Презентация на тему Нафта

і в Україні

кількістю органічних кисневих, сірчистих і азотних сполук, що являє

собою густу маслянисту рідину, від темно-бурого до чорного кольору. Нафта має характерний запах, легша за воду, у воді нерозчинна.

переробці, служать основними рідкими паливами. Раціональне використання нафти базується

на її глибокій хімічній переробці з максимальним виходом легких, світлих продуктів (бензин) і газоподібної вуглеводневої сировини для хімічної промисловості.

Нафта залягає в пористих шарах осадових порід на глибині від 100 до 6000 метрів, обсяг скупчень може досягати мільярдів кубометрів. Покладам нафти супроводжують побіжні пальні гази, які знаходяться під великим тиском. Витяг нафти проводять різними методами: фонтанним;
компресорним;
глибинно-насосним.

містить:
побіжні гази - 50-100 м3/т,
воду - 200-300 кг/т;
мінеральні солі:

10-15 кг/т.
Тому на нафтових промислах
роблять підготовку нафти
до переробки.
Вона полягає в наступному:
видалення розчинених газів;
видалення мінеральних солей; .
зневоднювання нафтової емульсії.

у першу чергу - вуглеводнів.
До складу нафти входять:
1) рідкі

і розчинені тверді парафінові вуглеводні (алкани);
2) нафтенові вуглеводні ( циклоалкани);
3) ароматичні вуглеводні (арени).

і розгалудженої будови.
Способи переробки
Фізичні властивості:
Масляниста горюча рідина.
Темний колір.
Легша за

воду.
Специфічний запах.
Не розчиняється у воді.
Не має певної температури кипіння.

Нафта

Фізичні

Хімічні

Ректифікація

Алкілірування

Ароматизація

Крекінг

нафти.

кипіння окремих фракцій нафти - це прямий відгін нафти.

сировини під дією підвищеної температури і тиску, а також

застосування каталізаторів; це різні види крекінгу і риформінгу нафти.
Усі методи засновані на високотемпературних ендотермічних процесах і реакціях, тобто для їхнього здійснення необхідне підведення тепла ззовні.

поділяються на:
термічний крекінг;
піролиз;
коксування.

вуглеводнів, при високих температурах будуть протікати різноманітні реакції. Поряд

з термічним розпадом будуть здійснюватися реакції синтезу, ізомеризації, причому багато з цих реакцій - оборотні.

переробки):

Процеси крекінгу поділяються на:
термічні - процеси розщеплення вуглеводнів під

дією високих температур і тиску;
термокаталитичні – процеси, які протікають під впливом температури в присутності каталізаторів.

низьких температурі і тиску, за рахунок застосування каталізаторів;
збільшується вихід

коштовних продуктів, підвищується їхня якість за рахунок застосування селективних каталізаторів;
можливість одержання продуктів заданого складу.

нижчих алкенів. Процес ведуть при 700-1000 °С під тиском,

близьким до атмосферного.
Коксування нафтових залишків
Процес глибокого розкладання нафтових фракцій без доступу повітря з метою одержання нефтянного коксу і рідкого палива (бензин, газойль) при температурі 400-500°С.

З 1823 р. Дубініни стали вивозити фотог (гас) багатьма

тисячами пудів з Моздока в середину Росії. Завод Дубиніних був дуже простий: котел в грубці, з казана йде труба через бочку з водою в порожню бочку. Бочка з водою - холодильник, порожня - приймач для гасу.
В Америці вперше досліди по перегонці нафти здійснив у 1833 р. Сіліман. На сучасному заводі замість казана влаштовується трубчаста піч. Замість трубки для конденсації і поділу пари споруджуються величезні ректифікаційні колони А для прийому продуктів перегонки вибудовуються цілі містечка резервуарів.

Перегонка нафти

леткі речовини нафти перетворюються в пару. За даних умов

нафта переганяється не повністю. Але якщо температуру перегонки збільшити, вуглеводні починають розкладатися.

Перегонка нафти

400С)
Газолінова фракція бензинів (tкип 40-1800C)
Лігроїнова фракція (tкип 150-2500С)
Гасова фракція

(tкип 180-3000С)
Дизельне пальне (tкип 200-3300С)
Мазут – залишок після перегонки нафти, який розділяють на наступні фракції:
солярова олія;
мастила;
вазелін;
парафін;
гудрон - залишок після відгонки мазута

40-1800 0C)
Лігроїнова фракція (tкип 150-25000С)
Гасова фракція (tкип 180-30000С)
Дизельне пальне

(tкип 200-33000С)

Мазут-залишок після перегонки нафти, який разділяють на фракції:
Солярова олія
Мастила
Вазелін
Парафін
Гудрон - залишок після відгонки мазуту.

фракція - з неї отримують газолін, автомобільний та авіаційний

бензин.
Лігроїнова фракція - пальне для тракторів, розчинник; переробляють на бензин .
Гасова фракція - після очищення використовують в якості пального для тракторів, реактивних літаків і ракет.
Мазут – котельне рідке пальне.
Солярове масло - моторне пальне.
Мастила — для змащення механізмів.
Вазелін - використовують у медицині.
Парафін - застосовують для одержання вищих карбонових кислот, для просочення деревини у виробництві сірників і олівців, для виготовлення свічок, гуталіну і т. д.
Гудрон — нелетка темна маса, після часткового окиснення його застосовують для одержання асфальту.

у Передкарпатті, у Дніпровсько-Донецькій областях та на шельфі Чорного

і Азовського морів.
Станом на кінець ХХст. початкові потенційні ресурси нафти України оцінювалися в 1,33 млрд т, а газового конденсату — 376,2 млн Україна лише на 10-12% забезпечена нафтою власного виробництва.

сполуки, які одержують з нафти і нафтових газів.
До

нафтопродуктів відносяться різні види палива (бензин, дизельне паливо, гас та ін), мастильні матеріали, розчинники, нафтохімічна сировина.

Нафтопродукти

для обігріву житлових будинків, промислових підприємств, громадських установ та

інших приміщень.

яке одержують із нафтопродуктів:

якості, ніж автомобільний.


Авіаційний бензин

Заправка літака

Автомобіль Honda

дизельному паливі на бензині

аварії у Світовому океані, аварії на міжнародних нафтомагістралях, викиди

відходів переробки нафти у атмосферу, ґрунтові води – все це призводить до забруднення довкілля, змушує частіше звертатися до питання доцільності такого "перспективного" прогресу, підвищення безпеки нафтової та нафтопереробної галузі

з танкера Ексон Валдез
Викид нафти з танкера Ексон Вальдез -

аварія танкера компанії Exxon " Ексон Вальдез ". Аварія сталася 23 березня 1989 біля берегів Аляски.
В результаті катастрофи близько 10800000 галонів нафти (близько 260 тис. барелів або 40900000 літрів) вилилося в море, утворивши нафтову пляму в 28 тисяч квадратних кілометрів. Всього танкер перевозив 54,1 мільйона галонів нафти. Було забруднено нафтою близько двох тисяч кілометрів берегової лінії.
Ця аварія вважалася найбільш руйнівною для екології катастрофою, яка коли-небудь відбувалася на море  аж до аварії бурової установки DH в Мексиканській затоці 20 квітня 2010.
Район аварії був важкодоступним (туди можна добратися тільки по морю або на вертольотах) що унеможливило швидку реакцію служб та рятувальників. У цьому районі мешкав лосось, морська видра, тюлень і безліч морських птахів. Протягом перших днів після аварії нафту покрила величезний район в протоці принца Вільгельма.
Через три дні після того, як корабель затонув, шторм розніс свіжу нафту в напрямку скелястих берегів острова Лицаря.

Мексиканської затоки на місці аварії бурової платформи вчені виявили

скупчення нафти. Розміри найбільшого з них перевищують 16 кілометрів, а товщина – понад 90 метрів.
На думку дослідників, рівень вмісту кисню у воді в шарах з такими нафтовими утвореннями може стати причиною загибелі величезної кількості живих істот, які живуть у затоці.
Учені запевнили, що ситуація погіршується також розкидом хімікатів - дисперсантів, які повинні, за задумом фахівців нафтової компанії, подрібнити нафтові плями й розмити їх у просторі затоки таким чином, що їх концентрація не буде настільки небезпечною.
Тим часом, зі слів фахівців, уперше хімікати розкидаються на такому величезному обсязі нафти, що витікає, і такій великій глибині – понад 1 кілометр, і наслідки можуть бути "зовсім іншими, ніж планується".
Як повідомлялося раніше, 20 квітня сталася аварія на буровій платформі"Deepwater Horizon", у результаті чого нафта почала розливатися в Мексиканській затоці біля берегів штату Луїзіана. Після вибуху й пожежі, що сталася після нього, платформа затонула. Жертвами аварії стали 11 людей.
 

часів. Нафта – це продукт розпаду органічних речовин, тобто

всього того, що колись росло і жило на Землі. До лікувальних нафтопродуктів відносяться: парафін, стеарин, озокерит.

Парафін – воскоподібна речовина, отримана із нафти.

Стеарин – напівпрозора маса білого або жовтуватого кольору жирної консистенції

Озокерит – гірський віск, природний нафтовий бітум, речовина жовтого, бурого або зеленуватого кольору.

при нанесенні на шкіру розплавлений парафін швидко застигає і

утворює плівку, яка захищає від дії нагрітих до більш високої температури інших шарів парафіну. Теплова дія на хворий орган більш тривала і рівномірна.
Парафінові процедури допомагають при багатьох захворюваннях, таких як артрит, периостит, міозит, вивих, перелом, рани, опіки, трофічні виразки, хронічні захворювання внутрішніх органів (гастрит, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічний гепатит), захворювання і наслідки травм периферичної нервової системи (неврит, радикуліт, невралгія), захворювання шкіри.

болі в суглобах, люмбаго.
Стеарин розплавляють (як парафін), змазують хворі

місця кремом, потім плоскою малярною щіточкою наносять не менше 4 шарів розплавленого стеарину.