Слайд 2
Проблеми розвитку творчої особистості вивчали Б.М. Теплов і
його однодумці, зокрема Н.С. Лейтес. Вони досліджували здібності й
обдарованість. Б.М. Теплов сформулював науково обґрунтоване означення здібностей особистості, від яких, на його думку, залежить обдарованість.
Б.М. Теплов виділив три головні ознаки поняття “здібність”:
1) під здібностями розуміють індивідуально-психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої;
2) здібностями називають не всі індивідуальні особливості, а лише ті, що стосуються успішності певної діяльності;
3) поняття “здібність” не зводиться до тих знань, умінь і навичок, які вже має людина; воно пов’язане з легкістю та швидкістю їх набуття.
Слайд 3
Слід розрізняти здібності та задатки. Задатки людини вроджені
й зумовлені лише анатомо-фізіологічними особливостями організму; вони лежать в
основі розвитку здібностей. Здібності ж – наслідок розвитку в ході якоїсь практичної чи теоретичної діяльності.
Сучасна класифікація здібностей
Б.М. Теплов зазначав, що здатність успішно виконувати певну діяльність зумовлена не окремими здібностями, а своєрідним їх поєднанням (обдарованістю), притаманними кожній особистості.
Слайд 4
Дуже важлива думка Б.М. Теплова про те, що
здібності можуть розвиватись безмежно, досягати високого ступеня, тобто таланту,
або найвищого – геніальності. При цьому обдарованість – не проста сума здібностей, а нова якість.
Розглядаючи структуру здібностей, С.Л. Рубінштейн виділив два основних компоненти:
1) операційний – налагоджену систему способів дії (операцій), за допомогою яких проходить діяльність;
2) ядро – психічні процеси, які регулюють операції, якість процесів аналізу та синтезу.
Дослідник розглядав ці компоненти не окремо, а як взаємопов’язані.
Слайд 5
Більшість психологів виокремлюють найважливіші здібності, на основі яких
виникає більшість якостей творчої особистості.
Зіркість у пошуку проблем –
це вміння осягати те, що не вкладається у звичні схеми.
Здатність до перенесення досвіду – це вміння застосовувати загальні розв’язки одних задач для інших, тобто вироблення загальної стратегії.
Здатність до цільного сприйняття – це спроможність сприймати інформацію, яка надходить із навколишнього світу, не фрагментарно, а комплексно.
Готовність пам’яті – це здатність витворювати інформацію в потрібний час.
Гнучкість мислення – це здатність швидко й легко переходити від одного класу явищ до іншого, від одних теорій (концепцій) до інших, далеких за містом від перших.
Слайд 6
Здатність до “зчеплення” й “антизчеплення” важлива тому, що
між різними етапами розвитку наук або окремих теорій існує
як “позитивний”, так і “негативний” спадкоємний зв'язок.
Легкість генерування ідей, не обов’язково правильних, - украй важлива здібність, бо чим їх більше, тим імовірніше, що серед них є корисні.
Здатність до передбачення, фантазія, уява – неодмінна риса творчої особистості.
Швидкість мовлення потрібна, щоб оформити думку в слова, адже мовленнєвий код найуніверсальніший.
Здатність до доробки – це не просто наполегливість, зібраність і вольовий настрій на завершення початого, а саме спроможність до доробки деталей, болісного та кропіткого доведення, удосконалювання первісного задумку.
Слайд 7
Згідно з концепцією креативності Дж. Гілфорда до творчих
здібностей ми відносимо:
● здатність до виявлення і постановки проблем;
●
здатність до висловлювання великого числа ідей;
● гнучкість – здатність до висловлювання різноманітних ідей;
● оригінальність – здатність відповідати на подразники нестандартно;
● здатність удосконалити об’єкт, додаючи деталі;
● здатність вирішувати проблеми, тобто до аналізу і синтезу.
Отже, творчі здібності є не що інше, як виявлення специфічного мислення особистості, а розвиток творчих здібностей ґрунтується на саморегуляції особистісної взаємодії з середовищем.
