Презентация на тему Реактопласти

нагріванні розм'якшуються, але при певній температурі і під дією

затверджувачів, каталізаторів чи ініціаторів хімічних реакцій зазнають полімеризації, внаслідок якої переходять у твердий стан і повторна переробка таких пластмас неможлива. Теплостійкість їхня вища і досягає 200-370 °С.

Зазвичай, у них вводять наповнювачі (дисперсні, волокнисті суцільні), розчинники,

згущувачі, стабілізатори, барвники, змазки, завдяки чому отримують складні багатокомпонентні системи — реактопласти. Полімерну основу реактопласта (термореактивний полімер) називають «смола» або «сполучник».

сполучник має малу в'язкість, що полегшує процес формування виробів.

Різниця у хімічній структурі сполучників, широкий спектр затверджувачів, ініціаторів затверднення, модифікаторів, наповнювачів дозволяють отримувати конструкційні матеріали з великим діапазоном механічних, електротехнічних та інших експлуатаційних характеристик.

що утворюються на основі аміносмол;
поліефірні, отримані на основі

поліефірних смол і скловолоконних наповнювачів;
епоксидні — мономерні, олігомерні або поліефірні сполуки, у склад молекул яких входить не менше двох епоксидних або гліцидилових груп;
кремнійорганічні, що отримані на основі кремнійорганічних олігомерів, що містять гідроксильні і ефірні групи;
поліуретанові, що отримуються на основі поліуретанових полімерів, котрі містять в основному ланцюгу макромолекул уретанові групи;
алкидні, котрі базуються на алкидних смолах (гліфталевій, пентафталевій, етриіталевій).

утворюються в результаті реакції фенолу з формальдегідом. Готові вироби

з цих матеріалів усім нам добре відомі та широко використовуються в побуті (від ґудзиків до корпусів телевізорів та сантехнічних труб). Також використовуються в електроніці.