Презентация на тему Аварія на Чорнобильскій АЕС

руйнування 26 квітня 1986 року четвертого енергоблоку Чорнобиль-ської атомної

електростанції, що розташована на території України.
Руйнування носило вибуховий характер, реактор було повністю зруйновано, і у навколишнє середовище було викинуто велику кількість радіоактивних речовин.
Аварія розцінюється як найбільша у своєму роді за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих та постраждалих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.
На момент аварії Чорнобильська АЕС була найпотужнішою в СРСР.

Чорнобильська АЕС розташована на самому півночі України в Київській області поблизу впадання річки Прип’ять у Дніпро в 18 кілометрах від міста Чорнобиль, у 16 кілометрах від кордону з Республікою Білорусь і у 110 кілометрах від Києва.
Безпосередньо місце, де знаходиться станція й містечко обслуговуючого персоналу, називаєтся місто Прип’ять.

керована ланцюгова реакція поділу тяжких ядер і яка супроводжується

виділенням енергії.

Ланцюгову реакцію треба підтри-мувати, але нею потрібно й керувати. Якщо одночасно розщепиться надто багато атомів, то виділиться дуже багато тепла й система може не витримати перегріву.
Щоб уникнути цього, використо-вують контрольні стрижні й системи охолодження активної зони реактора. Контрольні стрижні – це основні меха-нізми, що регулюють швидкість розщеплення.

близько 1 см і заввишки близько 1,5 см. У

них міститься різні типи урану. Двісті пігулок ядерного палива завантажуються в трубку, виготовлену з металу цирконію. Довжина цієї трубки 3,5 м, діаметр 1,35 см. Ця трубка називається ТВЕЛ – тепловиділяючий елемент. 36 ТВЕЛів збираються в касету (інша назва "збірка").

Атомна електростанція мало чим відрізняється від теплової електростанції. Вся різниця в тому, що в тепловій електростанції пар для турбін, що приводять в обертання електрогенератори, виходить за рахунок нагріву води від спалювання вугілля, мазуту, газу в топках парових казанів, а на атомній електростанції пар виходить в ядерному реакторі все з тієї ж води.

тому, щоб керувати ядерною реакцією в реакторах, якими обладнана

ЧАЕС

Реактор може вийти з-під контролю
внаслідок неправильних дій персоналу.
Інструкції вимагають при певній небезпеці не намагатися підняти потужність реактора, а опустивши керівні стрижні, остаточно зупинити реактор.
Але оператори не зробили цього.

чотири енергоблоки. Кожен енергоблок складається з ядерного реактора і

двох парових турбін.

На 25 квітня 1986 року була запланована зупинка 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС для чергового планово-запобіжного ремонту. Під час таких зупинок зазвичай проводяться різні випробування устаткування.

Цього разу метою одного з них було випробування режиму, запропонованого проектними організаціями.

упроваджений на АЕС. Це були вже четверті випробування такого

режиму, що проводилися на ЧАЕС. Перша спроба в 1982 році із-за конструктивних недоліків закінчилася невдало. Подальші випробування, що проводилися після доопрацювання устаткування в 1983, 1984 і 1985 роках, з різних причин, також закінчувалися невдачами.

У 1:23:04 почався експеримент. Із-за зниження зворотів насосів, підключених до генератора, реактор випробовував тенденцію до збільшення потужності, проте протягом майже всього часу експерименту поведінка потужності не вселяла побоювань. У 1:23:39 зареєстрований сигнал аварійного захисту від натиснення кнопки на пульті оператора. Поглинаючі стрижні почали рух в активну зону, проте унаслідок їх невдалої конструкції і заниженого оперативного запасу реактивності реактор не був заглушений.

У наступні декілька секунд були зареєстровані різні сигнали, що свідчили про швидке зростання потужності, потім системи реєстрації вийшли з ладу.

на 4-м енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю

зруйну-вав реактор. Будівля енерго-блока частково обвалилася, при цьому загинули 2 людини.
У різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони роз-плавилися. Суміш з розплав-леного металу, піску, бетону і фрагментів палива розтеклася по службових приміщеннях. В результаті аварії стався викид в атмосферу радіоактивних речо-вин. Реактор був повністю зруйнований.

важко згадувати і говорити про це. Ми готувалися до

зупинки четвертого енергоблоку на планово-запобіжний ремонт. Стали зупиняти енергоблок, поступово знижуючи потужність реактора. Була відключена система аварійного охолоджування реактора – одна з грубих і рокових помилок. Потужність реактора падала, і починалося інтенсивне отруєння реактора продуктами розпаду.
Працівники АЕС злякалися такого ходу подій і почали піднімати потужність, тим самим, підписуючи собі смертний вирок. Реактор став малокерованим, здібність його до розгону перевищувала здатність захисту, що був, заглушити апарат.
Аварійний захист реактора був заблокований. Стався вибух. Реактор був мертвий, але незнання і боязнь змусили людей говорити, що реактор живий, що його необхідно рятувати. І заходи щодо порятунку реактора ще більш посилювали екологічну катастрофу».

були б згодні всі, не існує.
Обставини розслідування аварії такі,

що і тоді, і тепер судити про її причини і наслідки доводиться фахівцям, чиї організації прямо або побічно несуть частину відповідальності за неї. У цій ситуації радикальна розбіжність в думках цілком природна.
Єдиним є лише загальне уявлення про сценарій протікання аварії. Її основу склало неконтрольоване зростання потужності реактора, що перейшло в тепловий вибух ядерної природи.
Аварія почалася з того, що від перегріву ядерного палива руйнувалися тепловиділяючі елементи (ТВЕЛи) в нижній частині активної зони реактора. Це привело до руйнування оболонок декількох каналів, в яких ці ТВЕЛи знаходилися, і пара під величезним тиском отримала вихід в реакторний простір, в якому зазвичай підтримується атмосферний тиск. Тиск в реакторі різко зріс, що викликало подальші руйнування вже реактора в цілому. Герметичність корпусу реактора була порушена і сталося обезводнення активної зони реактора. Це привело до розгону реактора (аналог ядерного вибуху) і спостережуваних масштабних руйнувань зі всіма витікаючими наслідками.
Версії принципово розходяться в тому питанні, які саме фізичні процеси запустили цей сценарій і що з'явилося висхідною подією аварії.

загинув лише один чоловік, ще один помер вранці від

отриманих травм.
Згодом, у 134 співробітників ЧАЕС і членів рятувальних команд, що знаходилися на станції під час вибуху, розвинулася променева хвороба, 28 з них померли протягом наступних кількох місяців.

що буде потрібна евакуація міста Прип'ять, яка була проведена

27 квітня. У перші дні після аварії було евакуйовано населення 10-кілометрової зони. В наступні дні було евакуйовано населення інших населених пунктів 30-кілометрової зони. Заборонялося брати з собою речі, багато хто був евакуйований в домашньому одязі. Щоб не роздувати паніку, повідомлялося, що евакуйовані повернуться додому через три дні. Домашніх тварин брати з собою не дозволяли.

направлені на зниження радіоактивних викидів із зруйнованого реактора і

запобігання більш серйозним наслідкам. Також були прийняті заходи для того, щоб запобігти проникненню розплаву в грунт під реактором.

й по-ховання зруйнованого ре-актора. Навколо 4-го блоку був побудований

бетонний «саркофаг» (т.з. об'єкт «Укриття»). Оскільки було прийнято рішення про запуск 1-го, 2-го і 3-го блоків станції, радіоактив-ні уламки, розкидані по території АЕС і на даху машинного залу були при-брані всередину саркофага.

дезактивація. Будівництво саркофага було завершене в листопаді 1986 року.

Роботи над саркофагом не обійшлися без людських жертв: 2 жовтня 1986 року біля 4-го енергоблока, зачепившись за підіймальний кран, потерпів катастрофу вертоліт Мі-8, екіпаж з 4 чоловік загинув.

електростанції була припинена із-за небезпечної радіаційної обстановки. Проте вже

в жовтні 1986 року, після великих робіт по дезактивації території і споруди «саркофага», 1-й і 2-й енергоблоки були знов введені в дію; у грудні 1987 року відновлена робота 3-го.

Саркофаг, зведений над четвертим енергоблоком, тим, що вибухнув, поступово руйну-ється. Небезпека, в разі його обвалення, в основному визна-чається тим, скільки радіоак-тивних речовин знаходиться усередині нього. За офіцій-ними даними, ця цифра до-сягає 95 % від тієї кількості, яка була на момент аварії. Якщо ця оцінка вірна, то руйнування укриття може привести до дуже великих викидів.

годин 17 хвилин за наказом Президента України під час

трансляції телемосту Чорнобильська АЕС – Національний палац “Україна” поворотом ключа аварійного захисту назавжди зупинено реактор №3 Чорнобильської АЕС. Станція припинила генерацію електроенергії.

в приміщенні Подільського пожежного депо.
Експозиція налічує при-близно 7000 експонатів

– розсекречені документи, карти, фотографії, пам’ятки народної архітектури Полісся, що були зібрані експедиціями музею в Чорнобильській зоні відчуждення.

катастрофу та її наслідки, використовуючи трифазову діораму “Чорнобильська АЕС

до, під час і після аварії”, діючий макет енергоблоку ЧАЕС, які розширюють хронологічні та тематичні рамки музею, посилюють достовірність експозиції.

зараження в радіусі 30 кілометрів. Загальна площа радіоактивного забруднення

України склала 50 тисяч квадратних кілометрів у 12 областях. Радіаційному забрудненню піддалися 19 російських регіонів з територією майже 60 тисяч квадратних кілометрів і з населенням 2,6 мільйона чоловік. Було забруднено 46,5 тисяч квадратних кілометрів території Білорусії, де проживало близько 20 відсотків населення країни.

З карти України зникло 333 населені пункти

країни на зону екологічного лиха