Слайд 2
Товариство “Просвіта” в Галичині
У 1939 році налічувала понад
360 тис.членів. Охоплювала 85% українців.
Основне завдання товариства -
сприяння просвіті українського народу в культурному, національно-політичному та економічному напрямках.
Джерело прибутків:
членські внески (бл. 30%), пожертви громадян, прибутки з власних установ.
Слайд 3
Керівники “Просвіти”
М. Галущинський
І. Брик
В.Мудрий
Слайд 4
Найважливіші акції “Просвіти” у 20-30-х рр.
Відзначення визначних подій:
29
травня 1921р. - перенесення праху І. Франка до збудованої
товариством на Личаківському цвинтарі гробниці;
1922— 23рр. - відзначення 40-річчя артистично-літературної праці М.Заньковецької, 40-річчя літ. праці О.Кобилянської;
1933 р. - організація «Комітету будови
пам’ятника І.Франку»
Слайд 5
Видавнича діяльність “Просвіти”
Серійні видання:
"Руська Письменність" (пізніше "Українське Письменство",
1904-28, 25 томів, загальний тираж 172 тис. прим.);
"Просвітні Листки"
(1907-27, 8 книжок, 23 тис. прим.);
"Народна бібліотека"" (1920-27,38 книг, 203 тис. прим.),
"Загальна бібліотека" (1920-25, 8 книг);
"Учітеся, брати мої..." (1921-29, 9 книг, 45 тис. прим.);
"Історична бібліотека" (1928-25, 10 книг, 48 тис. прим.);
"Бібліотека "Життя і Знання" (1925-39, 53 книг, 158 тис. прим.).
Періодичні видання:
"Письмо з "Просвіти" (1876-79, 1891-94, 1907-14, 1921-33),
"Аматорський театр" (1925-27),
Бібліотечний порадник" (1925-26),
"Народна Просвіта" (1922-27),
"Життя і Знання" (1927-39),
"Просвіта" (1936-39).
Слайд 6
«Рідна Школа» — українське Педагогічне Товариство
(1881-1939 рр.)
Мета:
вирішення проблем
навчання українського населення;
надання моральної і матеріальної допомоги учням і
студентам.
Напрями діяльності:
опіка приватними школами Галичини;
видавнича діяльність;
культурно-просвітницька діяльність
Масштаби діяльності:
Слайд 7
Форми роботи “Рідної школи”
Дошкільне виховання (сезонові садки (1930 —
41, 1938 — 605 з 22100 дітьми); постійних садків було
мало — 3 (120 дітей) і З світлиці (100 дітей).
Організація шкільництва:
Народні школи (у них вчилося бл. 2 % українських дітей);
«збірні лекції» — школи без урядової концесії;
«домашнє навчання» (не більше 10 дітей разом);
середні школи (навчалося понад 20 % української молоді, яка ходила до середніх шкіл).
Робота з молоддю:
фахові школи (торгова гімназія у Львові) і 5 фахово — доповнюючих;
гуртки доросту (1935 — 16 000 молоді, 1936 — 873 гуртків з 6 188 учнями).
Слайд 8
Форми роботи “Рідної школи”
Виховно-освітня діяльність для старших:
за допомогою
рефератів (1937 їх було 1761, а слухало — 24524 особи);
концертів
(306);
аматорських і театральних вистав (1560) та прилюдних виступів шкільної молоді виховних установ «Р. III.» (4 208);
курси (українознавства, для неписьменних, керівниць садків і рідношкільних керівників, плетіння, куховарства тощо) — разом 64 з 1480 учасниками.
Бібліотечна та видавнича справа:
діяли бібліотеки (653 з 72 207 книжками і 17 097 читачами, у тому числі 11 176 молоді), а при Головній Управі «Р. Ш.» педагогічна бібліотека з 2580 книг (всі числа на 193738);
з 1932 р. «Р. Ш.» видавала ілюстрований журнал «Рідна Школа», що виходив двічі на місяць.
Слайд 9
Пласт (діє з 1911 р.)
Із 1921 р.
– масовий рух (підручник “Життя у Пласті” за ред.
О.Тисовського);
Система виховання:
а) духовне – вивчення історії,
традицій, культури рідного народу;
б) фізичне – загартування, змагання, здоровий спосіб життя.
Головне гасло: “Бути вірним Богові і Україні!”
Святий Юрій —
Патрон Пласту
Слайд 10
“Пласт” в Галичині
До 1924 року утворилося близько 30
юнацьких пластових полків та декілька окремих для старших пластунів;
силами стрийського та львівського «Пласту» було відновлено та впорядковано могилу УСС на горі Маківці;
митрополит Андрей Шептицький надав пластунам площу на горі «Сокіл»;
З початку 30-х рр. – активніша співпраця з ОУН (антипольська боротьба)
Андрей Шептицький на Соколі
Пластові символи
Слайд 11
Союз українок
Мета:
активізація жінок,
піднесення освітнього й економічного рівня (зокрема,
фахового досвіду у ділянці хатнього господарства), суспільної гігієни, суспільної
праці, участь у світовому жіночому русі тощо.
Масштаби:
кількість членів близько 45 000 (5% українського жіноцтва);
25% українських сіл у Галичині мали кружки Союзу українок.
Значення:
Випускниці (їх було понад 200) курсів працювали здебільша по філіях Союзу українок, що значно спричинилося до гром. та госп. піднесення жінки-селянки.
Слайд 12
Основні напрями роботи
Курси громадського вишколу для жінок:
ознайомлення з
засадами Союзу українок та з ідеєю кооперації,
ведення дитячих
садків;
вивчення хатнього і городнього господарства, основ гігієни.
Фахові курси по містечках і селах (1937 — 177; у тому числі 81 куховарський, 13 — хатнього господарства, 53 — трикотажно-в'язальні, 21 крою та шиття, 7 вишивання).
Слайд 13
Основні напрями роботи
Культурно-освітня робота (літературні вечори, доповіді, виставки,
відзначення різних річниць).
Бібліотечна справа (1936р. при 36 філіях
і 203 кружках існували бібліотеки).
Гуртки доросту для дівчат 14 — 18 pp. (вивчення українознавства, основних відомостей про кооперацію, народне мистецтво, хатнє господарство тощо).
Опікування літніми дитячими садками.
Видавнича справа (двотижневик «Жінка» (з 1935) і популярний журнал для селянок «Українка» (з 1937).
Слайд 14
Громадські акції Союзу українок
Встановлення зв'язків із міжнародними жіночими
організаціями. (1923р. – членство у Міжнародному Жіночому Союзі).
Участь
у Лізі Миру і Свободи.
Заходи проти терору окупантів на українських землях:
- 1924 р. вдалося М. Рудницькій піднести в закордонній пресі справу вбивства польською поліцією Ольги Басараб;
- 1930 р. поставили перед Радою Ліги Націй і міжнародними жіночими організаціями справу пацифікації в Галичині;
- 1933 р. поставили справу штучно організованого голоду в радянській Україні.
Слайд 15
Культурно-освітні товариства в Закарпатті
Товариство “Просвіта” –провідник української
національної ідеї
(Засноване 9 травня 1920 р.)
Активісти: Ю.Бращайко, А. Волошин,
В. Гаджега, В. Желтвай, М. Стрипський, І. Панькевич, С. Клочурак, М. Творидло, В. Пачовський, А. Штефан)
Станом на 31 грудня 1928 р. „Просвіта” мала в краї: 101 читальню, 103 бібліотеки, 43 театральні гуртки
„Руссское культурно-просветительное общество имени Александра Духновича”
(1923 р.)
Лідери: С.Фенцик, Є.Сабов, Й.Камінський, О.Бескид, Ю.Гаджега
168 читалень по селах, 152 бібліотеки, 79 театральних гуртків
Слайд 16
“Пласт” на Закарпатті
Заснований в 1921 році в Ужгороді.
Організатори
пластових гуртків були К. Заклинський, А. Дідик, Л. Бачинський.
Випускали різні часописи («Пластун», «Карпати», «На стійці» та «Скоб»)
Найбільші осередки «Пласту» -Хуст, Ужгород, Мукачеве, Берегове, Рахів.
У 1934 році створено старшопластунський мистецький курінь “Нова сцена”(згодом перетворився на професійний театр, а за часів Карпатської України став державним).
Участь пластунів у боротьбі за незалежність:
“Пласт” – основа Карпатської Січі.
Під угорською окупацією діяльність «Пласту»
та інших українських патріотичних організацій
була заборонена.
Слайд 17
Питання для обговорення
Що спонукало українську спільноту засновувати культурно-освітні
товариства?
У яких регіонах громадський рух був більш активним, а
у яких ні? Чому?
Якими проблемами опікувалися громадські організації та товариства?
У чому полягає позитивний досвід культурно-просвітницького руху Галичини та Закарпаття у 20-30-х рр.?
Чим зумовлено відсутність культурно-освітніх товариств у Північній Буковині?
У чому полягає історичне значення діяльності культурно-освітніх установ?
