Презентация на тему Тома Аквінський(1225-1274)

основних проблем метафізики: співвідношення сутності та існування, акту та

потенції, родо-видової диференціації.

Сума проти язичників (1259-1264) – фізика, етика метафізика, психологія, теологія.

Сума теології (1266-1272) – поглиблений розгляд основних проблем, викладених в “Сумі проти язичників”.

Про єдність інтелекту проти авероїстів (1270) –
полемічний твір проти авероїстичного тлумачення Арістотелевого вчення про душу.

знання, дане через Одкровення; стосується віри.
2. Revelabile – знання,

отримане з науки; стосується розуму.

Людські можливості знати Бога обмежені. Ми можемо знати Його лише настільки, наскільки Він сам відкриває себе .

Знання, отримане з наук, передує розумінню Одкровення, тому філософія необхідна, оскільки обґрунтовує віру.

для нас:
Відоме саме по собі передбачає такі

визначення, в яких суб’єкт містить в собі предикат. Наприклад, визначення, що стосуються сутності.

Отже, ми не можемо знати, чи існує Бог, виходячи з самого лише поняття про нього, бо поняття це не є очевидним для нас.

Спростування онтологічного доказу буття Божого

більше чого не можна помислити” – вказує на сутність.

Однак, якщо сутність – лише мислима, то й існування лише мислиме. Не можна виводити буття з мислення. Перед тим, як говорити ЩО таке річ, треба довести, що вона є.

Спростування онтологічного доказу буття Божого

a priori, лише з наслідків його діяльності, тобто з

тварного світу, на якому Бог залишив свій відбиток.

Метод має бути індуктивний (a posteriori) – від одиничних речей досвіду до вторинних причин, від вторинних причин до Першої Причини.

Спростування онтологічного доказу буття Божого

Першорушієм.
2. Усі речі мають свою причину, отже, має бути

Перша Причина.
3. Усі речі не є необхідно сущими. Потрібен гарант їхнього існування, тобто щось таке, що існує Необхідно.
4. Речі нерівнозначні у своїй благості, істинності і т.д. Тож повинне бути щось абсолютно істинне та благе, що уможливлює цю ієрархію і є причиною усіх досконалостей.
5. Більшість речей позбавлені розуму, але завжди націлені на якусь мету. Потрібен той, хто скеровуватиме суще.

Тома: 5 доказів буття Божого

буття, Буття як таке, що виступає першою причиною та

остаточною метою для сущого. Для Томи Esse і є Бог. Це таке буття, що є причиною свого існування, тому сутність та існування в Богові збігаються.
ENS (лат. дієприкметник – те, чому властиво бути) – поняття, яким Тома позначає тварне суще, що залежне від Esse. Оскільки тварний світ не є сам причиною свого існування, то сутність та існування для нього – різне.

ESSE та ENS

як те, що дозволяє речі бути тим, чим вона

є. В межах сущого вона стосується поєднання форми та матерії.
Логічна: quidditas (“щосність”, “щось”) – сутність, як вона проявляє себе в процесі дефініції речі, оскільки дозволяє відносити різноманітне суще до родів та видів.

Сутність та пізнання через визначення

рід речі та її видову відмінність. А, отже, ми

не можемо дати дефініцію Богу, оскільки Він не є ані родом, ані видом.
Проте ми можемо давати визначення різним явищам сущого, а отже, виносити судження.

Сутність та пізнання через визначення

Ens

блага.
Проблема благості та зла
Зло не є самодостатньою сутністю,

це дефіцит блага, тому притаманне воно лише менш досконалим істотам.

на Благо. Проте вона може жадати і ті речі,

які лише здаються їй благом. Оскільки Бог дав людині свободу волі (liber arbitrium), то людина сама може обрати те чи інше земне благо. Але часто, як істота афективна, вона надає перевагу неістинному благу і в спробі здобути його може чинити зло.

Отже, в своїх діях людина завжди орієнтується на досягнення блага, яке не завжди тотожне Найвищому Благу.

Проблема благості та зла

виносити моральні судження.

Синдерезис допомагає утриматися від зла, оскільки діє

пре-актуально, до того, як дію виконано.

Sinderesis

матеріальним, а душа – формою тіла.
Постійно балансує між потенцією

та актом; до самої смерті не є актуалізованою повністю.
Наділена розумом та свободою, чим подібна до Бога.
Людська душа є органом пізнання і складається з вегетативної, чуттєвої та розумної частин.

Людина

розум від народження є tabula rasa.
В людині можна вирізнити

три етапи інтелекту, що співвідносяться як 1+1+1=1
Пасивний інтелект – приймає чуттєвий образ.
Активний інтелект - робить речі актуально інтелігібельними шляхом абстрагування видів із матеріальних умов.
Можливісний інтелект - уможливлює нашу видову приналежність. сприймає створені за допомогою активного інтелекту фантазми (образи) та творить поняття.

Процес пізнання