Презентация на тему “Головні та другорядні члени речення”

або явище,якому приписується якась дія,стан чи ознака,виражена присудком.

За способом

вираження підмети поділяються на прості й складені.

Простий підмет виражається одним словом(іменником, займенником,інфінітивом чи словами інших частин мови у значенні іменника).

Складений підмет виражається двома і більше повнозначними словами.

дію,стан або ознаку предмета,названого підметом.

Присудок відповідає на питання що

робить підмет? що з ним робиться?який він є? хто він є? що він є?

Підмет і присудок залежні один від одного. При цьому присудок є основним носієм граматичного значення всього речення.

За структурою присудки бувають прості й складені.

дієслівного умовного чи наказового способу, а також інфінітивом.

Складений дієслівний

присудок складається з інфінітива й допоміжного слова.основним компонентом складеного дієслівного присудка виступає інфінітив(називає конкретну дію). Допоміжне дієслово передає граматичне значення способу, часу, особи, числа.

Складений іменний присудок складається з іменної частини(іменника,прикметника,дієприкметника, займеника, числівника) і дієслова - зв’язки.

який є об’єктом дії. Відповідає на питання непрямих відмінків.

Додатки бувають прямими і непрямими.
 Прямий додаток означає предмет, на який дія спрямована безпосередньо; виражається формою знахідного відмінка без прийменника або родового відмінка: Море било й гризло його як прибережну скелю. 
Непрямий додаток означає об’єкт, який тільки певною мірою причетний до дії; виражається непрямими відмінками: Ніч осіння на дощ та туман багата.

предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? скількох?

Означення

залежить від члена речення,вираженого іменником, і найчастіше виражається прикметником, дієприкметником, займенником, рідше – іншими частинами мови.

Означення, виражене одним словом, називається непоширеним, а дієприкметниковим чи прикметниковим зворотом – поширеним.

на місце, час, причину, мету, умову дії, а також

інтенсивність.

У ролі обставини виступають здебільшого прислівники, дієприслівники та іменники в непрямих відмінках.

Обставини виражені одиничними дієприслівниками або дієприслівниковими зворотами, на письмі виділяються комами.

У деяких випадках обставини можуть наближатися до додатка. Іменник з конкретним предметним значенням більше тяжіє до додатка, а іменник з менш конкретним значенням – до обставини.

речення. Столиця Київської Русі Київ була відома своїми церквами й

монастирями, палацами й бібліотеками. Сюди йшли люди вчитись і молитися, служити й торгувати. Далеко за межами держави лунала слава про Київ. До нього можна було дійти, навіть не знаючи дороги, а тільки розпитуючи про неї.

роді, числі, відмінку.
Виражаються іменниками, особовим займенниками, прислівниками , інфінітивами,

сполученням слів.