Презентация на тему Реферат на тему “Письменники нашого краю”

Як предківський звичай велів,
Спасибі кажу своїй долі,
Що виріс

я в тому селі.

в селі Моринці Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Дитинство і

юність провів в рідному селі, серед гаїв, левад, пасовиськ, лісочків і лісосмуг. Батьки були постійно зайняті на вічній колгоспній роботі, а власне невелике, проте клопітке домашнє господарство порали нашвидкуруч, рано-вранці або пізно увечері. Робота в полі вщухала з першим снігом і тоді випадала нагода насолодитися Різдвяними святами.

по 1968 рік. Затим вступив на відділення товарознавства книги

Вінницького кооперативного технікуму. “Книги - моя пристрасть на все життя” говорив письменник. Дуже багато читав. Восени 1969 року був признаний до війська, служив у далекій екзотичній Якутії.
Після технікуму працював товарознавцем по книзі, довелося потрудитися і робітником на заводі. І ніколи не розлучався з книгою.

кличе нас”. “Лелеки в полі ”- друга книга. Утворив

літературно-мистецьке об`єднання “Янталка”. У 2002 році удостоївся звання лауреата премії ім. П. Христенка районної газети “Надросся”, а в 2007 році отримав диплом лауреата районної мистецької премії літератури ім. Нечуя-Левицького.
Твори моринського поета несуть у собі “оди життю і данини сумному”, “дивний сплав поезії і прози”. Він уважний і до тих процесів, що стрясають усю Україну, і до думок односельців, простих селян і селянок. Особлива біль В. Буря`на – багатостраждальні сільські жінки. Для нього вони навіки залишаються в пам`яті лелеками в полі – красивими і невгамовними, чорно – білими, як і їхнє життя, що складається з важких буднів і маленьких свят.

Бур`ян – поет глибоко національний, тож історія нації, її

тернистий шлях до державності, крутійства новітніх можновладців, політична невизначеність співвітчизників хвилюють його і це хвилювання звучить головним лейтмотивом усієї збірки.
Громадськість лірики поета тісно переплітається з ніжністю, замріяністю, душевною теплотою,коли він торкається потаємних, інтимних струн душі. Образи поезії чисті, прозорі і зрозумілі, а ще яскраві мов ясні зорі на благословеннім українськім небі.

в хатах вогні,
Мати в ночвах дитя купала
І співала йому

пісні,
Щоб росло, виростало нівроку,
Щоб хвороба його не взяла,
Щоб шляхи простелялись широкі,
Щоб талан йому доля дала.
В сповитку до колиски клала,
Берегла від недобрих очей.
Відпочинку вона не знала,
Недоспала тривожних ночей…
Хід життя не змінити нікому –
Відійшла та щаслива мить,
І тепер виглядає додому,
Сива мати дитям своїм снить…
Поспішайте до матері, діти,
Не лишайте стареньку одну, Щоб онукам могла порадіти, Дати раду в хвилину сумну.