Презентация на тему Скоромовки, приказки, прислів’я, афоризми, українські звичаї

Володимир Сосюра закликав:                          Любіть Україну у сні й наяву,                          Вишневу свою

Україну,                          Красу її, вічно живу і нову,                          І мову її солов'їну.        У кожному художньому творі ми знаходимо золоті зерна добра, барвистої краси мови.        А мова наша дуже багата. Нею можна висловити найскладніші думки, найтонші почуття і переживання, передати враження про побачене, почуте, прочитане.

милозвучна ота материнська рідна мова. Яка багата у висловах,

порівняннях, метафорах, гіперболах тощо. Отже українська мова - дар Божий. Вона багата, ніжна й ласкава, мудра, доброзичлива, глибокодумна, чиста, правдива. Ми низько вклоняємося нашим пращурам за воістину солов'їну мову.
 

вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з

життєвого досвіду багатьох поколінь предків. Вони є узагальненою пам’яттю народу та результатом його спостережень над життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.
Зароблена копійка, краще краденого карбованця
Корова в теплі - молоко на столі
За рідний край життя віддай
Не борода робить чоловіка мудрим
Ні в тин, ні в ворота
Голодній курці просо на думці
З миру по нитці – голому сорочка
Не вчи ученого їсти хліба печеного
Тихше їдеш – далі будеш

пізнати по пір'ю, а людину по мові.
Рідна мова -

не полова: її за вітром не розвієш.
Більше діла — менше слів.
Мовивши слово, треба бути йому паном.

Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Краще  переконувати словами, як кулаками.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
Не кидай слова на вітер.
Не так то він діє, як тим словом сіє.

Слово — не полова, язик — не помело.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слово до слова — зложиться мова.

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ ПРО МОВУ

Є СКОРОМОВКА
- весела та

віртуозна гра у швидке повторення жартівливих віршів і фраз, які складно вимовляти без належної практики. Краса скоромовки полягає у тому, що з першого разу її взагалі важко промовити, адже за правилами гри скоромовку не читають, а повторюють зі слуху, що значно важче. Гра полягає не тільки в тому, щоб дібрати важкі для вимови звукосполучення, а й у плутанині, у постійній перестановці звуків.
Скоромовка - це спеціально підібрана фраза з важко вимовляти підбором звуків, швидковимовна жартівлива приказка або примовка. Скоромовки іноді ще називають «чистоговорками».

малину. 
Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.
На річці Лука спіймав рака

в рукави. 
Дрова рубали два дроворуби.
Біжать стежини поміж ожини.
У бобра добра багато. 
Кричав Архип, Архип охрип, 
Не треба Архипу кричати до хрипу. 
Летів горобчик, сів на стовпчик,
Прибіг хлопчик, утік горобчик.

-

жартівливий фольклорний вислів, що вплітається в мовлення як стилістична окраса відповідно до ситуації або на письмі у відповідний контекст.

тобі борщику
та поставлю на вербі, щоб не їли

комарі. (закликають дощ)

Вода, вода, холодная вода, вода холодная,
стечи з мене, нагрій мене. А з кого не стече,
того сонце спече. (промовляють після купання)

Лякаючи комашок, примовляють:
Комашки, комашки, ховайте подушки,
татари йдуть і вас поберуть.

— короткий влучний оригінальний вислів, що зробився усталеним; яка-небудь узагальнена думка, висловлена стисло в дуже виразній, легкій для запам'ятовування формі, яка згодом неодноразово відтворюється іншими людьми.
В афоризмі досягається найвища концентрація безпосереднього повідомлення і того контексту, в якому думка сприймається слухачами або читачем.

СКОВОРОДИ
Любов виникає з любові; коли хочу,

щоб мене любили, я сам перший люблю.

Не все те отрута, що неприємне на смак.

Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.

Бери вершину і матимеш середину.

Сліпі очі, коли затулені зіниці.

Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

не буде, супостата, А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.     "І Архімед, і Галілей"  
І ви наші, і все наше.     "Великий льох"  
І ми не ми, і я не я.

І премудрих немудрі одурять.     "І мертвим, і живим, і ненарожденним...’’

А ми дивились та мовчали Та мовчки чухали чуби.
Німії, подлії раби!      "Юродивий"

розмаїті стилістичні фігури, парадокси, метафори тощо, перетворилися на крилаті, вживаються як афоризми:

Борітеся — поборете (Т. Шевченко).
Захочеш — і будеш.
І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь! (Т. Шевченко).
В людині, затям, лежить невідгадана сила (О. Ольжич).
Різновидом літературного афоризму є римований афоризм (афорима):
Любов к отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть (І. Котляревський).

розмаїті стилістичні фігури, парадокси, метафори тощо, перетворилися на крилаті, вживаються як афоризми:

Борітеся — поборете (Т. Шевченко).
Захочеш — і будеш.
І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь! (Т. Шевченко).
В людині, затям, лежить невідгадана сила (О. Ольжич).
Різновидом літературного афоризму є римований афоризм (афорима):
Любов к отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть (І. Котляревський).

має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і

освячені віками .
Народні звичаї - це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.

що об`єднують окремих людей в один народ, в одну

націю .
Звичаї , як і мова , виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу .
Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері , що вічно страждає питає :

Чи ти рано до східсонця
Богу не молилась ?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?

В них його духовні скарби. Коли їх зберігаємо, живемо

нашим власним життям. А, коли передаємо нашій молоді, ми даємо їй українську духовість.

звичаїв — свята. Свята в календарі староукраїнського року були

якнайтісніше пов'язані з порами року та відповідною до них працею в полі й в господарстві. Свята святих Катерини (7 грудня) та Андрія (13 грудня) — це свята дівчат та хлопців, пов'язані з вороженням, гаданням долі. Ворожба має завдання головно вгадати, чи й яке буде подружжя молодих людей. Подамо тут деякі з численних способів ворожби:
Годування собаки "балабухами", чий з'їсть перший.
Питання стрічних чоловіків про їх ім'я. Так буде називатися і майбутній чоловік.
Ставлення в воду зрізаної вишневої гілки, чи розцвіте до Різдва.
Виливання розтопленого воску на холодну воду та відчитування форм, у які він застигне.

7 січня, а його навечеря, Святий Вечір, на 6

січня. Свято Народження Ісуса Христа злилося з передхристиянським святом Коляди, чи то Корочуна, яким наші предки обходили найкоротший день у році та початок відродження сили сонця. Різдво — час співання коляд. Колядники величають Різдво Христове, приносять доброзичливість людям та пошану до давніх традицій, скріплюють почуття єдности нашої християнської та народної спільноти.

Коляд, коляд, колядниця, добра з
з медом паляниця, а без меду не
така, дайте, дядьку, п’ятака!
Одчиняйте скриньку, та давайте
сливку, одчиняйте сундучок та
давайте п’ятачок!

для парубків переважали мисливські та військові мотиви. Про золоті

перстні, старостів, дівочу красу і вірність, щасливе кохання колядували дівчатам. Це розмаїття мотивів колядок, адресу-
вання їх персонально кожному членові родини вирізняє саме украiнсь-кий обряд колядування.

дідо, дідочок, сніп-рай, коляда, колідник. Згідно із традиціями, дідух

— це останній обжинковий сніп. Овес, жито, пшениця, льон - його основні складові.
Солом'яний оберіг — це дух предків, дідів, збереження традицій і пам'яті родини. Це символ доброго врожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі. Традиція ставити в оселі на покуті дідуха походить ще з дуже давніх часів.
У народі казали «Дідух до хати – біда із хати».

січня за новим стилем, відзначали українці Новий рік -

Щедрий вечір. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками, співанням обрядових новорічних пісень — щедрівок.
Їх співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині.

Щедрик-ведрик, дайте вареник
грудочку кашки, кільце ковбаски,
а ще й вареничку, а ще й на дохід
паляницю й хліб, решето вівса,
а зверху ковбаса! Добрий вечер!
Щоб було всього доволі і в коморі, і на полі.
Сію, сію, посіваю, з Новим роком
поздровляю!

тітко, до вікна!

з початком весни і наближенням весняних польових робіт. За

допомогою веснянок люди передавали свою енергію природі, щоб усе живе навколо прокинулося і знову ожило.
Коломийка — найпоширеніша танкова пісня, котра поєднує в собі поетичне слово, музику і танець в одну цілість. Завдяки незвичайному багатству і різнобарвності мови коломийок вважається, що той, хто хоче навчитися гарно висловлюватись, мусить учитися коломийок напам'ять.

матір'ю (рідше батьком чи іншими членами родини) над колискою

дитини для того, щоб її приспати.
В минулому подібні пісні виконувались не тільки, щоб приспати дитину, а, як і замовляння, привернути до неї або відвернути від неї дію певних духовних сил, оберегти від зла, сприяти її здоров'ю і швидкому ростові

Спи, малесенький синочку,
спочивай уже, дзвіночку, люляй,
завтра буде день, подарує нам пісень і нові повільномовки,
а лошаткові – підковки, полю – стиглий колосок, пісні – чистий голосок,
кізці – сіна дві копиці,
хай тобі щось гарне сниться!

будні нашого народу були позначені великою достойністю та пошаною

до всіх і всього, що його слід шанувати. Приміщування святих образів на почесному місці в хаті, на покутті та прикрашування їх рушниками, квітами, "голубами", вказувало на глибоку побожність господарів.
Хто входив у хату, в першу чергу "покланявся святим образам". Та й привіти поміж людьми, при зустрічі і відході, були врочисті та повні пошани до людей: "Гість в дім — Бог в дім! Милости просимо — сідайте! Не погордіть нашим хлібом-сіллю!" — "Ідіть з Богом та нас не забувайте!"

дорогі нам, щоб могли заникнути. Щораз нові покоління перебирають

їх за свої і, практикуючи їх, продовжують і розвивають найкращі традиції нашого народу. Мистці черпають із них надхнення, а діти вчаться поважати й подивляти в них скарби духа свого народу.

всьому дуже різноманітні і поширені! І що цікаво –

наша молодь із задоволенням їх дотримується.
І цей факт є доказом існування душі народної, вдячності своїм предкам, та усвідомлення зв’язку поколінь.
Українські традиції, жива та вельми цікава народна спадщина.