Презентация на тему Декоративно-ужитковемистецтвоУкраїни

твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає

«прикрашувальне».
Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди.

мистецтво набуло широкого визнання яку самій країні, так і

за кордоном. У його предковічних образах, мотивах орнаменту містяться символи таємничої і чарівної природи, складні перипетії історії, особливості побуту.

за допомогою голки і ниток відоме в Україні з

давніх-давен. Ще в XI столітті на Русі існувала перша вишивальна школа, організована сестрою Володимира Мономаха Ганною, де дівчата вчилися гаптувати золотом і сріблом. У XVI-XVIII століттях центрами вишивання в Україні були Качанівка на Чернігівщині, Григорівка на Київщині, Велика Бурімка на Черкащині тощо.

України зустрічаються в літописах Київської Русі. Залежно від техніки

виконання виділяються килимові вироби з гладкою поверхнею і двобічним орнаментом, тобто безворсові, з рельєфно виступаючими над основою нитками - ворсові, а також комбіновані і гобеленні. Найдавніші ворсові килими в Україні відомі з XVI століття. Це насамперед коци (килими з густим високим ворсом) з Харкіщини, Київщини, Чернігівщини.

шпалери, коберці, пери-стромати, тапетії. Термін "гобелен" (французького походження) почав

вживатися вже у XIX столітті.

з часів Трипільської культури. У середні віки українські гончарі

славилися своїми глечиками, дзбанками, горщиками, тарелями тощо. Ще у XVII столітті селище Опішня на Полтавщині було відоме своїм глиняним посудом по всій Лівобережній Україні, а з кінця XIX століття - в усьому світі.

вдавлювання глини

були створені в Україні у 1790 році на мануфактурі

у містечку Корець колишньої Волинської губернії. Нині найбільшим підприємством порцелянової промисловості є Ба-ранівський завод у Житомирській області, заснований у 1802 році.

а ранній період склярства Київської Русі припадає на X

століття. У цей час основною продукцією скловарних майстерень були браслети, намиста та персні, які виготовляли засобами ліплення, витягування, розкачування. 

справи вже у XV-XVI століттях в Україні від ковальства

відгалузилися вужчі спеціалізації по виготовленню годинників, голок, ювелірних виробів (золотарство). На кінець XVII - першу половину XVIII століття припадає найвищий розквіт українського художнього металообробництва.

століть і зберігаються у музеях Києва, Львова, Ромнів. Лозоплетіння

і рогозоплетіння розповсюдилися головним чином у місцевостях, прилеглих до озер і річок, а вироби з соломи традиційно побутували у районах вирощування жита і пшениці.

виробів в Україні було дерево. У художній обробці дерева

найпоширенішими видами техніки є видовбування, вирізування, виточування. До найдавніших технік художнього декорування належить різьблення (ажурна, плоска різьба), інкрустація (орнаментальне оздоблення шматочками твердих матеріалів, які врізають у поверхню виробів). 

II тясячоліттям до н. е. Великим попитом користувалися досконалі

за формою вироби цехових майстрів середньовіччя з Києва, Львова, Кам'янця-Подільського.

розпису хат та їх внутрішньому оздобленню - прикрашали селянські

помешкання зображеннями дивовижних квітів та птахів. Поступово розпис був витіснений паперовими "мальовками", які стали улюбленою прикрасою в оселях мешканців Придніпров'я. Уславлений осередок декоративного розпису - село Петриківка, назване так на честь кошового отамана Війська запорізького Петра Калнишевського.