Презентация на тему Буддизм

що виникло біля VI століття до н. е.. в

Стародавній Індії. Засновником вчення вважається Сіддхартха Гаутама, згодом отримав ім'я Будда Шак'ямуні.

держав Маґадга, Кошала і Вайшалі, де проповідував історичний будда

Сіддгартха Ґаутама. Час появи цієї релігії пов'язується із датою смерті Ґаутами, яких в буддистській традиції існує дві— 544 до Р.Х. і 486 до Р.Х.. Перша дата була прийнята ЮНЕСКО як дата заснування буддизму. Проте вона заперечується буддологами, які вважають, що будда помер близько 400 до Р.Х., до походів Александра Македонського в Індію. Відповідно, появу буддизму слід датувати початком 4 століття до Р.Х., серединою «осьового часу».

Причиною виникнення буддизму називають кризу традиційного ведичного брахманізму в середині 1 тисячоліття до Р.Х.. Місце зародження буддизму — північно-східна Індія — була форпостом альтернативних релігійно-філософських рухів, які підтримувалися станом воїнів-кшатріїв для боротьби за владу із жрецями-брахманами. Відповідно, соціальною опорою буддизму в Індії стали воїни, а точніше їхні лідери — правителі раджі. Сам будда Ґаутама також походив зі стану воїнів.

Статуя Сиддхартхи Гаутами

шляхетних:
1)життя неминуче пов'язане зі стражданнями;
2)причиною страждання є жадоба чуттєвих

насолод;
3)щоб уникнути страждань, треба звільнитися від цієї жадоби
4)і досягти повного заспокоєння — Ніббани (санскрит: Нірвани).

Хоча існує багато напрямів і шкіл буддизму, існують його головні філософські засади, що поділяють всі буддисти, Трилакшана (Три ознаки Буддійського вчення):
1)Анітья, визнання непостійного, мінливого характеру всесвіту. Нема нічого постійного.
2)Анатман, відсутність віри в індивідуальну «душу».
3)Дукха, страждання як універсальний принцип непробудженого буття.

дхарми, вчення Будди про шлях до освіти, звільнення від

кармічних перероджень в сансаре Традиційно зображується у вигляді стилізованого колеса з п'ятьма, шістьма або вісьмома спицями.

монотеїстичних релігій (іудаїзм, християнство, іслам), в буддизмі немає ні

всемогутнього Бога-творця або Бога-особистості, ні вічної душі. В буддизмі немає також поняття про «багатьох богів» замість Будди .Ці ж положення і заперечення кастової системи відрізняє буддизм від індуїзму і брахманізму, хоча він визнає вчення про карму.

три напрями, які значною мірою різняться і за доктринальними

положеннями, і за характером культової практики. Це хінаяна («вузький шлях спасіння»), або індо-південний і південно-східний буддизм; махаяна («широ¬кий шлях спасіння»), або дао-буддизм (далекосхідний буддизм); ваджраяна, або тантраяна (центральноазіатський буддизм).

визнає Будду людиною, яка знайшла шлях до спасіння. Головним

у ньому є особисте спасіння, що вважається досяжним лише через відхід від світу, тобто прийняття чернецтва. За межами Індії хінаяна поширилася лише там, куди проникли індійські поселенці (Південна та Південно-Східна Азія). У краї¬нах цих регіонів — М'янмі, Камбоджі, Лаосі, Таїланді, Індонезії, Шрі-Ланці — буддизм сприймається як високорозвинена індійська культура, спроможна задовольнити всі верстви населення.

ченців, а й для мирян. Увага зосереджується на необхідності

рятувати інших, на активній проповідницькій діяль¬ності та проникненні у різні галузі суспільного та державного жит¬тя. Подолавши аскетичні крайності хінаяни, махаяна легше адапту-валася до нових умов і вийшла далеко за межі Індії (на Далекий Схід). Другий напрям буддизму — основа багатьох місцевих тлумачень і течій буддизму.

н.е. Він практикує шлях йоги під керівництвом духовного наставника

— гуру. Кожний гуру має свою методику використання системи йоги для очищення думок