Слайд 2
Народився Михайло Михайлович Коцюбинський 17 вересня 1864 року
у Вiнницi в сiм‘їдрiбного службовця.
Слайд 3
«ДИТЯЧИЙ ВІК МІЙ (ДО 7 ЛІТ), — ЗГАДУВАВ
КОЦЮБИН-СЬКИЙ, ПРОЙШОВ У МІСТІ ВІННИЦІ, А ВІДТАК ДОВЕЛОСЯ ЖИТИ
ТО НА СЕЛІ, ТО ЗНОВ У МІСТІ, ВСЕ НА ТІМ ЖЕ БАГАТІМ ПРИРОДОЮ, ТЕПЛІМ, ПРЕ-КРАСНІМ ПОДІЛЛІ».
РОДИНА ЗМУШЕНА БУЛА ЧАСТО ПЕРЕЇЗДИТИ ЧЕРЕЗ НЕСПОКІЙНИЙ ХАРАКТЕР БАТЬ-КА. ДРІБНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЧИНОВНИК МИХАЙЛО МАТВІЙО-ВИЧ НЕ ЗНОСИВ УТИСКІВ НА-ЧАЛЬСТВА І ЧАСТО МІНЯВ РОБОТУ.
Слайд 4
Вихованням дітей займалась мати.Саме від неї Михайло успадкував
тонку і глибоку душевну організацію та любов і розуміння
природи.
Слайд 5
Навчаючись у Барській початковій школі (1875-1876 рр.) та
Шаргородському духовному училищі (1876-1880) М.Коцюбинський виділявся серед своїх однокласників
умінням писати цікаві, оригінальні твори.
По закінченні духовного училища через нестатки не зміг далі вчитися.(Після смерті батька в 1886 році на нього лягли родинні турботи).
Самоосвіта
Слайд 6
Читання розширило світогляд, змусило замислитися над життям, тим
більше, що дуже скоро хлопцеві довелося подорослішати: батько остаточно
втратив роботу, осліпла мати, і Михайло взяв на себе турботи про велику сім’ю. Щоб утримувати батьків, двох сестер і двох братів, Михайло давав уроки панським дітям, а ночами просиджував над книжками.
Слайд 7
У 1884 році Коцюбинський пише оповідання «Андрій Соловійко,
або Вченіє світ, а невченіє тьма», віддає його на
суд Нейману — людині освіченій і з великими симпатіями до української літератури. Це була не перша спроба пера, раніше всім подобалося те, що писав Коцюбинський, але Нейман виніс суворий вирок оповіданню і порадив початківцю більше не писати, аби «не калічити святу нашу мову».
Слайд 8
ВРАЖЕНИЙ СВОЇМ НЕВДАЛИМ ДЕБЮТОМ, КОЦЮБИНСЬКИЙ БІЛЬШЕ НЕ НАВАЖУЄТЬСЯ
ПОКАЗУВАТИ КОМУСЬ СВОЇ ТВОРИ. АЖ У 1890 РОЦІ У
ЛЬВОВІ БУВ НАДРУКОВАНИЙ ЙОГО ВІРШ «НАША ХАТКА», А ПОТІМ ІЩЕ ДЕКІЛЬКА ТВОРІВ ДІСТАЛИ СХВАЛЬНУ ОЦІНКУ, ЩО НАДАЛО ПИСЬМЕННИКОВІ ВПЕВНЕ-НОСТІ І НАСНАГИ
Слайд 9
1981 року написав оповiдання "Харитя", "Ялинка", повiсть "На
вiру".
Слайд 10
Особливу увагу громадськості привернули його дитячі оповідання —
«Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник». У молодого письменника виросли крила,
коли він отримав листа від Панаса Мирного, в якому відомий митець писав: «Прочитав я її («Харитю») та й нестямився!.. У такій невеличкій приповісті та такого багато сказано! Та як сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою; яскравим, як сонячний промінь, малюнком…»
Слайд 11
У 1891 році він складає іспит на звання
народного вчителя і їде в село Лопатинці (тепер Шаргородського
району на Вінниччині).
Слайд 12
У 1892 році йому вдалося влаштуватись на посаду
члена урядової філоксерної комісії, яка вела боротьбу з шкід-ником
винограду на території Молдавії і Криму (1892–1897)
Слайд 13
1897року влаштовуєтьсяу житомирській газеті «Волинь», де редагує відділ
хроніки і друкує ряд нарисів під загальною назвою
«Свет
и тени русской жизни».
Слайд 14
З 1898 року письменник рiшуче перегортає сторiнку свого
життя, одружується з Вiрою Дейшi i оселяється в древньому
Чернiговi, отримавши роботу в земськiй управi
Слайд 15
Родина М.Коцюбинського
Своїх дітей Коцюбинські виховували в дусі безмежної
відданості народові.
Слайд 17
Окремі видання творів М.Коцюбинського
Слайд 18
У 1911р. письменник організував літературні«суботи»з чернігівськоютворчою молоддю. Ці
«суботи» відвідували Аркадій Казка, Павло Тичина, Василь Еллан-Блакитний (Елланський),
які з любов'ю називали Михайла Михайловича своїм літературним учителем.
Слайд 19
Останній свій твір — новелу «На острові» тяжкохворий
Михайло Михайлович відправляв у видавництво із приміткою на рукописі:
«Автор просить прислати коректуру на адресу: Київ, бульвар Шевченка, клініка професора Образцова».
Слайд 20
ЙОМУ БУЛО НЕПОВНИХ 49 РОКІВ, БУЛИ ПЛАНИ НАПИСАТИ
ТРЕТЮ ЧАСТИНУ ПОВІСТІ «FATA MORGANA», АЛЕ ПРИКУТИЙ СМЕРТЕЛЬНОЮ ХВОРОБОЮ,
ВІН УЖЕ НЕ ЗВОДИТЬСЯ З ЛІЖКА.
12 КВІТНЯ 1913 РОКУ КОЦЮБИНСЬКИЙ ПОМЕР. ПОХОВАНИЙ У ЧЕРНІГОВІ НА БОЛДИНІЙ ГОРІ, В ГАЮ ТРОЇЦЬКОГО МОНАСТИРЯ, НАД ДЕСНОЮ
Слайд 21
« Пройшли десятиріччя, минуть, напевне, віки, а творчість
Коцю-бинського, як світла зоря, сяятиме над нами вічно, облагороджуючи
душу... Вічна слава його життю, вічна слава його таланту… »
(Андрій Малишко).
Слайд 22
«Ще один гіркий посміх лихої долі! Ще безмірно
важка втрата на нашій широкій Укра-їні! Помер Михайло Ко-цюбинський.
Поліг ве-ликий майстер рідного слова, що в огненному горні свого творчого духу переливав його в самоцвітні кришталі і, як великий будівничий, ви-водив їх, свої мистецькі твори, повні великого художнього смаку, гли-бокої задуми і безмірно широкої любові до лю-дей, їх – добрих і лихих – вчинків!»
Панас Мирний