Презентация на тему Літо

коріння, а осінь — насіння.
Хто літом гайнує, той узимку

голодує.

Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.

У липні день одбуває, а спека прибуває.

У липні надворі пусто, зате на полі густо.

Чого липень і серпень недоварять, - того і вересень недосмажить.

У серпні спина мліє, а зерно спіє.

У серпні хліборобу три роботи: і косити, і орати, і сіяти.

Яром на долину. Пишається над водою Червона калина. Пишається

калинонька, Явор молодіє, А кругом їх верболози Й лози зеленіють. Тече вода із-за гаю Та попід горою. Хлюпощуться качаточка Помеж осокою. А качечка випливає З качуром за ними, Ловить ряску, розмовляє З дітками своїми. 
Тарас Шевченко

розпалювання вогнища вибирали на околиці села у лісі чи

біля річки, як правило, на пагорбах, що давало змогу підняти священний вогонь найближче до сонця. Вогонь у давні часи розпалював найстарший з роду.   Найважливіший момент купальського свята — стрибання молоді через вогонь, що нібито сприяло очищенню від хвороб і гріхів. Інколи багаття розкладали так, щоб, перестрибнувши через нього, відразу потрапляти у воду, тобто здійснювався ритуал подвійного очищення. Вогонь і вода зв'язували пари — начебто благословляли їх шлюб, обіцяли здоров'я і багатодітність. Вогонь купальського багаття виконував ще й очищувальну магічну функцію — у ньому спалювали речі хворих, вірячи, що це принесе їм одужання. О 12-тій годині вночі папороть ніби розцвітає і блискуча квітка, як жарина, зразу ж падає на розстелену скатерку, яку треба швиденько звинути і заховати за пазуху. В Грубешівському повіті вірять, що чорт завжди перешкоджає людям здобути цвіт папороті, і при цьому розповідають таку казку. Один чоловік загубив свої воли і коли він шукав їх, ходячи по лісі, йому в личак упав цвіт папороті; чоловік зразу ж побачив, де його воли пасуться, ба більше, він зразу ж побачив, де в лісі заховані скарби. В той час, як чоловік ходив по лісі та плянував, як він здобуде ті скарби й розбагатіє, підійшов до нього якийсь пан, добре одягнутий, і запропонував свої блискучі чоботи на личаки міняти. Чоловік зразу ж погодився, він сів на пеньок, скинув свої вже старі личаки, взув чоботи й пішов. Як тільки чоловік скинув личаки, то про все забувся: забув, де його воли пасуться, забув і про скарби. А пан той зник, бо то був не пан, а нечиста сила.

літнім сонцестоянням, Найурочистіше його відзначали пастухи. В карпатському регіоні

власники тварин організовували святковий обхід (Петрівку) на вигоні. Напередодні Петра і Павла пастухи та всі інші підлітки на толоках викопували квадратні канавки такої глибини, щоб можна було спускати в них ноги. Землю скидали поруч на купку й прикривали дерном. Середину обкопаного місця, яке правило за стіл, застеляли скатертиною і клали на неї принесені з дому продукти, а також безалкогольну наливку.   Розмова точилася неквапом. Згадували цікаві бувальщини, забавні історії. Брати участь у таких дійствах було за велику честь для підлітків. До свого товариства приймати не всіх, і вважалося великою ганьбою, якщо когось залишили «поза гуртом». Натомість старші чи однолітки нерідко намагатися засипати Петра, а тому за ямкою вели постійний нагляд.  Крім того, на Петра і Павла виготовляли з ячного борошна нового врожаю обрядовий хліб і несли його до церкви на посвяту. Священик розламував книшки і причащав, наче проскурками, всіх присутніх. В такий спосіб жінки віддячували Петрові, що запровадив цей недовготривалий піст.

цей час бувають «горобині ночі» — нічні грози з

блискавкою і громом: буревії такі сильні, що й птицям заснути не дають.   Існує народня легенда, що коли біси повстали проти Бога, то Бог наказав Іллі прогнати нечисту силу з неба. З того часу Ілля ганяється за бісами і пускає в них огненні стріли: громи і блискавку.   Під час грози забобонні люди відганяють від себе котів і собак, вірячи, що в цих тваринах ховається нечиста сила.   Якщо в цей час грім запалить хату, то селяни колись вірили, що таку пожежу нічим погасити не можна, бо ж: «Як Бог запалив, то чоловік не погасить!»   Під час грози селяни запалювали перед образами «страсну свічку», щоб грім хати не спалив.  

семи святих мучеників Маковеїв, або, як звичайно кажуть в

народі, «Маковея». В цей день у церквах святять воду, квіти й мак. Ранком лине до церкви цілий карнавал осінніх квітів. Дівчата, жінки, хлопці й чоловіки — всі по-святковому вбрані йдуть до церкви й несуть на посвяту великі китиці жовтих купчаків, чорнобривців, васильків та великі достиглі голівки маку. Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за образами і це все там зберігається аж до весни. Весною мак розсівають по городі, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до своїх кіс, — «щоб не випадало з голови волосся». Свято Маковея ще називається в народі «Першого Спаса», або «Спаса на воді». Хворі пропасницею купаються в річці, бо вода в цей день вважається цілющою.  

є свято Преображення Господнє, або Спаса. В цей день

у церкві святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці.   Колись правовірні селяни до цього дня не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Повернувшися з церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл і розгівлялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином, — «щоб садовина родила».   В середній смузі України від цього дня вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!»   Перед Спасом є два тижні посту — «спасівка». Існує легенда, що спасівка — це є продовження Великого посту. Бог призначив для Великого посту дев'ять тижнів, а святі отці почали просити Бога, щоб щось із тим зробив, бо для людей затяжко витримати такий довгий піст. Тоді Бог розділив той піст на дві частини: сім тижнів весною перед Великоднем і два тижні в кінці літа перед Спасом. Ось чому за народнім віруванням у спасівку треба так само постити, як і у Великий піст.   Спаса — це день поминання мертвих родичів; за народньою мітологією, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: мерці з'являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.

солов'ї співають.
У червні люди раді літу, на бджоли

Цвіту.

Як сіно косять, то дощів не просять

Червень каже: «Не коси. Коса, допоки роса, бо сонце пригріє — косар упріє, а коли роса додолу, то косар — додому».

Якщо у червні рідкий дощ буває, у вулику мед прибуває.

Коли червень медовий, то рік не вельми хлібовий

Коли червень сухий — купуй пчілку, а мокрий — корівку.

Рум'яний вечір і сірий ранок —на хорошу погоду.

Райковий туман у червні — на гожу днину.

Вранці роса й туман — на добру погоду; Чим більше роси, тим жаркіший день: немає роси ввечері та вночі — віщування дощу.

Вранці чути безперервний грім — надвечір піде дощ з градом.

Зелена веселка — на дощ, жовта — на гарну погоду, червона — на спеку і вітер.

грозовик».
Сонце пригріє — усе доспіє. Хто влітку скаче,

той взимку плаче

Що літо приробить —зима переводить.

Коса любить хитрого, а ціп дурного.

Трава така, що й миш не пролізе.

Сонце пече, липа цвіте, день одбуває — коли це буває? (Липень).

Бджоли сидять на стінках вуликів — на сильну жару.

Цвіте липа—ловиться сом.

Ластівки, літаючи низом, граються — на дощ та вітер.

Грім гримить довго і невиразно — на тривалу негоду, недовго, різко і лунко — буде сонячно

Мурахи ховаються в гнізда — на грозу або сильний дощ.

Кажани довго літають після заходу сонця —буде ясно,й тепло.

До пізньої ночі сюрчать коники (цвіркуни) - ранок буде тихий і сонячний.

виймав серпа зі стріхи, а вересень його ховає.
Змарнуєш на

жнивах хвилини — втратиш не одну зернини.

Де один грибок, там цілий вінок.

Затягнулися дощі на багато днів — не чекай грибів.

Грозовий серпень — на довгу й теплу осінь.

Рибалки знають: якщо вітер дме на суходіл, а ввечері навпаки — із суші на воду, здіймаючи бриз,— чекай доброї погоди.

Хмари «переливають кольори» — віщують грози.

Блідний місяць--на негоду, чистий і яскравий — на хорошу погоду.

Перед дощем реп'ях розкриває свої колючки.

Якщо влітку на вишні є цвіт — на теплу й суху осінь.