Слайд 2
Шевченко -художник
Тарас Шевченко з народження любив малювати. У
дитинстві він часто ховався в бур'яни і на маленькому
клаптикові паперу малював.
Упродовж свого життя він створив приблизно 30 малярськах і графічних автопортретів, у яких передавав свої думки, почуття, переживання…
Слайд 3
Перший автопортрет
Один із сьогодні відомих автопортретів виконано на
початку 1840 року в Петербурзі. Це одна з перших
спроб Шевченка малювати олійними фарбами. В манері виконання – в легких лесируваннях, що подекуди поєднуються з корпусним накладанням фарб, у витонченому малюнку, довершеному пластичному моделюванні та в колориті, побудованому в синьо-зелених тонах із вкрапленням червоних.
Слайд 4
Автопортрет періоду “трох літ”
Портрет,створений в Яготині 23-26верерня в
1843 і подарований Варварі Рєпніній разом з рукописом поеми
“Тризна”, зображує Шевченка за роботою. Тут виразно передано уважне сприйняття молодим художником навколишнього життя. Портрет виконано вільним, упевненим штрихом.
Слайд 5
Автопортрет 1845 року
Свій автопортреп зі свічкою Тарас Шевченко
створив у 1845 році. На цьому малюнку майстер чудово
та майстерно передав ефект освітлення – боротьбу світла з темрявою. В цьому автопортреті привертає увагу розмаїтність застосованих технічних прицомів. Густим плетивом різної сили штрихів, підкремлиних і об*єднаних шаром акватини, художник показав, що морок відступає перед переможною силою світла. Обличчя моднльовано прозорими перехресними штрихами, а вбрання зображено сіткою паралельних ліній.
Слайд 6
Атопортрет, написаний під час Аральської експедиції
З автопортретів, виконаних
пвд час перебування в Аральській експедиції(1848-1849). Тарас Шевченко зобразив
себе у вбранні, яке носив в експедиції,- звичайному пальті і кашеті з великим козирком.
Слайд 7
Автопортрет, виконаний в Оренбурзі
Із часів перебування Тараса Григоровича
в Оренбурзі збереглися два автопортрета. Один із них виконаний
29 грудня 1849 року і був подарований Лозаревському. Тарас зобразив себе у світлій куртці, з-під якої видно комір білої сорочки. На обличчі відчувається душевний спокій.
Слайд 8
Автопортрет, створенний в Новопетровському укріпленні.1851р.
Після порушення царської заборони
Т. Шевченка було вислано до Новопетровського укріплення. Тут Тарас
створив нові автопортрети – вражаючої сили художні документи про сім років нелюдських фізичних і моральних мук, але, - всуперес усьому натхненної, подвижницької праці.
Слайд 9
Автопортрети останніх років життя
Повертаючись із заслання, у Нижньому
Новгороді Шевченко намалював ще два автопортрети, Перший виконаний 28
листопада 1857р., автор подарував картину М. С. Щепкіну.
Слайд 10
Автопортрети, виконані в Петербурзі
Більшість автопортретів, створених у Петербурзі
в останні роки життя, Шевченко виконав технікою офорта. Перший
автопортрет створений виконаний за фотографією ( кін. 1850 рр.) – створений 14 березня 1860 року.
Слайд 11
Автопортрет 1860 року
Автопортрет намальвоний за фотографією, яку
Тарас Григорович зробив у Києві 1859 року. На обличчі
Тараса помітні сліди тяжкої недуги, яка підточила і без того надламане засланням здоров*я поета. У цьому ж творі відбився також пригнічений стан Шевченка, у якому він повернувся в Петербург після арешту на Україну влітку 1859 року.
Слайд 12
Автопортрет у шапці й кожусі
Цей автопортрет створений 4
грудня 1860 року, теж за фотографією. Твір вражає глибиною
і цілісністю характеристики. Недаремно сучасники поета вважали автопортрет найвдалішим і найбільш схожим з усіх його прижиттєвих забражень Т. Шевченка, який здобув найбільшу популярність.
Слайд 13
Останній автопортрет Тараса Шевченка
Останній автопортрет, виконаний 1 лютого
1861 року відтворює образ безнадійного хворого художника. Густий морок
з якого виступає освітлене тим же контрастним бічним світлом обличчя Шевченка, посилює трагізм твору.
Слайд 14
Вірш про Шевченка
Я сьогодні Шевченка читаю,
Скільки
мудрості в його рядках!
Мов на ангельських крилах літаю,
Як тримаю «Кобзар» у руках…
Мені вчителька подарувала
В день народження книгу святу,
Щоб її я щоденно читала,
(Душу має й сама золоту…)
І тепер я з любов`ю читаю,
Вчу напам`ять премудрі вірші.
Наче кадри Шевченка гортаю,
Й озиваються струни в душі…
Що за велет! Титан був та й годі!
Він життя нам пророчив нове.
І ходили чутки у народі,
Що не вмер він, а й досі живе…
І він бачить усі наші справи,
Хто є друзі, а хто – вороги.
Бачить біди і злети держави,
Й додає нам і сили, й снаги…
Щоб жили ми і вчились, як треба,
Й пам`ятали свій корінь завжди,
Щоб любили і землю, і небо,
Й не було щоб чужої біди.
Щоб ми разом ходили на свято,
Вкупі завжди з братами були,
Мали друзів завжди і багато,
Щоб боротись уміли й могли.
І я вірю: подякують люди,
І згадають, я вірю, про нас.
І тоді нам не соромно буде
За життя, що пророчив Тарас.