Презентация на тему Мужність і відвага крізь покоління

покоління”

використано
в Україні на заходах,
приурочених до річниці
завершення

Другої світової
війни у 2014 році.

Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі.

Братушенка Данила Герасимовича, який пройшов усю війну, був командиром

роти автоматників, під час визволення Кенігсберга був поранений. Після війни Данило Герасимович працював у школі директором і доклав чимало зусиль, щоб створити історико-краєзнавчий музей, а пізніше до річниці Великої Перемоги був висаджений парк і створена Алея пам’яті героїв-односельчан. Нагороджений орденом “За взяття Кенігсберга”, “Бойової слави”, медаллю “За відвагу”.

прадіда Терехова Григорія Порфіровича, який війну застав у 15-річному

віці, а в 1943 році в 17 років пішов на фронт добровольцем. Воював в піхоті, дійшов до Кенігсберга, де був поранений. Перемогу зустрів у званні гвардії сержанта.

Івановича, який в 1941 році закінчив військово-морське училище і

одразу попав на фронт. Воював на Карельському фронті, охороняв “Дорогу життя”, а з 1944 року на тральщику у Північному морі, конвоював транспорти, знешкоджував міни. Нагороджен багатьма орденами та медалями.

Петрович а армію призвався в травні 1941 року, війну

зустрів рядовим в 411 батареї м. Одеси . Брав участь в обороні Одеси, Криму, Північного Кавказу. Звільнював Житомир, Київ, Варшаву. Дійшов до Берліна. Нагороджений: медалями “За оборону Одеси”, “За взяття Берліна”.

Івана Харитоновича, якому на початок війни виповнилося тільки 16

років. В травні 1943 року був призваний у ряди РСЧА (Робітничо-селянської Червоної Армії). Брав участь у боях другого Прибалтійського фронту, а з 1945 року І Білоруського фронту.
За виконання бойового завдання нагороджений “Орденом Слави” 3 ступеня.

які воювали.
Стерницький Григорій Єфимович ветеран ВВ війни, дійшов

до Берліна.
Амірханян Рушан Асоєвич – в 1941 році війну почав в м. Керч, дійшов до Франції, служив в розвідці до кінця війни. Був поранений два рази. Має такі нагороди: орден “Червоного прапора”, ордени “ Вітчизняної війни” всіх ступенів, орден “ За взяття Берліна”.
Коновальченко Костянтин Григорович пішов на війну з міста Куйбишев розвідником, закінчив війну в Кенігсберзі. Нагороджений: чотирма “Орденами Слави”, трьома орденами “Червоної Зірки” двома орденами “За бойові заслуги”.

Данчишена Михайла Юхимовича, який в 18 років пішов на

війну зв’язківцем. Нагороджений : медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За взяття Будапешту», орденом «Вітчизняної війни».
Волик Іван Васильович в роки війни плавал на судах «Анатолій Серов», «Карл Маркс» другим помічником капітана, перевозив військові грузи, евакуював мирне населення, поранених, по мінним полям проводив конвої.

до вогню, що серця зігріває Їхні онуки ідуть.