Слайд 2
Вид (англ. species) — одна з головних одиниць біологічної класифікації, таксономічна категорія. Зазвичай
вид є якісно відокремленою формою живих істот, основною одиницею еволюційного
процесу. У випадку організмів, що розмножуються статевим шляхом, вид зазвичай визначається як група організмів, що здатні до продукування життєздатного і плодючого потомства при схрещуванні. У організмів з безстатевим розмноженням ситуація з визначенням цього поняття ускладнюється, і вид визначають на підставі схожості фенотипових ознак та гомології геномів.
Слайд 3
Концепції виду
Фактично всі головні концепції виду розроблені для
організмів зі статевим розмноженням (насамперед, хребетні тварини і квіткові
рослини), і поза цими групами концепції виду є надзвичайно хиткими і вимагають окремих групоспецифічних тлумачень (а таких груп — до 90% наявного різноманіття живих організмів). Проте, у кожному разі видове різноманіття є основим рівнем диференціації живого.
У зв'язку з різноманіттям форм диференціації живого та різноманіттям підходів до аналізу цього різноманіття розрізняють низку різних концепцій виду, серед яких можна назвати морфологічну, біологічну, філогенетичну, ампліфікаційну, розпізнавальну, генетичну та інші. Найпопулярнішою, хоча й найбільш суперечливою, є біологічна концепція, яку ще називають репродуктивною (формування генетично диференційованих і репродуктивно ізольованих популяцій, що здатні до симпатрії і вільно схрещуються тільки всередині себе).
Слайд 4
Становлення терміна
До кінця 17 століття відбулося накопичення відомостей
про різноманіття форм тварин і рослин. Це призвело до
уявлення про вид як про цілком реальну групу особин, схожих одна на одну приблизно так само, як походять один на одного члени однієї сім'ї, і відмітних від інших таких самих груп особин. Видом вважалися, наприклад, вовк,лисиця, ворона, галка, дуб, береза, пшениця, овес тощо. Зростання числа описуваних видів вимагало стандартизації їх назв і побудови ієрархічної системи і більш великихсистематичних одиниць. Основна робота в цьому напрямку — «Система природи» (1735) шведського натуралістаКарла Ліннея, в цій праці закладені основи сучасної систематики тварин і рослин.
Слайд 5
Становлення терміна
Лінней об'єднав близькі види вроди, а подібні
роди — в ряди і класи, запровадив для позначення виду подвійну
латинську номенклатуру (так звану,бінарну номенклатуру), в якій кожен вид позначається назвою роду і наступною за нею видовою назвою. Наприкінці 18 століття систему Ліннея прийняли більшість біологів у світі.
У першій половині 19 століття французький науковець Жорж Леопольд Кюв'є розробив поняття типів будови, після чого тип як вищий таксон, тобто вища систематична категорія, був введений в «ліннеївську» систему. У цей самий час почали складатися уявлення про зміну виду в процесі розвитку живої природи. У результаті з'явиласяеволюційна теорія Чарлза Дарвіна, викладена у його роботі «Походження видів шляхом природного добору» (див. також дарвінізм), яка показала необхідність при побудови природної філогенетичної системи, необхідність виходити зі спадкоємності генетичного зв'язку між формами живих організмів.
Слайд 7
Властивості виду:
Здатних до схрещування з утворенням плідного потомства
Таких,
що населяють чітко визначений ареал
Таких, яким притаманний ряд спільних морфологічних та фізіологічних ознак та
типів взаємовідношень з біотичним та абіотичним середовищем
Відділена від інших аналогічних груп практично повною відсутністю гібридних форм.
Слайд 8
Види, які не розрізняються за загальноприйнятими в діагностиці
певної систематичної групи макроморфологічними критеріями, проте відрізняються за всіма
іншими критеріями, відносяться до видів-двійників
Слайд 9
Характеристика:
а)Основною структурною одиницею в системі живих істот
б)Якісним етапом
в біологічній еволюції
в)Основною таксономічною одиницею в біологічній класифікації