хромосом в анафазі I виникають різні комбінації батьківських і материнських хромосом у гаметах.

генеративні мутації.