Презентация на тему Загальні основи фізичної реабілітації. ЛФК, як основний засіб фізичної реабілітації. (Лекція 3)

«rehabilis» - «відновлення здатності»

ТА ІНВАЛІДІВ ДО ПОБУТОВИХ І ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ, У СУСПІЛЬСТВО

ТА ВІДНОВЛЕННЯ ОСОБИСТИХ ЯКОСТЕЙ ЛЮДИНИ

ВІДНОВЛЕННЯ ЗДОРОВ'Я, ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ, ЯКОСТІ ЖИТТЯ І ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЛЮДИНИ, ПОРУШЕНИХ ХВОРОБАМИ, ТРАВМАМИ АБО ІНШИМИ УШКОДЖУВАЛЬНИМИ ЧИННИКАМИ.

профілактика
ПСИХОЛОГІЧНИЙ: корекція психічного стану пацієнта, створення умов для психологічної

адаптації хворого, унаслідок хвороби, життєвої ситуації

ПРОФЕСІЙНИЙ: відновлення працездатності, професійне вчення і перенавчання, працевлаштування

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ: повернення економічної незалежності і соціальної повноцінності

ФІЗИЧНИЙ: відновлення порушених функцій або розвиток компенсаторних і замісних функцій за допомогою комплексного використання фізичних чинників

ЗДОРОВ'Я І ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЛЮДИНИ ЗАСОБАМИ І МЕТОДАМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ,

А ТАКОЖ ІНШИМИ ФІЗИЧНИМИ ЧИННИКАМИ

(РЗ);
Комплексність використання всіх доступних і необхідних РЗ;
Індивідуалізація

програми реабілітації;
Етапність реабілітації;
Безперервність впродовж всіх етапів реабілітації;
Соціальна спрямованість РЗ;
Контроль ефективності реабілітації.

- МАНУАЛЬНА ТЕРАПІЯ,
- ФІЗІОТЕРАПІЯ,
- НАТУРАЛЬНІ І ПРЕФОРМОВАНІ
ПРИРОДНІ ФАКТОРИ (АЕРОТЕРАПІЯ,
ГІДРОТЕРАПІЯ, МУЗИКОТЕРАПІЯ та ін.).

АКТИВНІ: - ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА,
- ТРУДОТЕРАПІЯ,
- МЕХАНОТЕРАПІЯ та ін.

ПСИХОРЕГУЛЮЮЧІ:
- АУТОГЕННЕ ТРЕНУВАННЯ,
- М’ЯЗОВА РЕЛАКСАЦІЯ та ін.

ЗАСОБИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДЛЯ БІЛЬШ ШВИДКОГО І ПОВНОГО ВІДНОВЛЕННЯ

ЗДОРОВ’Я І ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ХВОРОГО,
А ТАКОЖ ДЛЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ (ЧИ УСУНЕННЯ) НАСЛІДКІВ ПАТОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ (ранніх і/або пізніх ускладнень).

К.Ж. Тіссо «Рух, як такий, може за своєю дією замінити будь-який засіб, але всі лікувальні засоби світу не можуть замінити дію руху»

використання основної біологічної функції організму людини – функції руху!

(є основним стимулятором росту, розвитку і формування організму).
Метод активної функціональної терапії.
Метод неспецифічної терапії.
Метод патогенетичної терапії.
Метод тренуючої терапії.

життєвих функцій)

РУХОВІ РЕЖИМИ – об’єм (доза) рухової активності, призначається

з урахуванням індивідуальних особливостей організму пацієнта і етапу реабілітації

повітря, вода ін., використовуються для стимуляції захисних механізмів організму)

і ін.)

- обумовлена нейрогуморальними механізмами, в результаті, яких покращується

регуляційна функція ЦНС, а також діяльність вегетативної нервової системи

стимуляція моторно-вісцеральних рефлексів,
мобілізація й інтенсифікація основних фізіологічних процесів,
підвищення адаптаційних можливостей і захисних механізмів,

покращення емоційного стану (підвищення настрою, впевненості в собі і т.д.),
покращення психологічного статусу (зняття «психогенного гальма», відволікання від патологічного процесу).

обумовлена активацією крово- і лімфообігу, а також ендокринної системи
пришвидшення

доставки поживних речовин і видалення продуктів обміну;
стимуляція всіх видів обміну (білкового, жирового, вуглеводного, мінерального і ін.)

деякі продукти м’язової діяльності (АТФ, КФ і ін.) являються потужними біостимуляторами

ПОКРАЩЕННЯ І НОРМАЛІЗАЦІЯ ТРОФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ:
- більш швидке розсмоктування запальних
інфільтратів, набряків, гематом, рубців;
- пришвидшення регенерації пошкоджених тканин;
- пришвидшення формування кісткової мозолі і т.д.

активація компенсаторно-пристосувальних реакцій організму (часткових чи постійних)
4. НОРМАЛІЗАЦІЯ ПАТОЛОГІЧНИХ

ЗМІН ФУНКЦІЙ І ЦІЛІСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗМУ – більш швидке відновлення порушених чи втрачених функцій

5. СИМТОМАТИЧНИЙ ВПЛИВ

Послідовність (послідовність форм і методів ЛФК – «від легкого

до важкого, від простого до складного»).
4. Регулярність.
5. Тривалість.
6. Суворе дозування і помірність навантажень.
7. Різноманітність і новизна (при підборі фізичних вправ, тобто 10-15% вправ оновлюється, а 85-90% повторюються для закріплення досягнутих успіхів лікування).
8. Всебічна дія вправ (направлене на вдосконалення механізмів адаптації всього організму).
9. Емоційність.
10. Контроль ефективності навантажень.

комплекс загальнозміцнюючих і дихальних вправ, направлених на стимуляцію діяльності

основних фізіологічних систем

2. Лікувальна гімнастика – комплекс загальнозміцнюючих і дихальних вправ, на фоні яких виконуються спеціальні вправи

3. Самостійні заняття хворого за вказівкою лікаря – комплекс спеціальних вправ, який виконується пацієнтом багаторазово протягом дня (3-5 і більше раз)

сходження), тредміл
ДОДАТКОВІ ФОРМИ: лікування положенням, гімнастика в воді,

ближній туризм і ін.

5. Оздоровчі заняття фізичною культурою (які не мають спортивної направленості) – дозований біг, плавання, ходьба на лижах, їзда на велосипеді, елементи спорту і ін.)

груповий (до 10 і більше людей).

2. ІГРОВИЙ.

3. СПОРТИВНО-ПРИКЛАДНИЙ.

4. САМОСТІЙНИЙ.

катання на лижах, ковзанах і ін.)

3. ІГРИ (на

місці, малорухливі, рухливі, спортивні)

для всіх м’язових груп, спрямовані на оздоровлення і зміцнення

всього організму

2. ДИХАЛЬНІ вправи (ДВ) – в комплексі лікувальної гімнастики використовуються, перш за все, для розсіювання інтенсивності фізичного навантаження

3. СПЕЦІАЛЬНІ вправи (СВ) – вправи, які вибірково діють на систему чи орган, які залучені в патологічний процес (складають 1/3 в комплексі лікувальної гімнастики)

Види гімнастичних вправ в залежності від задач:

чергування періодів скорочення и розслаблення м’язів (згинання, розгинання, відведення,

приведення, нахили, повороти і т.д.):
а) активні –(виконуються пацієнтом самостійно):
- в полегшених умовах,
- з опором;
б) пасивні (виконуються з допомогою інструктора без вольового зусилля хворого).
в) активно-пасивні

СТАТИЧНІ (ізометричні) –
чергування періодів напруження і розслаблення м’язів (особливо ефективно для відновлення сил, тонусу і об'єму м’язів, а також для профілактики м'язової атрофії при довготривалій імобілізації):
а) ритмічне швидке напруження – в ритмі 30-50 напружень за 1 хв.;
б) довготривале напруження – тривалістю від 3-х до 5-7 сек.

Від характеру м’язового скорочення:

стопи);

2) для середніх м'язових груп (шия, передпліччя, плече, гомілка,

стегно і ін.);

3) для масивних м'язових груп (верхні і нижні кінцівки, тулуб).

дихальні, корегуючі,
на розслаблення м'язів,
на розтягування м'язів,
на рівновагу,
ритмопластичні,
з використанням гімнастичних предметів і приладів.

В залежності від об'єму м’язової маси, яка включилась в роботу:

За видовою ознакою і характером вправ:

ВПРАВИ: - застосовують для виховання у пацієнта навиків правильного

дихання, зниження інтенсивності физичного навантаження, а також для спеціальної дії на дихальну систему.

СТАТИЧНІ – здійснюються лише дихальною мускулатурою (міжреберними м’язами, діафрагмою і м’язами черевного преса):
а) грудне дихання (верхньогрудне, нижньогрудне);
б) діафрагмальне (черевне);
в) повне дихання.

ДИНАМІЧНІ – дихальні рухи поєднуються з вправами для різних м'язових груп (верхніх кінцівок, тулуба і ін.)

СПЕЦІАЛЬНІ – «локальні» дихальні вправи; дихання з дозованим опором; звукова гімнастика; дренажна дихальна гімнастика; спеціальні методики дихальної гімнастики (методи Бутейко, Стрельникової, за системою йогів (прана-яма) та ін.

періоди: лікарняний та післялікарняний, у кожного з них є

визначені етапи.
Перший період включає І етап реабілітації - лікарняний (стаціонарний).
Другий період включає II етап - поліклінічний або санаторний
і III етап - диспансерний.

І етап містить терапевтичні або хірургічні методи лікування і спрямований на ліквідацію чи зменшення активності патологічного процесу, поперед-ження ускладнень, розвиток тимчасових або постійних компенсацій, відновлення функцій, поступову фізичну активізацію хворого.

II етап починається після виписки хворого зі стаціонару, у поліклініці, реабілітаційному центрі, санаторії в умовах покращення і стабілізації стану хворого, при значному розширенні рухової активності. На цьому етапі переважає фізична реабілітація і використовують всі її засоби.

III етап передбачає нагляд за реабілітованим, підтримку і покращення його фізичного стану і працездатності у процесі життя.

вправ (повільний, середній, швидкий);
Об'єм включених м'язових груп (дрібні,

середні, великі);
Кількість повторень кожної вправи;
Загальна кількість вправ в комплексі;
Співвідношення загальнозміцнюючих (ЗВ) / спеціальних (СВ) і дихальних вправ (ДВ);
Вигляд фізичних вправ (ФВ) і міра їх складності;
Амплітуда рухів (неповна, повна);
Міра силової напруги;
Загальний час заняття;
ЧСС.

КРИТЕРІЇ ДОЗУВАННЯ ФІЗИЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ при проведенні лікувальної гімнастики

5 (7) днів :

Задачі:
1)запобігання ускладненням;
2) стимуляція процесів реабілітації;
3) профілактика застійних процесів.
4) підбір адекватних навантажень.
Основний (відновний) – до 1-6 міс.:
Задачі:
1) ліквідація морфологічних порушень;
2) відновлення функції хворого органу;
3) формування компенсацій;
4) загальне і спеціальне тренування.
Заключний (тренувальний):
Задачі:
1) ліквідація залишкових морфологічних і функціональних порушень;
2) адаптація до побутових і виробничих навантажень;
3) підготовка до самостійних занять.

його тяжкого стану або порушень психіки;
гострий період захворювання

та його прогресуючий перебіг;
наростання серцевої недостатності; синусова тахикардія (понад 100 ударів за 1 хв.) і брадикардія (менше, ніж 50 ударів за 1 хв.);
часті напади пароксизмальної тахікардії або миготливої аритмії;
екстрасистолія з частотою екстрасистол понад 1 : 10; негативна динаміка ЕКГ;
атріовентрикулярна блокада II-III ст.;
артеріальна гіпертензія (понад 220/120 мм рт. ст.) на тлі задовільного стану хворого:
артеріальна гіпотензія (менше ніж 90/50 мм рт. ст.);
часті гіпер - або гіпотензивні кризи; загроза кровотечі й тромбоемболії;
анемія з кількістю еритроцитів до 2,6-3 ·10¹² г /л, збільшення ШЗЕ понад 20-25 мм/год., лейкоцитоз.