Презентация на тему Створення держави Ізраїль. Близькосхідна проблема

політичного сіонізму в 1897 році і завершився вже після

проголошення 14 травня 1948 року Декларації незалежності та перемогою в війні за незалежність до середини 1949 року

Створення держави Ізраїль

було сильне прагнення повернутись до Сіону. Перша хвиля еміграції

відома як “перша алія” почалась в 1881 році, коли євреї були змушені рятуватись втечею від погромів в Східній Європі

і гноблення, приниження і погромів євреїв.
Засновником політичного сіонізму

вважається Теодор Герцль. В 1896 році Герцль опублікував свою книгу «Єврейська держава», в якій виклав своє бачення майбутнього єврейської держави.

єврейським конгресом в Базелі, де була заснована Всесвітня сіоністська організація (ВСО).«Базельська програма», що

визначила мета міжнародного сіонізму як створення «притулку» для єврейського народу в Палестині, стала першою історичною віхою ізраїльської державності.
Значення «Базельської програми» була в тому, що вона фактично поставила крапку в дискусії про місцезнаходження майбутнього єврейської держави, а саме в Палестині

власної держави стала так звана Декларація Бальфура. Якщо до початку Першої

світової війни багато сіоністів орієнтувалися на Туреччину і Німеччину, то до 1915 — 1916 років неформальний політичний центр сіонізму перемістився в Великобританію. 

Великобританії Артур Бальфур направив офіційний лист лордові Уолтеру Ротшильду, представнику британської єврейської

громади, для передачі Сіоністської федерації Великобританії. У ньому стверджувалося, що Британія «дивиться позитивно на заснування в Палестині національного дому для єврейського народу».  У відповідь на підтримку Великобританією створення «єврейського дому» в Палестині, єврейські добровольці-сіоністи сформували «Єврейський легіон», який надав британським військам допомогу в завоюванні Палестини.
У лютому 1918 року про свою згоду з «Декларацією» заявила Франція, 9 травня — Італія, 31 серпня того ж року її схвалив президент США Вільсон, а потім,30 червня 1922 року, конгрес США.

уряд заявив про своє бажання відмовитися від мандата на

Палестину, аргументуючи це тим, що воно не здатне знайти прийнятне рішення для арабів і євреїв. ООН 29 листопада 1947 року прийняла план розділу Палестини 
Згідно з цим планом Єрусалим мав стати міжнародним містом під управлінням ООН, щоб не допустити конфлікту за його статусу.

розділу Палестини викликало різку негативну реакцію як палестинських арабів,

так і в цілому в арабському світі. Сутички між єврейськими і арабськими збройними формуваннями стали переростати в повномасштабні військові зіткнення і британська влада не в змозі були перешкодити цьому. Обидві протиборчі сторони посилено закуповували озброєння і мобілізовували населення. Єврейські і арабські воєнізовані формування прагнули до максимального захоплення території та контролю над комунікаціями, заняття ключових пунктів відразу ж після відходу британських військ.
12 травня 1948 року відбулося історичне засідання Народного правління (тимчасового органу управління ішува) для розгляду заяви держсекретаря США Джорджа Маршалла, в якому він вимагав відкласти проголошення держави і оголосити припинення вогню на 3 місяці
Заслухавши думку військових керівників Ісраеля Галілі та Ігаеля Юдіна Народне правління 6 голосами проти 4 за участю 10 з 13 членів прийняло рішення відхилити пропозицію США
Єврейська держава була проголошена 14 травня 1948 року в будівлі музею на бульварі Ротшильда в Тель-Авіві , за один день до закінчення британського мандата на Палестину