Презентация на тему Конфлікт, як соціально-психологічне явище. Сутність, структура, методи попередження та управління

лекций. – М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Издательство

ЭКМОС, 2000. – 320 с.
2. Дмитриев А. В. Конфликтология: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2000. – 320 с.
3. Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 368 с.
4. Конфликтология / Под ред. А.С. Кармина , СПб.: Издательство «Лань», 1999. – 448 с.
5. Пірен М. І. Конфліктологія: Підручник. – К.: МАУП, 2003. – 360 с.
6. Цюрупа М. В. Основи конфліктології та теорії переговорів: Навчальний посібник. – К.: Кондор. 2004. – 172 с.
МОНОГРАФІЇ, ДОСЛІДЖЕННЯ
7. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. М., 1988.
8. Лурия А. Р. Природа человеческих конфликтов: Объективное изучение дезорганизации поведения человека / Под общ. ред. В. И. Белопольского. М., 2002.

рр.
до н.е.)
Геракліт (близ. 540 – 480 рр.
до н.е.)
Платон (бл. 428 –

348 гг.
до н.е.)

Геродот (бл. 490 – 425 гг.
до н.е.)

Вважали, що конфлікт є притаманним всім предметам та явищам, а тому він є неминучим і саме через це не може бути оцінений ані позитивно, ані негативно

Негативно оцінювали конфлікти

3

СОЦІАЛЬНОГО КОНФЛІКТУ
Томас Гоббс (1588 – 1679) головною причиною конфліктів

вважав прагнення до рівності, яке призводить до виникнення у людей однакових надій, бажання заволодіти тими ж об'єктами, необхідними для самозбереження або одержання задоволення, а це перетворює людей на ворогів, породжує суперництво, недовіру і честолюбство.

Адам Сміт (1723-1790) вперше розглянув конфлікт як багаторівневе соціальне явище та вважав, що причина його полягає у поділі суспільства на класи та економічному суперництві.

Ніколло Макіавеллі (1469 - 1527) вважав конфлікт універсальним і безперервним станом суспільства через порочну природу людини, прагнення різних груп людей до постійного й необмеженого матеріального збагачення. Головне джерело конфлікту - знать, яка зосереджує в своїх руках всю повноту державної влади.

4

бій чи війна.
2. Стан дисгармонії у відносинах між людьми,

ідеями або інтересами; зіткнення протилежностей.
3. Психічна боротьба, яка виникає як результат одночасного функціонування імпульсів, бажань або тенденцій, що взаємно виключають одна одну.

Конфлікт — це стосунки між суб’єктами соціальної взаємодії, які характеризуються протиборством за наявності протилежних мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок тощо).

дає обіцянку в подальшому підвищити його на посаді. Призначений з

натхненням приступає до роботи, виявляючи високу працездатність і сумлінність. Керівництво постійно збільшує навантаження, не збільшуючи зарплату і не підвищуючи на посаді.

ЯКЕ З ПРОДОВЖЕНЬ Є КОНФЛІКТОМ?

Через деякий час працівник почав виявляти ознаки невдоволення, знизив працездатність.

Через деякий час працівник почав виявляти ознаки невдоволення і сказав керівнику про те, що він не виконує свої обіцянки.

2

СИТУАЦІЯ


ІНЦИДЕНТ

ЯК ВОРОЖІ:
створення прямих або опосередкованих перешкод щодо здійснення

планів даної сторони;
невиконання іншою стороною своїх обов'язків та обіцянок;
заволодіння та утримання тим, що на думку даної сторони не повинно знаходитись у розпорядженні іншої;
нанесення шкоди будь-якого характеру майну чи репутації особистості;
дії, що принижують людську гідність;
різного роду погрози;
фізичне насильство.

та симпатична. Проходячи вздовж салону, вона випадково, бо автобус

зрушив, штовхнула чоловіка середніх років. «Ну, ти й дурепа!" – відреагував той. У відповідь отримав пропозицію вийти разом з нею на наступній зупинці, що він і зробив. Коли вони вийшли, дівчина дістала з сумочки балончик та бризнула йому в обличчя. Чоловік впав, а дівчина вскочила до автобусу та поїхала.

3

довірив Вам цю справу, потрібно було залучити когось іншого..”);
слова-образи

(„..Ви непрофесійна людина, неспроможна нічого зробити так, як треба..”);
слова-погрози („..якщо Ви цього не зробите, я позбавлю Вас..”);
слова-порівняння („..а Іван Іванович зробив би це краще, треба було це раніше згадати..”);
слова, що виражають негативне ставлення („..Ви не варті поваги та доброго ставлення..”);
слова-зобов’язання („..Ви повинні це зробити, бо Ви зобов’язані, Ви маєте виконати..”);
слова-обвинувачення („..саме Ви перешкодили нормальному ходу справи..”);
слова, що виражають категоричність („..так не повинно бути, Ви однозначно неправі..”).

групами
Між особистістю та групою
Між середніми соціальними групами
Міждержавні
Між «хочу» та

«хочу»

Між «хочу» та «не можу»

Між «хочу» та «треба»

Між «можу» та «не можу»

Між «треба» та «треба»

Між «треба» та «не можу»

5

залежності від обставин, що спричинили конфлікт:
а) інформаційні (викривлення інформації,

її недостатність, невідповідність реальності тощо);
б) конфлікти при спілкуванні (емоції, стереотипи, вербальні кліше);
в) організаційно-структурні конфлікти (нерівність стосовно питань влади та авторитету);
г) конфлікти систем цінностей (різниця в критеріях оцінки ідей та поведінки, різниця в меті та ідеалах, традиціях, релігійних поглядах).
В залежності від цільової спрямованості:
а) конструктивні;
б) деструктивні.

відволікає від вирішення більш важливих справ;
провокує поведінку, яка суперечить

загальноприйнятим нормам моралі, та веде до прояву заниженої самооцінки;
поляризує позиції людей та перешкоджає роботі в групі;
поглиблює різницю в цінностях;
провокує неприйнятні дії.

проблемі, що вирішується;
забезпечує емоційну розрядку;
дозволяє учасникам дізнатися більше один

про одного;
сприяє набуттю знань щодо професійного та ділового спілкування.

метод “Уявлення” ґрунтується на припущенні, що в конфлікті взаємний

вплив здійснюють три основні компоненти: контекст, поведінка учасників конфлікту і їхні установки.
Для кожного учасника малюється свій трикутник, в якому основні фактори конфлікту наводяться з точки зору цього учасника.
Кожний учасник (група) вказує на суттєві для нього аспекти, й особливо на ті сфери, де він найбільше постраждав. Часто учасники по-різному тлумачать причини конфлікту. Обговорення відмінностей у сприйманні конфлікту допомагає сторонам зрозуміти одна одну і зайняти реалістичну позицію.

(«відображення почуттів»).
Ми повідомляємо партнеру, як ми сприймаємо його емоційний

стан в даний момент, наприклад: - Мені здається, Вас це засмучує. - Вас щось бентежить у моєму реченні? - По-моєму, Ви задоволені цим результатом.

усвідомити і виразити його емоції, зняти зайву напругу, показати,

що ми його розуміємо і зважаємо на його стан; - створює відчуття психологічного комфорту при спілкуванні.

партнеру, як ми себе почуваємо в даній ситуації, наприклад: -

Мені шкода, що все так склалося. - Мені дуже неприємно це чути. - Я дуже радий, що наші переговори просунулися.

краще уникати таких помилок при спілкуванні: - Забігання вперед (недослуховування,

обдумування наступного питання під час відповіді співрозмовника); - Перебивання, нетерпляча пропозиція нового запитання (навіть якщо нам здається, що ми вже все зрозуміли); - Лінощі (відсутність зосередженості, небажання думати над промовленим); - Зайва емоційність (наприклад, загострення сенсу сказаного: «Я бачу, ваш постачальник просто нестерпний!").

стилю і демонструючи силу своєї позиції, супротивник обов'язково так

чи інакше розкривається, показує свої карти. Роблячи тиск, він неминуче потрапляє під владу «психологічної інерції», яка робить його поведінку недостатньо гнучкою, грубою, прямолінійною. 2. «Бумеранг». Характеризується поверненням опонентові його ж аргументів, але з використанням «інтерпретації».

не відображати атаку у відповідь фразою, а просто зробити

вигляд, що ви нічого не почули. Існує два типи ігнорування:
А) пасивне ; Б) активне.
4. «Зрив сценарію». Ця техніка може дати хороший ефект не тільки в попередженні конфлікту, але і в його гострій стадії. Основне завдання - спочатку передбачити сценарій, а потім зірвати його, перехопивши ініціативу, збивши противника з пантелику і нав'язавши йому свій сценарій.

полягає в послідовному виконанні чотирьох кроків. 1. Опис. Бажаючи зняти

напруженість, що виникла у відносинах з партнером по спілкуванню, варто почати розмову з простого опису того, що сталося. Цей опис треба намагатися зробити об'єктивно, спокійно, без обурення і оцінок. 2. Вислів. Закінчивши опис інциденту, висловлюють ставлення до нього, розказують про те, які думки і почуття викликала поведінка партнера в тому, що трапилося.

більш прийнятний варіант поведінки, який може виправити наслідки інциденту,

або, якщо те, що сталося вже змінити неможна, повинен застосовуватися в інших подібних випадках. 4. Винагороду. Ясно і конкретно вказують, що виграє партнер від прийняття такої пропозиції і що доброго для нього зробить інша сторона.

підтримці стосунків
Співробітництво
Компроміс
Пристосування
Уникнення
Протистояння