Презентация на тему Гепатит

запальних захворювань печінки різної етіології.

Один з найпоширеніших та виснажуючих

симптомів серед хворих гепатитом — це втома, універсальний симптом для усіх типів захворювань печінки, який не обов'язково корелює із гостротою хвороби печінки[1].

факторами (гепатотропними), що можуть пошкоджувати печінку. Класифікація гепатитів включає:1.

Інфекційний (вірусний) гепатит:
Гепатит А
Гепатит B
Гепатит С
Гепатит D
Гепатит E
Гепатит G
Гепатит F
Гепатит M
Гепатит як компонент: жовтої лихоманки, цитомегаловірусної інфекції, краснухи, епідемічного паротиту, інфекції вірусу Епштейна-Барр, різноманітних інфекцій герпеса, лихоманки Ласса, СНІДу.
Бактеріальні гепатити: при лептоспірозі, сифілісі.

різними хімічними речовинами.
Променевий гепатит (компонент променевої хвороби)
Гепатити як

наслідок автоімунних захворювань.

для гепатитів вірусної природи, а також для гепатитів викликаних

отруєнням сильними отрутами. При гострій формі розвитку гепатита спостерігається помітне погіршення загального стану хворого, розвиток ознак загальної інтоксикації організму та порушення функції печінки (підвищення температури тіла, у ряді випадків розвиток жовтяниці та ін.), а також підвищення рівня трансаміназ і загального білірубіну крові. Гострий гепатит, як правило, закінчується повним одужанням хворого, однак у деяких випадках спостерігається перехід гострої форми хвороби у хронічну.

при хронічному отруєнні етиловим спиртом), або продовжувати розвиток гострого

гепатиту (вірусні гепатити В, D). Клінічна картина при хронічному гепатиті — захворювання довгий час протікає безсимптомно. Відмічають стійке збільшення розмірів печінки, тупі болі у правому підребер'ї, непереносимість жирної їжі та ін. При хронічному гепатиті клітини печінки поступово заміщуються сполучною тканиною, так що у більшості випадків хронічний гепатит, що не лікувався, призводить до розвитку цирозу печінки. Пацієнти, які страждали на хронічний гепатит, схильні до високого ризику розвитку первинного раку печінки. Хронічні вірусні гепатити B, С, D у ряді випадків піддаються противірусній терапії[2]. Лікування проводиться досвідченим інфекціоністом-гепатологом.

чистому вигляді поки не вдалося. Існують різні типи вірусу-збудника

хвороби. Вірус типу А викликає інфекційний гепатит, типу В - сироватковий гепатит В. Маркером вірусу В є так званий австралійський антиген, який визначається у сироватці крові хворих та вірусоносіїв. По клінічним, біохімічним та епідеміологічним ознакам гепатити інших типів являють собою форми сироватково гепатиту.

Джерелом інфекції є людина. При інфекційному гепатиті А основний механізм передачі - фекально-оральний. Вірус А міститься у калі, сечі, крові хворих наприкінці інкубаційного, переджовтушного та на початку жовтушного періодів хвороби.

При сироватковому гепатиті основний механізм передачі - парентеральний (переливання крові, операції, ін'єкції, забір крові і т.п.). Вірус В міститься у крові хворих в інкубаційному періоді захворювання та на протязі тривалого строку після одужання (до 10 років та більше).

Найбільшу епідеміологічну небезпеку становлять хворі наприкінці інкубаційного періоду та у переджовтушному періоді хвороби, а також хворі стертими, субклінічними та безжовтушними формами хвороби. Для інфекційного гепатиту А характерна сезонність захворювання - літньо-осінній час, нерідко в анамнезі є вказівки на контакт з хворим "жовтяницею". Хворіють переважно діти (4-15 років) та особи молодого віку. Для сироваткового гепатиту сезонність відсутня. Хворіють переважно особи старше 30-40 років та діти першого року життя. В анамнезі зазвичай парентеральні втручання.