Презентация на тему Пластмаси

ресурси природних матеріалів на планеті обмежені. Друга половина XX

ст. стала періодом інтенсивного пошуку, дослідження і виробництва полімерів. За своїми властивостями полімерні матеріали вигідно відрізняються від природних. Вони довговічніші, не зазнають корозії, мають невелику густину, досить міцні; їх легко формувати, обробляти, забарвлювати.

не змінюються і зберігають свої фізичні властивості. У розплавленому

стані їх заливають у форми, де при охолодженні вони тверднуть. Цю операцію можна повторювати декілька разів. Такі полімери називають термопластичними.
До них належать :
поліетилен;
поліпропілен;
полістирен;
тефлон;
поліметилметакрилат та ін.

вони втрачають пластичність, а також здатність плавитися і розчинятися.

Це — результат необоротних хімічних змін у полімерах, пов'язаних з утворенням додаткових ковалентних зв'язків і формуванням сітчастої структури.
Термореактивними полімерами є:
фенолоформальдегідні смоли;
епоксидні смоли.

назва — пластмаси).

під впливом температури і тиску набувати певної форми і

зберігати її

.

їхні властивості, підвищують стійкість до хімічно агресивного середовища і

зміни зовнішніх умов.
Добавками слугують:
розмелена деревина;
крейда;
графіт;
папір;
різні волокна.
Полімери в таких пластмасах є зв’язуючими компонентами. Якщо до мономера добавлено сполуку, яка розкладається при нагріванні з виділенням газів, то добутий полімер має вигляд застиглої піни (його називають пінопластом). Добавки-пластифікатори надають полімерному матеріалу еластичності.   

пластмас.

який на дотик нагадує парафін. Це термопластичний полімер; його

властивості залежать від умов перебігу реакції полімеризації.

На поліетилен не діють: -вода; -кислоти (крім нітратної); - луги; - жири; - масла.

нестійкий щодо галогенів та органічних розчинників;
горючий;
виробляють пакувальну плівку і плівку для теплиць, водопровідні и каналізаційні труби, електроізоляцію, предмети побуту.
Поліетиленові вироби є морозостійкими, але не витримують нагрівання вище 60-100 °С.

кислот. Вироби з нього відзначаються достатньою міцністю. Із поліпропілену

виготовляють одноразові шприци, посуд, пакувальну плівку, стільці, столи, труби, волокна.

основ і кислот, рідких вуглеводнів. Термопластичний полімер; його властивості визначаються

добавками. Має невисоку термічну стійкість, при нагріванні розкладається з виділенням хлороводню, але незаймистий.

Із полівінілхлориду виготовляють лінолеум, плитку для підлоги.
Він слугує ізоляційним матеріалом для дротів і кабелю.
Прозорі гнучкі трубки із цього полімеру використовують у медицині (системи переливання крові).

Його використовують:
у протезуванні
для покриття поверхніпосуду,призначеного для нагрівання.

Політетрафлуоретен, або тефлон,

— полімер, зовні схожий на поліетилен, має високу хімічну і термічну стійкість, негорючий. Не руйнується навіть концентрованими кислотами, не розчиняється й не набухає в жодному з розчинників. Вироби з тефлону можна використовувати в інтервалі температур від -260 до +260 °С.

тощо.
Епоксидні смоли — це полімери з невисокою молекулярною масою (здебільшого

300-3500),які містять групи атомів. Тверднуть при змішуванні з фенолоформальдегідними смолами, багатоосновними карбоновими кислотами, деякими іншими сполуками в результаті взаємодії з ними (при цьому утворюється сітчаста структура).

термопластичними та термореактивними?
Що таке пластмаси?
Які полімери входять до складу

найважливіших пластмас, розкажіть про них?

з яких виготовляють гуму та гумові вироби. Вони дуже

важливі для людства, хоча б тому, що без шин не можуть функціонувати ні автомобільний, ні повітряний транспорт.

деформації відновлювати свою форму. Але при нагріванні або охолодженні

така властивість втрачається. Ці матеріали відзначаються ще й високою міцністю та зносостійкістю.   
Більшість каучуків — це полімери дієнових вуглеводнів та їх похідних.

набули широкого застосування.   
Залежно від мономера (мономерів) розрізняють бутадієновий, бутадієн-стирольний,

ізопреновии (аналог природного), хлоропреновий каучуки та ін.   
Уперше синтетичні каучуки почали виробляти в Радянському Союзі в 1932 р. за технологією, розробленою академіком С. В. Лебєдєвим. їх синтезують за реакціями полімеризації , більшість яких відбувається за участю каталізаторів.

технології становить процес вулканізації — нагрівання каучуку із сіркою.

Каучук змішують з наповнювачами (глиною, сажею, крейдою, кремнеземом), барвниками, речовинами, які подовжують термін еластичності гуми. Потім до суміші добавляють сірку. В результаті взаємодії каучуку із сіркою відбувається зшивання карбонових ланцюгів за допомогою сульфідних «містків» S – S з утворенням просторової структури. Але частина подвійних зв'язків зберігається. Якщо взяти надлишок сірки, то всі подвійні зв'язки будуть «витрачені» на зшивання й утвориться твердий термореактивний матеріал — ебоніт. Його використовують для виготовлення електротехнічних деталей, хімічної апаратури.

клеїв, деяких пластмас, штучної шкіри, взуття, плитки для підлоги,

електроізоляційних оболонок.

природних або синтетичних полімерів і використовують для виготовлення пряжі

й текстильних виробів.   
Розрізняють природні, або натуральні, і хімічні волокна.

у стеблах і листі (коноплі, льон). їхня основа —

целюлоза.   
Тваринні волокна є білковими полімерами. Більшість вовни виробляють із шерсті овець. Шовк — це речовина, яку виділяють особливі залози тутового шовкопряда.   
Бавовна відзначається термічною стійкістю, вовна — еластичністю, а шовк — високою міцністю і характерним блиском.

спочатку розплавляють або розчиняють в органічному розчиннику, а потім розплав

або розчин пропускають крізь дуже малі отвори. При цьому утворюються довгі й тонкі нитки.  
Хімічні волокна поділяють на штучні і синтетичні.

мають низку переваг, які стосуються технології волокон і якості

виробів із них.   
Найважливішими штучними волокнами є віскозне й ацетатне. Основу першого становить целюлоза [С6Н7О2(ОН)3]n, а другого — її ацетатні естери (наприклад, триацетат С6Н7О2(ОСОСН3)3]n).

До волокон цього типу належать капрон, найлон, енант, нітрон,

лавсан та ін.   
Синтетичні волокна міцніші, еластичніші, довговічніші за природні. Вони мають і недоліки — малу гігроскопічність, здатність до електризації. Тому до синтетичних волокон додають природні волокна і речовини- антистатики.   
Капрон, найлон і енант — поліамідні волокна. Зовні капронове волокно нагадує натуральний шовк, але є набагато міцнішим. Із синтетичних нього виготовляють канати, риболовні сітки, волокон тканини, трикотажні вироби.