Слайд 2
Основні напрями психології
Біхевіоризм (від англ. поведінка) – напрям
в сучасній американській психології, який заперечує свідомість як предмет
пізнання і зводить психіку до різних форм поведінки.
Основний метод – спостереження і опис реакції організму у відповідь на подразнення навколишнього середовища.
Всі психічні явища
зводяться до реакції організму.
Слайд 3
Передумовами виникнення біхевіоризму стали:
а) дослідження умовних рефлексів;
б) розвиток
зоопсихології.
Д.Уотсон (1878-1958)
в 1913 році вийшла книга про психологію як
науку про поведінку.
Слайд 4
Основними науковими поняттями стали:
Стимул – подразник із зовнішнього
світу.
Реакція – відповідь на подразнення.
Зв’язок – асоціація (конексія) між
стимулом і реакцією.
Слайд 5
Б.Ф. Скіннер (1904-1990) – вважав, що переживання, страждання
– це фікції,
які в науці не існують.
Е.Торндайк
(1874-1949) – сам не біхевіорист, але розробив принципи поведінки, що стали законами біхевіоризму
Слайд 6
Соціобіхевіоризм:
людина оволодіває поведінкою шляхом спостереження за досвідом інших)
А.
Бандура
Слайд 7
Гештальтерапія (від нім. образ, структура, цілісна форма, конфігурація)
– це напрям в ідеалістичній психології, що виник в
Німеччині на початку ХХ століття і основним принципом психології висунув цілісне об’єднання психічного життя, що не зводиться до суми складових частин.
Слайд 9
М. Вертгеймер описав
фі-феномен
(дві точки, які почергово засвідчуються,
сприймаються нами як дуга),
поняття фігури і фону.
К. Левін
– автор «теорії поля».
Слайд 10
Дослідження інтелекту проводились на тваринах (шимпанзе, за Келлером,
розв’язувало задачу шляхом інсайту – схвачування, розуміння; за Торндайком
– шляхом проб і помилок).
Слайд 11
Інсайт (від англ. розуміння, догадка) – це різкий
перехід від проб і помилок до доцільних дій при
вирішенні завдань.
У гештальтпсихології інсайт – це вирішення завдань ”з ходу”, без хаотичних спроб і пошуків.
Слайд 12
З.Фройд (1856-1939) – австрійський психіатр.
У 20-их роках
ХХ століття вчення набуло найбільшого поширення.
Психоаналіз (фрейдизм) – полягає
у виявленні і аналізі підсвідомих психічних переживань, що лежать в основі всієї психічної і суспільної діяльності людей. Психоаналіз – це динаміка відносин між свідомим та несвідомим.
Слайд 13
В структурі особистості Фройд звернув увагу на підсвідоме
і взяв його як об’єкт дослідження.
Причина психічних захворювань
може бути вивчена шляхом психоаналізу.
Слайд 14
Завдання психоаналітика – допомогти людині, яка страждає, зрозуміти
дійсну причину її страждань, перевести їх в сферу свідомого,
пережити явище катарсису
(очищення,
звільнення
від страждань).
Слайд 15
Фройд описав потяг до одного з батьків протилежної
статі (ситуація хлопчика: Едіпів комплекс – Едіп вбив батька,
щоб одружитись з власною матірю; ситуація дівчинки: комплекс Електри – помста за смерть батька). З віком наступає ідентифікація з батьком чи матір’ю.
Слайд 16
Розвиток особистості Фрейда виводив із двох вроджених інстинктів:
Продовження роду (лібідо – ступінь вираження статевого потягу, Ерос).
Збереження
життя (страх смерті, Танатос).
Слайд 17
Всю творчість фрейдисти виводили із подавленої чи заміненої
сексуальності (явище сублімації)
Слайд 18
Неофрейдизм – один із напрямів психології, що опирається
на ідеї психоаналізу Фройда, але заперечує або переглядає пансексуалізм
.
В центрі дослідження неофрейдизму залишається проблема підсвідомого, хоч і підкреслюється залежність формування характеру людини від соціальних умов, міжіндивідуальних і сімейних відносин.
Слайд 19
Неофрейдисти:
Альфред Адлер
Карл Густав Юнг
Карен Хорні
Генрі Саллівен
Еріх Фромм
Слайд 20
Неофрейдисти вважали, що підсвідомо людині даються різноманітні ”комплекси”
– стійкі негативні явища.
Слайд 21
А. Адлер (основоположник «Індивідуальної психології») зазначав, що від
народження у дитини є почуття власної неповноцінності, яке вона
прагне подолати.
Головна ідея – підсвідоме прагнення до досконалості, яке реалізується 2 шляхами: конструктивним (самоствердження на благо інших), деструктивним (приниження інших та їх експлуатація).
Слайд 22
К.Юнг (1875-1961) – представник аналітичної психології. В центрі
людської індивідуальності є ”комплекс Я”, з яким пов’язані два
типи підсвідомого:
Особисте – набуте людиною в ході індивідуального досвіду.
Колективне – передане по спадковості, що виражає суспільний досвід.
Слайд 23
Юнг ввів поняття про два типи особистості:
інтроверт –
пошук причин поведінки в собі;
екстраверт – відгук на зовнішні
впливи і пошук в них пояснення своїй поведінці.
Слайд 24
Карл Густав Юнг поділив людей на такі типи:
Мислительний
або інтелектуальний
Емоційний або сентиментальний
Чутливий або сенситивний
Інтуїтивний
Вважав душу безсмертною
Слайд 25
Е. Фромм (1900-1980) – представник гуманістичного психоаналізу
вважав,
що характер створюється суспільством, обставинами життя; де подавлюється свобода
особистості там виникають патологічні характери: конформізм, садизм, схильність до руйнування
Порушив питання набуття особистістю психологічної свободи.
Слайд 26
К. Хорні (1885-1952)
представник теорії
«Культурно-філософська психопатологія». Вихідний момент
в розвитку особистості – «основна (базова) тривога».
Три основні тенденції
особистості:
– прагнення до людей;
- спрямованість від людей (одинокість);
- спрямованість проти людей (агресія).
Слайд 27
Г. Салліван (1892-1949)
– творець теорії «міжособистісної
психіатрії». Розробляв проблеми взаємовідносин особистості і соціуму.
Слайд 28
В. Райх (1897-1957)
в основі концепції – «оргонна
енергія».
Ввів поняття «сексуальна революція».
Якщо будуть створені умови
для природного вираження органної енергії, то не виникатиме сексуальних викривлень.
Слайд 29
Генетична психологія (від грецького ”генус” – рід, походження)
– галузь психології, що вивчає походження і розвиток основних
форм психічної діяльності тварин і людини.
Жан Піаже вивчав психічний розвиток дитини, її інтелект; показав як поступово у дитини розвивається здатність мислити логічно і виконувати відповідні операції в умі (задачі Піаже).
Слайд 30
В інтелектуальному розвитку дитини Піаже виділив три етапи:
–
сенсомоторний (від народження до півтора року);
– етап конкретних операцій
(1,5-11-13 р.р.);
– етап оформлення операцій (13 і більше).
Слайд 31
Розуміюча психологія (В.Дільтей).
Необхідно описувати і розуміти психіку
людини на рівні інтуїції, розкривати смисловий зміст душевного життя
людини, систему її цінностей. Хорошими психологами є письменники, актори, історики, лікарі, педагоги.
Слайд 32
Когнітивна психологія
цей напрям виник у зв’язку з
розвитком інформатики, комп’ютерів, математичного програмування.
Основне поняття когнітивної психології
– ”схеми” – це план в голові людини збору інформації і програма її переробки. Інформація збирається про об’єкти і події, які сприймаються органами чуття. Когнітивні схеми формуються в процесі індивідуального досвіду людини.
Слайд 33
Трансперсональна психологія
(виникла в 60-і рр. ХХ
ст.).
Термін ввів А. Маслоу.
Цей напрям характеризує
психіку
з нетрадиційних позицій
(«містичні переживання»,
«космічна свідомість»).
Слайд 34
Трансперсональна психологія – це психологія за межами особистості.
Представник Ст. Гроф, який розробив метод холотропного дихання (холотропний
– той, що веде до цілісності). Цей напрям передбачає зміну стану свідомості
Особистість виходить за власні межі (трансценденція) і вступає в інші, більш цілісні відносини зі світом.
Слайд 35
Основоположником сучасної психології та фізіології по праву вважається
І.М.Сєченов (1829-1905)
Наукова концепція базується на філософії, що бере свій
початок від праць
М.В. Ломоносова (1711-1765),
А.А.Радіщева (1749-1800),
В.Г. Белінського (1811-1840),
А.І.Герцена (1812-1879),
М.Г. Чернишевського (1828-1889),
А.М. Добролюбова (1836-1861), які заклали основи матеріалістичного розуміння психіки.
4. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ
Слайд 36
Ідеї Сєченова суттєво вплинули на праці
В.М. Бехтєрєва
(1857-1927)
та І.П. Павлова (1849-1936),
які займались вивченням рефлекторної
діяльності (Бехтєрєв – поєднальні рефлекси, Павлов – умовні).
Перша психологічна лабораторія заснована Бехтєрєвим в Казані (базувалась на об'єктивних методах досліджень).
Слайд 37
Розвитку психології сприяли праці фізіологів сєченовського напряму:
М.Е.
Віденського (1852-1922),
О.О. Ухтомського (1875-1942),
І.Р. Тарханова (1846-1905);
лікарів-клініків:
М.М. Ланге (1855-1921),
О.Ф. Лазурського (1874-1917),
А.А. Токарського (1855-1901), в яких розкривались закономірності роботи мозку, особливості психічних проявів людини в нормі і патології
Слайд 38
На початку 20 століття склалась наступна ситуація:
– у
вітчизняній фізіології були свої досягнення і традиції, на основі
яких можна було б розробляти нове психологічне вчення;
зберігала свої позиції суб’єктивна ідеалістична психологія (Г.І. Челпанов);
починалась криза в світовій психології;
поширення набули напрямки психології: біхевіоризм, гештальтпсихологія, психоаналіз.
Слайд 39
Біхевіоризм, гештальтпсихологія, психоаналіз мали вплив на таких вчених:
біхевіоризм – К.Н. Корнілов, М.Я.Басов; гештальтпсихологія – група психологів
під керівництвом Л.С.Виготського; психоаналіз – О.Р.Лурія.
Слайд 40
Перше покоління вітчизняних вчених, які заклали теоретичні та
методологічні основи психологічної науки
(20-і рр. ХХ
ст.)
теорія установки – Д.Н. Узнадзе;
культурно-історична теорія
походження і розвитку психічних процесів Л.С.Виготський.
Слайд 41
Друге покоління вчених (30-60 роки ХХ ст.): Б.Г.
Ананьєв, О.М. Леонтьєв,
О.В. Запорожець, О.Р. Лурія, П.Я. Гальперін,
Д.Б. Ельконін, А.А. Смірнов.
Характерні риси цього етапу:
– концентрація вчених навколо окремих шкіл і напрямів, які довго існували незалежно один від одного;
– зосередженість досліджень на вивченні пізнавальних процесів: сприймання, пам’яті, мислення, уваги, мовлення.
Слайд 42
Б.Г. Ананьєв – вивчав питання сприймання, психології педагогічної
оцінки, загальні питання людинознавства.
Створив факультет психології в Ленінградському
університеті,
підготував плеяду відомих вчених,
об’єднаних назвою
„ленінградська школа”.
Слайд 43
С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв – організували відділення і
факультет психології в Московському державному університеті ім.М.В. Ломоносова.
С.Л.
Рубінштейн підготував і опублікував працю „Основи загальної психології”
(1942 р. – перше видання, 1946 – друге видання). О.М. Леонтьєв вніс вклад у теоретичну та експериментальну розробку проблем сприймання, пам’яті, свідомості, особистості і психічного розвитку,
створив „теорію діяльності”.
Слайд 45
ІІІ покоління вчених (70 роки ХХ ст. –
по наш час):
стираються границі між окремими школами, критичний аналіз
і осмислення їх досягнень;
диференціація психологічної науки і виникнення нових напрямків дослідження (соціальна психологія, психологія управління, космічна, військова, юридична, психологія спорту, політична, економічна);
розширюються і поглиблюються контакти між вітчизняними і зарубіжними психологами;
на перший план виходять проблеми соціальної психології та психології особистості;
дослідження набувають практичного характеру;
психологія здійснює вплив на інші науки і сфери діяльності людини: управління, політику, економіку, побутові і сімейні відносини;
ставиться питання про психологічну службу та психологічні консультаційні пункти.
Слайд 46
Засновником психологічної науки в Україні був
Григорій Силович
Костюк (1899-1982)
Упродовж 27 років Г.С.Костюк був директором Науково-дослідного інституту
психології МО України
Слайд 47
В 1933 році видана праця ”Педологія”.
В той
час педологія була офіційно визнаною назвою для цілого ряду
наукових напрямків, які вивчали дитину з психологічного, педагогічного та анатомо-фізіологічного поглядів. Підручник був по суті посібником з дитячої та педагогічної психології.
Слайд 48
В 1939 році Костюк Г.С. видав підручник для
педінститутів ”Психологія”.
Окремі розділи цього підручника написали українські психологи
П.Р.Чамата та Л.А.Гордон.
В жовтні 1945 року було організовано Науково-дослідний інститут психології МО УРСР.
Першим його директором був професор Костюк.
У післявоєнні роки досліджував разом із своїми колегами О.М.Раєвським, П.Р.Чаматою, Д.Ф.Ніколенком проблему співвідношення навчання, виховання і розвитку.
Слайд 49
Видатні вчені-психологи початку ХХІ століття
Максименко
Сергій Дмитрович
Балл
Георгій Олексійович
Боришевський
Мирослав Йосипович
