Слайд 2
Хвороби належать до групи гострих кишкових інфекцій, передаються
за допомогою фекально-орального механізму передачі, характеризуються гарячкою, симптомами загальної
інтоксикації, ураженням травної системи у вигляді гастро-, ентеро-, коліту окремо або їх поєднання, а також деяких систем і органів (нервової системи – при ботулізмі, лімфатичних утворень кишечника, гепатоспленомегалією, висипаннями – при черевному тифі).
Слайд 3
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ
Джерело збудника: при черевному тифі, шигельозі, паратифі А,
деяких ХТІ — хвора людина або бактеріоносій
при паратифі
В, сальмонельозі, ботулізмі – частіше тварини.
Бактеріоносійство: гостре, хронічне, транзиторне
Механізм передачі – фекально-оральний
Шляхи передачі – через воду, харчові продукти (при ботулізмі – переважно консерви домашнього приготування), предмети побуту, забруднені руки, мух
Епідемії – контактні, водні, харчові
Сезонність - літньо-осіння
Слайд 4
КЛІНІКА ЧЕРЕВНОГО ТИФУ
Інкубаційний період — від 7 до
25 діб
1-й тиждень (навідні симптоми) - поступовий початок
хвороби, біль голови, втомлюваність, безсоння, відсутність апетиту, запор чи пронос, тривала гарячка, блідість шкірних покривів, «тифозний» язик, брадикардія, дикротія пульсу, гіпотонія, симптоми бронхіту, метеоризм, позитивний симптом Падалки
2-й тиждень (опірні симптоми) - висипка – roseola elevata, нерясна, локалізована на передній черевній стінці і бокових поверхнях тулуба («жилетка»), може підсипати, «переживає» гарячку; сплено(гепато)мегалия, status typhosus, серологічні реакції
Рецидив черевного тифу
Провокуючі чинники – грубе порушення дієти, раннє вставання з ліжка, емоційні потрясіння, інтеркурентні захворювання
Клінічні передвісники – субфебрилітет, тахікардія, висипання, не скорочуються розміри селезінки, анеозинофілія
Слайд 5
УСКЛАДНЕННЯ ЧЕРЕВНОГО ТИФУ
Специфічні
Перфорація кишечника – болі в животі
(будь-якої інтенсивності), напруження м’язів черевної стінки, симптоми подразнення очеревини,
зникнення печінкової тупості, повітря під куполом діафрагми (Ro-логічно), нейтрофільний лейкоцитоз
Кишкова кровотеча – падіння температури тіла до (суб)нормальної, тахікардія («чортів хрест», «ножиці»), прояснення свідомості, гіпотонія, наявність крові в калі, наростаюча анемія
Інфекційно-токсичний шок
Неспецифічні
Пневмонія, менінгіт, міокардит, тромбофлебіт, паротит й ін.
Слайд 6
КЛІНІКА ШИГЕЛЬОЗУ
Інкубаційний період – від 12 год до
7 діб
Початок хвороби гострий, з ознобу, гарячки, явищ інтоксикації,
болю в животі, проносу
Біль переймоподібний, частіше в лівій здухвинній ділянці, посилюється при дефекації (тенезми), несправжні поклики на дефекацію
Сигмоподібна кишка щільна, болюча, спазмована
Випорожнення рідкі, мізерні, з домішками слизу і крові, іноді втрачають каловий характер (“ректальний плювок”)
Слайд 7
ХАРЧОВІ ТОКСИКОІНФЕКЦІЇ
Захворювання, безпосередньо пов’язані з харчами, поділяються
на:
Харчові отруєння (гриби, наявність певних
хімічних речовин)
Харчові інтоксикації - ботулізм, мікотоксикози
Харчові токсикоінфекції
Епідеміологічні критерії діагнозу
Груповий характер захворювань (спалах)
Вживання їжі недоброякісної або сумнівної якості
Слайд 8
КЛІНІКА ХАРЧОВИХ ТОКСИКОІНФЕКЦІЙ
Інкубаційний період — від 30 хв
до 24 год.
Симптоми хвороби виникають раптово, швидко зростають
- озноб, гарячка, нудота, блювання, переймоподібні болі в животі, частіше в епігастрії і навколо пупка. Блювання багаторазове.
Випорожнення рідкі чи водянисті, смердючі, до 10 разів за добу, іноді з домішками слизу.
При стафілококовому токсикозі - біль голови, нудота, нестримне блювання, сильні різі в верхній половині живота, швидкий розвиток симптомів зневоднення. Проносу може не бути. Гарячка невисока. У тяжких випадках - ціаноз, судоми, колапс.
Слайд 9
КЛІНІКА САЛЬМОНЕЛЬОЗУ
Гастроінтестинальна форма – гострий початок, виражена інтоксикація
(висока гарячка, біль голови, загальна слабість, озноб, міалгії), нудота,
блювання, болі в животі (“сальмонельозний трикутник”), пронос (кал рясний, смердючий, у вигляді “баговиння” чи “жаб’ячої ікри”), можливі різні ступені дегідратації (І-ІV), herpes labialis
Генералізована форма:
тифоподібний варіант - гострий початок, озноб, підвищення температури тіла, явища гастроентериту, далі – зростання інтоксикації, гарячка стає тривалою, гепатоспленомегалія, здуття живота, висипання
септикопіємічний варіант – клініка сепсису (септичний ендокардит, холецистохолангіт, гломерулонефрит, гнійний менінгіт)
Бактеріоносійство – транзиторне, гостре, хронічне
Нозопаразитизм
Слайд 10
КРИТЕРІЇ ТЯЖКОСТІ
ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ
Виразність інтоксикації (у т.ч.
гарячка – субфебрильна, фебрильна, висока)
Блювання (одноразове, повторне, нестримне)
Пронос -
частота (до 10 разів, 11-20, більше 20 разів за добу) і характер випорожнень (наявність патологічних домішків – слизу, крові)
Дегідратація (I-IV ступеня)
Слайд 11
Ступені зневоднення:
І ступінь – втрата 1-3 % маси
тіла;
ІІ ступінь – втрата 4-6 % маси тіла (сухість
шкіри та слизових оболонок, зниження еластичності й тургору тканин; помірна тахікардія, гіпотонія; олігурія; посмикування м’язів; охриплість голосу, акро- й періоральний ціаноз);
ІІІ ступінь – втрата 7-9 % маси тіла (афонія, анурія, “руки пралі”, симптом окулярів; шум тертя плеври або/і перикарду, поширені судоми, тотальний ціаноз);
ІV ступінь – втрата 10 % і більше маси тіла (гіповолемічний шок, алгід)
Слайд 12
КЛІНІКА БОТУЛІЗМУ
Диспепсичний синдром
Неврологічні порушення:
розлади зору: зниження гостроти, “туман”
або “сітка” перед очима, двоїння предметів, погіршення акомодації, ністагм,
розширення зіниць з втратою реакції на світло, анізокорія (різна величина зіниць), косоокість, птоз повік;
порушення ковтання: неможливість ковтати тверду їжу, поперхування, виливання рідини через ніс;
розлади мови: гугнявість голосу, хриплість, афонія;
вегетативні розлади – сухість в роті, зменшення слиновиділення, запори, затримка сечовипускання.
Ускладнення – пневмонія, інфекційно-токсичний міокардит, раптова зупинка серця і дихання, динамічна кишкова непрохідність, парези, паралічі
Слайд 13
ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ
Виділення збудника з випорожнень, блювотиння,
промивних вод, залишків їжі (при черевному тифі і сальмонельозі
додатково з крові – гемокультура, з сечі - уринокультура, з елементів висипки, з ліквору, з жовчі - білікультура, мієлокультура (стернальна пункція)
Серологічні реакції (наявність антитіл до відповідного збудника і зростання титру у динаміці захворювання, при ХТІ – до автоштаму)
Реакція нейтралізації ботулотоксину (біологічна проба на лабораторних тваринах)
Слайд 14
ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ
Режим – відповідно ступеню тяжкості
хвороби (при черевному тифі - суворий ліжковий до 6-7-го
дня нормальної температури)
Дієта – стіл 4, 4б (механічне і хімічне щадіння, виключення свіжо-молочних продуктів)
Етіотропні засоби (при черевному тифі – левоміцетин 2-3 г/добу (весь гарячковий період + 10 днів нормальної температури), ампіцилін, гентаміцин, рифампіцин, бісептол; при дизентерії - нітрофурани, сульфаніламіди, оксихіноліни; при ботулізмі – антибіотики; при сальмонельозі – бактеріофаг, фторхінолони; ХТІ – без антибактерійних препаратів)
Специфічні засоби (протиботулінічна сироватка відповідного типу, бактеріофаги )
Патогенетична терапія (при ХТІ, ботулізмі, сальмонельозі – промивання шлунка і кишечника, ентеросорбенти, дезінтоксикація, регідратація, про- і пребіотики, вітаміни, ферменти, імуномодулятори)
Лікування ускладнень
Слайд 15
ЛІКУВАННЯ ХАРЧОВИХ ТОКСИКОІНФЕКЦИЙ
При зневодненні І та ІІ ступеню
адекватна
пероральна регідратація з допомогою
стандартизованих сольових розчинів –
ораліт (орасоль, перораль) і регідрону.
Ораліт: натрію хлорид– 3,5
каліюя хлорид – 1,5
натрію гідрокарбонат (сода) – 2,5
глюкоза – 20,0
вода кипячена – 1 літр
Регідрон: натрий хлористий – 3,5
натрій лимоннокислий – 2,9
калій хлористий – 2,5
глюкоза – 17,0
вода кипячена – 1 літр
Слайд 16
Загальний об`єм випитої рідини
при зневодненні І ступеню
– 30 мл/кг,
при зневодненні І І ступеню -
60–70 мл/кг
При зневодненні ІІІ-IV степеню (зрідка) регідратація в 2 етапи:
І (первинна) - в/в введение стандартних сольових розчинів (трисоль, квартасоль, ацесоль, хлосоль, лактасоль та інш.) в об`ємі 10 % маси тіла за 1,5-2 год (під контролем вмісту калію, натрію та кислотно-лужної рівноваги крові)
ІІ (компенсаторна) – поповнення втрат, що тривають
Слайд 17
УМОВИ ВИПИСКИ РЕКОНВАЛЕСЦЕНТІВ
ЧЕРЕВНОГО ТИФУ
Клінічне одужання
Не раніше 21-го дня
нормальної температури (якщо хворого лікували антибіотиками) або 14-го дня
(якщо антибіотики не призначались)
Контрольні посіви калу і сечі на наявність збудника (з негативним результатом) на 5-, 10-й дні, жовчі (для декретованої групи) – на 11-й день нормальної температури тіла
Поява в крові еозинофілів («рожева зоря» одужання)
ДИЗЕНТЕРІЇ, САЛЬМОНЕЛЬОЗУ
Клінічне одужання
Контрольні посіви калу на наявність збудника
ХТІ, БОТУЛІЗМ
Клінічне одужання
Слайд 18
ЗАХОДИ В ЕПІДЕМІЧНОМУ ОСЕРЕДКУ
Медичне спостереження за контактними
(при черевному
тифі 21 день з щоденною термометрією, при дизентерії, сальмонельозі
– 7 днів, при ботулізмі – 12 днів)
Бактеріологічне дослідження калу (при дизентерії – лише декретованих груп; при черевному тифі також сечі - однократно для контактних, при наявності в анамнезі хвороби – двічі + дуоденальне зондування з посівом жовчі)
Серологічне обстеження (в осередку черевного тифу при будь-якому недавно перенесеному захворюванні)
Специфічна профілактика: при черевному тифі фагування (триразово з інтервалом 3 дні), при ботулізмі – введення 1-2 тис. МО протиботулінічної сироватки особам, які вживали підозрілий продукт
Дезінфекція – поточна, заключна