Презентация на тему Фундаменти. Зовнішні і внутрішні стіни

навантаження (як постійні, так і тимчасові), що виникають в

надземних частинах, і передає ці навантаження на основи.

Основою називають масив ґрунту, розташований під фундаментом, що безпосередньо сприймає навантаження від будови.

між мінеральними частками в багато раз меньша міцності самих

часток.

Головною характеристикою основи є несуча здатність, тобто спроможність витримувати тиск збудованої на ній споруди без істотних деформацій впродовж певного часу.

вимог:
мати достатню несучу спроможність (ґрунти з малою несучою спроможністю,

а також нерівномірно стиснуті ґрунти викликають великі і нерівномірні осадки будови, що можуть привести до пошкодження і навіть до руйнування);

мати рівномірну здатність до стиску;

не зазнавати спучення;

просадок та оповзнів.
Просадки можуть трапитися при недостатній потужності

шару ґрунту, прийнятого за основу, якщо під ним розташовується слабкий ґрунт. Оповзні можуть мати місце при похилому розташуванні пластів ґрунту, обмежених крутим відкосом або косогором.

Основні вимоги до ґрунтів та основ викладені в
"СНиП 2.02.01-83. Основания зданий и сооружений".

і має в своєму природному стані достатню несучу спроможність

для забезпечення стійкості будови або допустимих по величині і вимірності осадок.
До скельних ґрунтів відносяться граніти, базальти, піщаники, вапняки. Під навантаженням будови і споруди вони не стискуються і є найбільш тривкими основами.
До нескельних ґрунтів відносяться пісок, глина, супісь, суглинки.

природному стані достатньої несучої спроможності на прийнятій глибині закладення

фундаментів і який з цієї причини треба штучно зміцнювати.

Ущільнені основи ущільнюють важкими трамбівками у вигляді усіченого конуса вагою 1.5-3 т, які підіймають краном на висоту 3-4 м та скидають на поверхню.

бітумізації, цементації.
Силікатизація - це ін'єкція через труби в

ґрунт розчинів рідкого скла та хлористого кальцію і застосовується для зміцнення піщаних, пилуватих ґрунтів, пливунів і макропористих ґрунтів на глибину 15-20 і більш метрів, з радіусом - до 1м.
Цементація - нагнітання в ґрунт через забиті в нього труби цементної суспензії, цементно-глиняного розчину і застосовується для зміцнення гравелистих, велико-, і середньозернистих пісків, для забиття тріщин і площин в скельних ґрунтах.
Бітумізація – ін'єкція через труби в ґрунт гарячого бітуму.

не тільки передають основі силові впливи від будови, але

і самі наражаються на ряд силових статичних, динамічних та несилових впливів.
До силових статичних відносяться: власна вага конструкцій, боковий тиск ґрунту, вертикальні навантаження;
До силових динамічних: вітрові, сейсмічні, вібраційні впливи.
До несилових відносяться впливи ґрунтових вод і розчинених в них хімічних агресивних домішок, а також змінних температур по висоті фундаменту і його товщині.

- горизонтальні силові впливи; 3 - опір ґрунту; 4

- боковий тиск ґрунту; 5 - сили спучення ґрунту; 6 - вібрації; 7 - міграція ґрунтової вологи; 8 - тепловий потік; 9 - дифузія водяної пари.

видом матеріалу фундаменти бувають:
бутові;
бутобетонні;
бетонні;
залізобетонні;
металеві (для

палевих фундаментів);
дерев'яні.

За конструктивним рішенням:
стрічкові; суцільні;
стовбурні; пальові.

вищерозташованими несучими або самонесучими стінами або колонами каркаса.

подушок застосовують для передачі ґрунту навантажень від колон каркасних

будинків.

що деформуються, коли шар ґрунту, що служить основою, лежить

на великій глибині (більше 3 м).

та огороджуючі конструкції, які відокремлюють внутрішній простір будівлі від

зовнішнього середовища та розподіляють його на приміщення.

Стіни базуються на фундаменті і діляться на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні стіни – найбільш складна конструкція будови. Вони зазнають численних та різноманітних силових та несилових впливів.

Основні впливи на конструкцію зовнішніх стін:
1 - вертикальні навантаження;
2 - горизонтальні силові впливи;
3 - температура зовнішнього повітря;
4 - вологість повітря;
5 - сонячна радіація;
6 - атмосферні впливи;
7 - шум;
8 - тепловий потік;
9 - дифузія водяної пари.

та композиційного елементу фасадів, а часто і несучої конструкції,

зовнішня стіна повинна відповідати вимогам відповідним класу капітальності будови:
міцність, жорсткість, стійкість;
довговічність;
пожежобезпечність ;
забезпечення сприятливого температурно-вологісного режиму приміщень, захист їх від несприятливих зовнішніх впливів;
декоративні якості.

стіни бувають:
зовнішні;
внутрішні.
2. За матеріалом стіни зводять:
кам'яні (з штучного

або природного каміння);
дерев'яні;
металеві;
складені (метал-скло-пластик).
3. За несучою спроможністю стіни діляться на:
несучі;
самонесучі;
навісні.

блоки);
великопанельні;
великоблочні;
зруб з колод;
брущаті;
каркасно-обшивні та каркасно-щитові;
щитові.
5. За структурою зовнішні стіни

можуть бути
одношарові;
шаруваті.

зі штучних та/або природних каменів, що викладаються вручну горизонтальними

рядами з перев’язкою швів.
Шов - це проміжок між рядами каменів, що заповнюється розчином, товщиною 8 - 10 мм.
Перев’язкою зветься неспівпадіння швів по вертикалі.

та порожниста 250 ×

120 × 65 мм;

силікатна цегла суцільна 250 × 120 × 88 мм;

дрібнорозмірні керамічні порожнисті блоки 250 × 120 × 140 мм;

дрібнорозмірні легкобетонні
порожнисті блоки 390 × 190 (90) × 188 мм;

дрібнорозмірні легкобетонні ніздрюваті блоки 390 × 190 × 188 мм
290 (190) × 190 × 188 мм;

природне каміння (черепашник, туф...) 390 × 190 × 188 (288) мм.

Дрібноелементні стіни можуть бути двох видів:
Суцільні та полегшені (із прошарком).

- це вертикальні несучі та огороджувальні конструкції, які формуються

регулярними рядами з декількох спеціалізованих елементів, що монтуються за допомогою підіймальних механізмів.

У відповідності з призначенням розрізняють блоки:

простіночні,
перемичечні,
поясні,
підвіконні, рядові і кутні,
цокольні,
карнизні,
парапетні,
вентиляційні.

огороджувальні конструкції, які формуються регулярними рядами з однотипних спеціалізованих

елементів, що монтуються за допомогою підйомних механізмів.

За статичною роботою розрізняють панелі:
несучі;
самонесучі;
навісні.

За місцем розташування панелі бувають:
зовнішні; парапетні;
внутрішні; перегородочні;
цокольні (встановлюються на фундамент); поясні;
горищні; простіночні.


За видом матеріалу панелі бувають: За конструкцією розрізняють панелі:
залізобетонні; – одно–, дво– і тришарові;
віброцегляні; – однорядні.
дерев‘яні.