Презентация на тему Системні характеристики функціонування лексики в науковому стилі

елементи мови існують або для слова й у слові

(фонеми та морфеми), або завдяки йому (речення)

наукового стилю
Лексика ( від грец. lexis – слово) –

словниковий склад мови, сукупність усіх слів, що вживаються в мові
Лексикою також називають окремі шари або групи слів (наприклад, наукова лексика), сукупність слів, які вживаються письменником у його творах

Лексикологія – розділ мовознавства, що вивчає лексичний склад мови

Основою лексичного значення є поняття
Поняття – узагальнене відображення у свідомості властивостей предметів і явищ дійсності

лексики – це іменники, які називають поняття, що не

мають реального втілення
Вживання термінів

їх окремі значення, що при повній чи частковій формальній

відмінності мають тотожні або майже тотожні значення

Наприклад,
передусім, насамперед, спочатку, спершу, попервах


Синоніми — це не тотожні вислови, а тільки близькозначні слова

Наприклад,
доказ: 1) незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого-небудь; підтвердження, аргумент; 2) предмет або обставина, які свідчать про чиюсь провину
аргумент: 1) підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь; 2) матем. незалежна змінна величина.


З математичним значенням це слово не матиме синоніма у слові доказ

диференційною ознакою, що пов’язується з дефініцією
надходження – видатки,

прибутки – збитки, дохід – витрати, виробництво – споживання, попит – пропозиція, актив - пасив
Антонімічні пари утворюються внаслідок приєднання:
заперечної частки не- до стверджувального слова: ліквіди – неліквіди, виплати – невиплати, рухомість – нерухомість
префіксів недо-, пере-: недовиплата – перевиплата, недовантаження – перевантаження
двох іншомовних префіксів, зокрема де-, ре-, про-: девальвація – ревальвація

що при повній або частковій семантичній відмінності подібні за

формою

різнокореневі абонент — абонемент,
степінь — ступінь, компанія — кампанія
спільнокореневі людський — людний,
дружний — дружній
Спільнокореневі пароніми відрізняються префіксами, суфіксами, закінченнями
професійний — професіональний,
нагода — пригода, вдача — удача,
ефективний — ефектний,
дефективний — дефектний
Вправа 7. Запишіть правильно словосполучення. У чому причина допущених помилок?
Пам'ятливий вечір, військова катастрофа, базисне училище

лат. (від лат. terminus – межа, границя) – слово

(від лат. terminus – межа, границя) – слово або словосполучення (від лат. terminus – межа, границя) – слово або словосполучення, яке точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття (від лат. terminus – межа, границя) – слово або словосполучення, яке точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі (від лат. terminus – межа, границя) – слово або словосполучення, яке точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки (від лат. terminus – межа, границя) – слово або словосполучення, яке точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки (від лат. terminus – межа, границя) – слово або словосполучення, яке точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо і його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери

Економіка, туризм, облік, аналіз, податки

у тій формі, що зафіксована у словнику)
діловодство, справочинство,

а не діловедення, справоведення
автобіографія, а не життєпис
вживатися з одним значенням, зафіксованим у словнику
циркуляр – це лише директивний лист
якщо термін є багатозначним, будувати текст так, щоб одразу було зрозуміло, яке значення терміна автор має на увазі
справа – особова справа, судова справа

тези, анотація)
План - це короткий перелік проблем, досліджуваних у

науковому тексті; порядок розміщення частин якого-небудь викладу, його композиція
Цінність плану
усвідомити прочитане
стисло відтворити в пам'яті зміст наукового джерела
зосередтится на найсуттєвішій інформації узагальнити, "згорнути" інформацію

Тезовий план - сформульоване основне положення абзацу, його мікротема
Завдання 5.

1. Наукова мовна культура — основа

професійної діяльності дослідника 1.1. Наукова мова як комунікативний феномен 1.2. Сутність та особливості наукового стилю української мови 1.3. Особливості усного і писемного наукового мовлення 1.4. Лексикографічна компетенція як показник мовної культури науковця 2. Культура наукового тексту 2.1. Властивості і структурно-смислові компоненти наукових текстів різних жанрів 2.2. Культура читання наукового тексту 2.3. Композиція писемного наукового тексту 2.4. Наукова стаття як самостійний науковий твір 2.5. Наукова рецензія. Науковий відгук 3. Культура усного наукового мовлення 3.1. Композиційно-логічна побудова усної наукової доповіді, виступу 3.2. Мовна особистість доповідача 3.3. Наукові заходи як засіб виявлення культури наукової мови 3.4. Електронна презентація наукового виступу Додатки Термінологічний словник Література

джерела науково-навчальної інформації (Публічне мовлення / Специфіка публічного мовлення

/ Культура публічного мовлення) якнайточніше розкриває наведений план
1. Цілі та завдання публічного мовлення
2. Види та жанри публічного мовлення
3. Сучасний етикет публічного мовлення

і призначення

Семеног О. М. Культура наукової української мови:

навчальний посібник / О.М. Семеног. - 2-ге видання, стереотипне. – К.: "Академія«, 2012. – 216 с.
Кожному дослідникові необхідні розвинуті чуття наукової мови, мовний смак, володіння науковим стилем мовлення і письма, мовними засобами наукового тексту. Ці якості є результатом цілеспрямованої роботи над собою, можливості для якої відкриває пропонований навчальний посібник. У ньому розкрито особливості української наукової мови, охарактеризовано властивості і структурно-смислові компоненти різноманітних наукових текстів, складові культури усного наукового мовлення.
Адресований студентам вищих навчальних закладів. Прислужиться всім, хто займається створенням наукових текстів, дбає про підвищення своєї мовної культури.

Анотація складається з бібліографічного опису та тексту



Завдання 15, 19

документ, його складову частину чи групу документів, які наведені

за певними правилами, необхідні та достатні

Стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Бібліографічний запис.
Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання“
(1 липня 2007 р.)

Загальні вимоги
Складається на мові документа
Джерела відомостей для опису: титульний аркуш, зворотна сторона титульного аркуша, обкладинка, остання сторінка
Бібліографічні відомості зазначають в описі в тому вигляді, в якому вони наведені в джерелі інформації
Пробіли в один друкований знак перед та після приписаного знаку.
Виняток складають крапка та кома – пробіли ставлять тільки після них
Круглі та квадратні дужки розглядають як єдиний знак, тому пробіл ставлять тільки перед та після дужки

можна змішувати різні способи