Презентация на тему Презентація на тему:Характеристика основних форм міжнароднихрозрахунків.

економічних відносин називають міжнародними розрахунками.

Їх поділяють на 2 групи

(рис. 1.1):
документарні
недокументарні.
Документарні розрахунки — розрахунки, при яких умовами платежу є "документи проти платежу", тобто виплата потрібної суми здійснюється за поданими комерційними документами, які супроводжують фінансові документи.
Фінансові документи — це переказні та прості векселі, чеки, платіжні розписки або інші інструменти отримання платежу.
Комерційні документи — це рахунки-фактури, завантажувальні документи, документи на право власності, інші документи, які не є фінансовими.

Основними формами документарних розрахунків є:

інкасо;
акредитив.

від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму,

яку зазначено в платіжних документах, або підтвердження, що цю суму буде виплачено в певний строк (рис. 1.2).

Інкасо означає інкасацію документів, а не інкасацію боргів. Банки відповідають за правильну інкасацію документів, але не торкаються комерційних операцій імпортера та експортера.

Учасниками розрахунків є;

— довіритель-експортер;

— банк-ремітент (банк експортера);

— пред'являючий банк (доручає платіж, пред'являє документи платнику);

— інкасуючий банк (не є банком-ремітентом, бере участь у виконанні доручення);

— платник-імпортер.

рис. 1.4.

Акредитив — це грошове зобов'язання банку, за дорученням

і за рахунок його клієнта-імпортера, здійснити оплату на користь експортера або забезпечити платіж іншим банком у межах певної суми та у визначений строк проти документів, що супроводжують акредитив.
Розрізняють такі види акредитивів (рис. 1.6).

Документарний акредитив — це акредитив, платежі за яким проводяться при умові подання в банк комерційних і фінансових документів.

— відвантаження товару; 3 — одержання транспортних документів від

транспортних організацій; 4 — передача комплекту комерційних, а при необхідності — фінансових документів у банк при інкасовому дорученні; 5 — банк експортера надсилає документи в банк країни імпортера; 6 — передача документів платникові для перевірки та платежу; 7 — оплата документів; 8 — переведення платежу; 9 — зарахування 3оштів на рахунок експортера

— бере зобов'язання здійснити платіж;
— банк-платник — будь-який банк,

який здійснює платіж бенефіціару;
— транспортні й страхові компанії, митні брокери.

1 — заява на відкриття акредитива; 2 — повідомлення про відкриття акредитива; 3 — повідомлення експортера про відкриття акредитива; 4 — розпорядження про переказ акредитива на користь постачальника; 5 — повідомлення про відстрочку акредитива; 6 — відвантаження товару; 7 — передача транспортних документів відповідно до угоди; 8 — оплата на користь постачальника; 9 — відправка документів банку-емітенту

Рис. 14.6. Схема документообігу при використанні акредитивів

за допомогою надісланого платіжного доручення одного банку іншому.
Розрахунки переказами

можуть бути (рис. 1.7):
1) за дорученням клієнтів;
2) за дорученням зарубіжних банків.

Види розрахунків банківськими переказами і схема при таких розрахунках представлені на рис. 1.8 та рис. 1.9.

Розрахунки за відкритим рахунком полягають у тому, що експортер веде рахунок заборгованості імпортера, і навпаки. Для цього між контрагентами укладається спеціальна угода. Таку форму розрахунків застосовують при регулярних ділових контактах і довірі один до одного.

банківськими переказами

передача обумовлених у контракті комерційних документів; 2 — заповнення

заяви і платіжного доручення на підставі цих документів; 3 — списання коштів із рахунку імпортера і зарахування їх на рахунок банку-кореспондента; 4 — пересилання коштів у банк експортера; 5 — зарахування коштів на рахунок постачальника (після списання їх з рахунку банку-кореспондента); 6 — передача виписки з цього рахунку