Слайд 4
Александр з раннього віку чудово володів зброєю і
був вправним вершником. Вміння поводитись із кіньми Александр довів,
приборкавши непокірного норовистого Буцефала (грец. Βουκεφάλας — бикоголовий), за що отримав коня в подарунок. Крім того, Александр був добрим музикантом і пристрасним книголюбом. Найулюбленішим його автором був Гомер. Освіту Александр одержав під керівництвом знаменитого давньогрецького філософа Аристотеля.
Слайд 8
У першій кампанії 334 до н. е. Александр
розбив персів на річці Гранік (поблизу узбережжя Мармурового моря).
Після цього до нього приєдналися греки Малої Азії, і Александр стрімко рушив на південь, хоча в Галікарнасі перський гарнізон чинив значний опір. Армія перезимувала у Гордії, стародавній столиці фригійських царів Гордія та Мідаса. Тут зберігалась давня реліквія, а саме царська колісниця, ярмо якої було з'єднане з дишлом надзвичайно складним вузлом. Легенда стверджувала: той, що зуміє розв'язати цей вузол стане володарем світу — Александру вдалось розв'язати цю задачу.
Слайд 12
Навесні 324 до н. е., перенісши свій двір в
Сузи, Александр влаштував пишне свято примирення, «одруження Сходу і
Заходу», під час якого він урочисто відсвяткував весілля 9 000 македонян та уродженок Азії (ця подія відома в історіографії як Весілля в Сузах). Багато хто з полководців Александра оженився на дочках знатних персів, а сам Александр взяв у дружини старшу дочку Дарія Статіру та дочку Артаксеркса Парисатиду. (Після смерті Александра Роксана вбила цю жінку. Діадох Селевк, якому дісталася значна частина азійських володінь Александра, виявився єдиним з усіх його полководців, хто зробив царицею отриману в той день дружину-персіянку. Грецькі жерці та перські маги спільно здійснили урочисті церемонії та молились про те, щоб обидва народи ділили між собою імперію в єдності та злагоді. Незабаром македонські ветерани, отримавши платню і щедрі нагороди, відправилися на батьківщину.
Слайд 15
Оскільки Александр не мав законних спадкоємців (син Александр
IV народився вже після його смерті, інші ж діти
були народжені поза шлюбом), питання спадковості було надзвичайно важливим для всієї імперії. Вже на смертному одрі один із полководців запитав Александра, кому він заповідає своє царство. Існує кілька версій щодо відповіді Александра: він міг відповісти через співзвучність або «Найсильнішому», або «Крате́ру». Кратер був одним із полководців Александра, командувачем його піхоти, який виявив себе чудовим стратегом, крім того Кратер був уособленням усіх рис справжнього македонця — тому більшість дослідників, якщо і не підтримують дану версію, то і не відкидають її. Але на той момент Кратера не було поруч, а присутні вирішили за краще почути «Найсильнішому». Зрештою сам Кратер не підняв цього питання, і вже за два роки після смерті Александра між його полководця (діадохами) розпочалась боротьба, а імперія розпалася на частини.
За прадавніми переказами, тіло Александра помістили у золотий саркофаг, який в свою чергу помістили у ще один золотий саркофаг та накрили багряним плащем. Згідно з іншою легендою, тіло Александра помістили у глиняний сосуд, наповнений медом, який використовували як консервант, і було поховане у подвійному золотому саркофазі. також перекази свідчать про те, що Птолемей І Сотер викрав тіло Александра та таємно вивіз його до Александрії, де він залишався до пізньоантичної доби. Саме тут Птолемей IX, один з останніх спадкоємців Птолемея I, замінив саркофаг Александра скляним, а метал переплавив на золоті монети. Громадяни Олександрії були край обурені цим, невдовзі після цього Птолемей IX був убитий. Римський імператор Калігула розграбував могилу Александра. Як свідчать давні перекази, Калігула власноруч зняв з Александра нагрудник, а потім сам носив його. Близько 200 р. н. е. римський імператора Септимій Север закрив поховання Александра для громадськості, від того часу про поховання не снує достовірних свідчень.
Так званий «Саркофаг Александра», виявили неподалік від Сидону. Нині він зберігається у Стамбульському Музеї археології. Немає доказів про те, що це і є саркофаг, в якому був похований Александр Великий, таку назву він збобув через те, що оздоблений барельєфами, які зображують Александра та його соратників та полюванні та в бою із персами.