Слайд 2
Генетична інженерія
У нас використовують два терміни—генетична інженерія й
генна інженерія. Слід зазначити, що назву генетична інженерія використовують
в більш широкому понятті, тобто вона включає й генну інженерію. При цьому до генної інженерії не відносять перебудову генома звичайними генетичними методами, тобто мутаціями, рекомбінаціями.
Слайд 3
Генна інженерія
Розглянено основні генноінженерні підходи, що можуть бути
використані в тваринництві. Відомо, що генетичний матеріал всіх рослин,
тварин, мікроорганізмів являє собою молекулу ДНК. Всі клітини організму мають ідентичні копії ДНК. Деякі організми представлені однією молекулою ДНК в своїй клітині (бактерії), а інші — більш ніж однією (гриби, рослини й тварини).
Слайд 4
Генна інженерія
Кожна непорушена молекула ДНК називається хромосомою. У
багатоклітинних організмів одна запліднена яйцеклітина дає початок для створення
величезної кількості клітин. Отже, І кожна вихідна молекула ДНК новоствореної зиготи є основою для виникнення гігантської кількості нових, але однозначних за зашифрованою генетичною інформацією молекул ДНК.
Слайд 5
Генна інженерія
Структуру ДНК встановили у 1953 р. лауреати
Нобелівської премії Д. Уотсон і Ф. Крік на основі
рентгеноструктурного аналізу. Відповідно до їх моделі молекула ДНК має подвійну спіраль, що складається з двох антипаралельних ну-клеотидних ланцюгів з загальною віссю.
Слайд 6
Джеймс Уотсон і Фрненсіс Крік
Джеймс Уотсон
Фрненсіс
Крік
Слайд 7
Генна інженерія
Кожна молекула ДНК (хромосома) складається з окремих
одиниць — генів, які несуть в собі інформацію, записану
чотирма літерами коду. Цей код може бути зчитаний за допомогою клітинного механізму, що транслює так званий меседж (Інструкцію, вказівку) з кожного гена для синтезу одного конкретного протеїну Протеїни являють собою молекули, необхідні для життя і виконання основних життєвих функцій, таких як ферментний каталіз біохімічних реакцій в клітинах і будівництво та структурний матеріал для клітин.
Слайд 8
Генна інженерія
Основою проведення генноінженерних досліджень є молекула ДНК.
При цьому роботи виконують в певній послідовності: спочатку виділяють
гени з окремих клітин або синтезують їх поза організмом, потім включають нові гени у вектор, поєднують ДНК гена й вектора І одержують рекомбінантну ДНК; далі переносять визначені гени в геном клітини хазяїна, проводять копіювання й розмноження виділених або синтезованих генів у складі вектора (клонування генів) І одержують генний продукт шляхом експериментальної експресії чужорідного гена в реципієнтній клітині.
Слайд 9
Генна інженерія
Відомо два шляхи виділення генів та створення
рекомбінантної ДНК. Перший — за допомогою хімічного синтезу (Корана,
1969), а другий, більш поширений, грунтується на використанні особливих ферментів (рестриктаз), які мають властивість розпізнавати чужорідну ДНК, що проникла в в організм, і розщеплювати її в відповідних ділянках.
Слайд 10
Генна інженерія
В результаті утворюються фрагменти різноманітних розмірів, які
різняться між собою за довжиною. Відомо близько 500 ферментів
рестриктаз і кожний розщеплює ДНК специфічно. Хоча багато з них за специфічністю подібні, проте кількість ділянок розщеплення становить близько 120. Зазначені ферменти позбавлені видової специфічності. Завдяки цьому можна поєднувати в одне ціле фрагменти ДНК будь-якого походження й долати природні видові бар'єри.
Слайд 11
Генна інженерія
Частини й розриви ниток ДНК лігизують (склеюють)
за допомогою ферменту лігази. Особливістю виділених ділянок нуклеотидів (генів)
є так звані липкі кінці, через що їх можна приєднати до ділянок ДНК плазмід (для рослин і бактерій) або фагів (тварини). Таким чином створюється вектор для перенесення виділених генів у клітину-реципієнт.
Слайд 12
Генна інженерія
Відомо інший шлях одержання фрагментів ДНІ з
липкими кінцями. Для цього виділені або штучно синтезовані ділянки
ДНК обробляють ендонуклеазою, яка укорочує її з обох боків. Потім за допомогою ферменту полінуклеотидтрансферазн добудовують до цих кінців ділянки аденінових і тимінових нуклеотидів. Одержану молекулу рекомбінантної ДНК використовують для перенесення чужорідного гена в бактеріальну клітину. Така схема була використана для генів інсуліну, інтерферону, імуноглобуліну.
Слайд 13
Генна інженерія
Молекули ДНК, які мають власний апарат реплікації
і здатні доставляти в клітину потрібні гени й реплікувати
їх, були названі векторами. Найбільш поширені вектори — це різноманітні плазміди, які часто спостерігаються у бактерій. Вектори для клітин ссавців будуються на основі вірусів, адено- та ретровірусів.
Слайд 14
Генна інженерія
Потрібно враховувати, Ідо наявність І навіть введення
гена у хромосому організму-хазяїна ще не дає можливості одержати
продукти його синтезу. Для того, щоб ген міг функціонувати, він повинен поряд з частиною, де закодована інформація, мати ще регуляторну ділянку. Це так звані промотор та термінатор. З промотора починається зчитування інформації (транскрипція), а в термінаторі закодовано закінчення транс-крипції з даного гена. Нині створено цілий «арсенал» клонованих промоторів, які дають можливість забезпечити проявлення генів у різних типах клітин.
Слайд 15
Генна інженерія
Слід враховувати також, що не всі молекули
плазмІдної ДНК можуть мати вставки чужої ДНК і відповідно
не будуть рекомбінантними. Більшість плазмід відновлює вихідну кільцеву структуру. Тому перш за все необхідно відібрати бактерії, що містять рекомбінантнІ плазміди.
Слайд 16
Генна інженерія
Для відбору рекомбінантних ДНК найбільш поширеною е
система, при якій чужорідну ДНК вбудовують в частину плазмідного
гена, що кодує стійкість проти певного антибіотика, наприклад, ампіциліну. У випадку вбудовування чужорідної ДНК цей ген перестає нормально функціонувати, що свідчить про наявність рекомбінантної ДНК.