Слайд 2
Біографія
Володимир Дрозд народився 25 серпня 1939 року в
селі Петрушин на Чернігівщині в хліборобській сім'ї.
Коли хлопчикові було
два роки батька забрали у сталінську армію. Мати тяжко бідувала з трьома дітьми.
Володимир Дрозд двадцятитрирічним юнаком видав першу книжку новел та оповідань («Люблю сині зорі», 1962) і одразу був прийнятий до Спілки письменників України. Розпочавши літературну працю як новеліст і продовжуючи вряди-годи друкувати новели, Дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману.
Слайд 3
«Син колгоспника з глухого поліського села» відразу після
школи став журналістом у районній газеті, закінчив університет, доріс
до відомого столичного письменника — увійшла в його твори як продуктивний літературний прийом, стійкий архетип його творчості.
Дещо осібно стоять у творчості письменника романи-біографії «Ритми життя» (1974), «Дорога до матері» (1979) — про родину академіка О. Богомольця, «Добра вість» (1987) — про Ювеналія Мельникова, «малороса» з Чернігівської губернії, «російськопідданого», одного з перших марксистів в Україні.
Слайд 4
Основні твори — повісті й романи «Маслини» (1967),
«Семирозум» (1967), «Ирій» (1974), «Катастрофа» (1968), «Спектакль» (1985), «Листя
землі» (1985-1990 рр.; роман нагороджений Шевченківською премією у 1992 році), багато новел — зображують, повторюють, доосмислюють поліську Йокнапатофу, малий усесвіт, що має всі ознаки великого світу, з центром у Пакулі. Якщо котрийсь із героїв і виривається поза межі цього світу, то за підтвердженням свого буття вертається назад, у Пакуль.
Слайд 5
Із творами В. Дрозда, такими, як повісті «Ирій»,
«Замглай», «Балада про Сластьона», «Самотній вовк», новели «Сонце», «Три
чарівні перлини», «Білий кінь Шептало», зв'язані здобутки химерної прози, українського варіанту модного в літературі 70-х міфологізму. Треба сказати, художня умовність у В. Дрозда цілком оригінальна, несилувана, вигадливо-розкута, виростає із традицій національної «химерії» та демонології — і літературної (В. Дрозд підкреслює вплив на нього Гоголя й Лесиної «Лісової пісні»), і фольклорної — казки, легенди, переказу, бувальщини, уламків слов'янської міфології, яка донині тримається «поліських лісів та боліт із усім їхнім чортовинням». Густа міфологічність, але іншого, більше філософського плану, пронизує всі клітини відзначеного Шевченківською премією роману «Листя землі». Оригінальний В. Дрозд і в своїй автобіографічній «повісті-шоу» «Музей живого письменника…» (1994).
Слайд 6
Володимир Дрозд двадцятитрирічним юнаком видав першу книжку новел
та оповідань («Люблю сині зорі», 1962) і одразу був
прийнятий до Спілки письменників. Розпочавши літературну працю як новеліст і продовжуючи вряди-годи друкувати новели, В. Дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману
