Презентация на тему Винайдення

правильного мовлення. В процесі підготовки публічного виступу саме процедура

інвенції – пошуку і попередньої систематизації матеріалу – забезпечує змістовність промови.

запитання:
Про що розказати (тобто визначити предмет, тему виступу)?
Для

чого про це розповідати (визначити мету виступу)?
Що саме про це розповісти (визначити коло питань промови)?
Що на цю тему сказали інші (зібрати матеріал з різних джерел, зіставити, поєднати його зі своїм матеріалом)?

звертання до теми має бути мотивоване інтересом оратора та

інтересами слухачів. На основі критерію важливості виділяють види інтересів:
суспільний (те, що важливо для всіх у суспільстві),
груповий (те, що важливо для окремої групи),
індивідуальний (те, що важливо для окремої людини).
Отже, саме інтерес, властивий кожній людині, диктує звертання оратора до певної теми.

промови – надзвичайно важливий етап у підготовці до виступу,

як мінімум з двох причин.
По-перше, слухачі, як правило, пасивні учасники риторичної ситуації (розслаблені, незібрані, незосереджені, втомлені, займаються паралельно ще чимось іншим тощо).

Часто оратор, вже закінчивши виступ, переконується, що в нього

самого не було чіткого уявлення про мету – і такі промови, як правило, недоладні. Чітко ж визначена мета на початку підготовки промови полегшує подальшу роботу. Адже меті підпорядковується весь риторичний текст.

оратор продумує, формує зміст промови, тобто відповідає на питання:

що саме розповісти про вибраний предмет мовлення. Яким же чином формується зміст промови? Один з найефективніших методів – метод запитань.

асоціацій Суть методу у тому, що до ключового слова

добирається ряд слів-асоціацій, з яких далі розгортається текст.

граф.
Денотатний граф– це концепція розкладання цілого на частини,

декомпозиція терміна на поняття, встановлення зв’язків між частинами і цілим (впорядкування понять).

підбір енциклопедичного матеріалу і поєднання його з емпіричним.
В

риториці емпіричним матеріалом називають матеріал, що є результатом самостійної роботи оратора, його оригінальним внеском в розробку теми. Якість емпіричного матеріалу свідчить про креативні можливості мовця, його спроможність “генерувати” ідеї.

нього слід звертатися тільки після власного осмислення теми, адже

головне в промові власне “Я” оратора (слухачі хочуть почути ваші думки, ваші ідеї; ваші погляди і переконання). Якщо оратор почне підготовку до промови з підбору енциклопедичного матеріалу, його власне „Я” може в ньому загубитись.
І все ж звертання до енциклопедичного матеріалу необхідне. Чому?

промова, він, як зазначає. Клюєв, дає емпіричним фактам необхідну

перспективу: історичну і наукову; посилює їхнє значення, робить виступ ґрунтовним, вагомим, через енциклопедичний матеріал промовець “перевіряє” правильність своєї позиції. Енциклопедичний матеріал робить промову поліфонічною– це цінували давні греки і цінує сучасна аудиторія.