Презентация на тему Багатство мовної і точність слововживання як виразні ознаки культури мови

слова.
Омонімія. Міжмовні омоніми.
Пароніми і правильність уживання слів.
Синонімія і багатсво

мови.
Антоніми і мовна виразність.

План:

- наша культура, сутність нашої свідомості.
(Іван Огієнко)

з тим чи іншим явищем об'єк­тивної дійсності, як це

історично закріпилось у свідомості мовців. Пряме значення є переважно первинним значенням слова. Наприклад, пряме й первинне значення слова промінь — «світлова смуга, що виходить з якого-небудь джерела світла», усі інші — переносні й похідні.

1. Пряме і переносне значення слів в українській мові

яке виникло внаслідок перенесення найме­нувань одних явиш, предметів, дій,

ознак на інші і закріпило­ся в ньому як додаткове. Переносне значення завжди похідне, вторинне. Наприклад, значення «початок чогось доброго, по­зитивного» у слові промінь — переносне (промінь надії, промінь Щастя, промінь свободи). Від переносного значення слова, що є постійним, слід від­різняти переносне вживання слова. Переносне вживання слова за своїм змістом індивідуальне і використовується лише в певному контексті.

метафори, метонімії, синекдохи. Метафора — перенесення назви з одного предмета,

явища на інший предмет, явище за їхньою схожістю. Метафора є не тільки одним із засобів посилення образ­ності й виразності мови, а й могутнім джерелом збагачення лексико-семантичної системи взагалі.

тоді, коли вживається:
а)  назва матеріалу замість назви речі: брильянти

й золото на руках (замість: прикраси з брильянтів і золота), фар­фор і фаянс (замість: фарфоровий і фаянсовий посуд); б)  назва предмета замість його вмісту: чайник закипів (замість: вода в чайнику), випив чарку (замість: горілку з чарки); в)  назва властивості замість її носія: відвага мед п 'є (замість: відважна людина), правда переможе (замість: люди, які домагаються правди); г)  назва місцевості замість людей тієї місцевості: Київ прокидається (замість: люди, що живуть у Києві), село че­ кає змін (замість: селяни); ґ) назва особи замість речі, шо їй належить: читаю Ліну Костенко (замість: твори, які належать Ліні Костен­ко), шофер підвіз мене (замість: автомашина, якою керу­вав шофер) тощо.

людини: роботящі руки, носа не показувати куди, руда борода

захвилювалася; назва одягу може замінювати назву лю­дини з певного середовища: сіряки і свитки підвели голови, чор­ний смокінг оглянувся. Однина вживається замість множини: риба в ставку, буряк у полі.

Синекдоха — перенесення назви частини на ціле (найме­нування предмета за його характерною деталлю). Це, власне, різновид метонімії.

одного значення, тобто здатність одного слова передавати різну інформацію

про предмети і явища внеязикової дійсності. Наприклад, в слова горло 4 значення: передня частина шиї; порожнина позаду рота; верхня звужена частина судини; вузький вихід із затоки, гирло.

2. Багатозначність слова

- слова, які звучать однаково, але мають різні значення.

Наприклад: ключ 1 "знаряддя для замикання і відмикання замка" і ключ 2 "джерело " . У випадку омонімії маємо декілька різних слів, значення яких між собою не пов'язані: вони не мають спільних елементів смислу (сем) і асоціативних зв'язків.

3. Омонімія. Міжмовні омоніми

однакову чи майже однакову форму, але різняться значенням.
Наприклад: укр.

уродливий "гарний" - рос. уродливый "потворний", укр. луна "відгомін, відлуння" - рос. луна "місяць", укр. булка "хліб із білого пшеничного борошна" - болг. булка "молода, наречена", укр. магазин "крамниця" - англ. magazine "журнал", укр. комплекція "будова тіла, статура" - ангд. complexion "колір обличчя", укр. геніальний "винятково талановитий" - англ. genial "добрий, сердечний, веселий", укр. академік "член академії наук" - польськ. akademik "студентський гуртожиток", нім. - Akademiker "людина з вищою освітою "

нерідко перекладач, довірившись звучанню слова, опиняється в смішному становищі.

Так, Шевченкове "Пішла луна гаєм" один із відомих російських поетів переклав "Пошла луна лесом ".

пароніми. Пароніми - це слова (пари слів), які мають

подібність у морфологічній будові (близькі за фонетичним складом), але розрізняються за значенням. Вони переважно належать до однієї частини мови, мають однакові граматичні ознаки. На відміну від синонімів слів, що позначають близькі поняття і тому можуть заміняти одне одного, -для паронімів така взаємозамінність неможлива.

4. Пароніми і правильність уживання слів

їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни

одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис та вимову потрібного слова.

три або більше. За характером смислових зв'язків пароніми поділяються

на кілька груп:
1) синонімічні (важкий – тяжкий, привабливий – принадливий);
2) антонімічні (прогрес – регрес, адресат – адресант);
3) що мають семантичну близькість (вирізнятися – відрізнятися, проблема – дилема, витрати – затрати, зумовлювати – обумовлювати).

можна лише тоді, коли людина відчуваючи її, перевіряє себе

за словником (оснований – той, що базується на чомусь, заснований – створений, розпочатий; дипломант – переможець конкурсу, дипломник – автор дипломної роботи, дипломат – уповноважений колективу чи держави).
Паронімами є такі слова:
Виключно - винятково
Виключно – лише, тільки (... виключно для членів правління...)
Винятково – дуже, особливо, надзвичайно (це питання має винятково важливе значення).
Громадський – громадянський

своїм: звуковим складом, але близькі або тотожні за значенням.
Наприклад:

сміливий, відважний, хоробрий, безстрашний, героїчний.

5. Синонімія і багатсво мови.

що відрізняються смисловими відтінками {відомий — видатний — славетний

— знаменитий);
2) стилістичні синоніми — це слова, що відрізняються, стилістичним і емоційним забарвленням (говорити — мовити — пророчити — верзти);
3) абсолютні синоніми — зовсім не відрізняються значенням і в усякому контексті можуть вживатися без будь-якої відмінності {мовознавство — лінгвістика; століття — сторіччя). Таких синонімів в українській мові небагато. Синонімічні засоби мови мають глибоко національний характер. Вони свідчать про самобутність і специфіку мови. Уміле використання їх дозволяє розкрити те або інше поняття в усій його повноті. Однак надмірне нанизування синонімів, не виправдане змістом висловлювання, тільки засмічує мову.

ускладнення, коли в російській мові на позначення певних понять

існує одне слово, а в українській мові — кілька. Деякі слова відрізняються лише префіксами. Тут треба бути особливо уважними, бо заміна однієї букви може вплинути на значення слова та всього тексту.

anty - проти, - onyta ім'я) - це слова

переважно однієї частини мови, які мають протилежне значення. Антоніми об'єднуються не в ряди, а в пари різнокореневих і спільнокореневих слів: тепло - холод; глибокий - мілкий; надія - безнадія; правда - неправда. Антонімами є тільки слова з діаметрально протилежним значенням. Багатозначні слова можуть мати антоніми як для прямих, так і для переносних значень. Наприклад: сухий одяг - мокрий одяг, сухий хліб - свіжий хліб, суха зустріч - тепла зустріч.

- сумний, хоробрий - боязкий), іменники (холод - спека,

радість - сум), дієслова (любити - ненавидіти), прислівники (далеко - близько), прийменники (над - під).

З погляду структури розглядають антоніми різнокореневі й однокореневі. Різнокореневі: початок - кінець, правда - брехня, лівий - правий, піднімати - опускати.

Марія, Дніпро;
2) слова, які називають конкретні предмети, процеси: волосся,

дерево, книга;
3) числівники і більшість займенників: два, п'ятнадцять, ми, ти, вони;
4) слова-терміни: апостроф, відмінок, ом, вольт;
5) якісні прикметники, які позначають відтінки кольорів: фіалковий, рожевий, волошковий, жовтогарячий.