Презентация на тему Пластмаси

що
перебуває під час формування
виробу у
високоеластичному стані,
а

під час експлуатації —
в склоподібному чи
кристалічному стані.
Пластмаси формують при підвищеній температурі, у той час коли вони мають високу пластичність. Сировиною для отримання полімерів є нафта, природний газ, кам'яне вугілля, сланці.

Ланцюги молекул поліпропілену

(0,85—1,8 г/см³), що значно зменшує масу деталей, висока корозійна

стійкість та широкий діапазон інших властивостей. Високий коефіцієнт тертя деяких пластмас дозволяє використовувати їх для гальмових пристроїв. Окремі пластмаси мають специфічні властивості: високі електроізоляційні та теплоізоляційні характеристики, велику прозорість, та ін.

Водночас пластмасам притаманні і деякі недоліки: невисокі міцність, твердість і механічна жорсткість, значна повзучість, особливо у термопластів, низька теплостійкість (більшість пластмас має робочу температуру не вищу, ніж 200 °C, і лише деякі можуть працювати при 300...400 °С), низька теплопровідність (в 500—600 разів менша, ніж у металів), схильність до старіння (втрата властивостей під впливом тепла, світла, води та інших факторів).

основі термопластичних полімерів, що допускають повторну переробку.

Реактопласти — полімерні

матеріали, які при нагріванні, розм'якшуються, але при певній температурі і під дією каталізаторів зазнають полімеризації, внаслідок якої переходять у твердий стан і повторна переробка таких пластмас неможлива.

Еластомери — матеріал, який може розширюватися і стискуватися суттєво змінюючи свою форму, в результаті прикладання зусиль і здатний під дією внутрішніх пружних сил повертатись до попередньої форми

полімер етилену, твердий, легкий і водостійкий матеріал, гарний діелектрик

з високою морозостійкістю (до — 60 °C), стійкий проти агресивних середовищ. Застосовується для виготовлення кабелів, плівок, труб, ємкостей як технічного, так і побутового призначення тощо.

матеріал загальнотехнічного призначення, що має високі електроізоляційні властивості, водо-

і хімічну стійкість. Існують марки, що отримали допуск до контакту з харчовими продуктами. Недоліки: низька морозостійкість (— 15 °С), горючість, незадовільна склеюваність, здатність накопичувати статичну електрику. Використовується в медицині, харчовій промисловості (пакувальні плівки) та електротехніці.

термопласт загальнотехнічного призначення. Завдяки добрим механічним властивостям, прозорості і

зовнішньому вигляду, він використовується у світлотехніці та виробах культурно-побутового призначення. Він добре обробляється різанням та склеюється. Є хорошим діелектриком у широкому діапазоні частот, завдяки чому використовується в електротехніці. Нетоксичний, водо- і радіаційно стійкий, через що використовується у харчовій галузі і медичній техніці. Недоліки: крихкість при нормальних умовах, низька ударна в'язкість, здатність до статичної електризації, низька теплостійкість та хімічна стійкість, горючість.

високою міжмолекулярною взаємодією. ПВХ — атмосферостійкий, самозгасаючий при горінні

полімер, однак при горінні виділяються екологічно шкідливі діоксини. При нагріванні до температур 150...170 °С починає розкладатись з виділенням хлороводню.

міцність і ударну в'язкість у широкому діапазоні температур, морозостійкість

-60 °С, антифрикційні властивості, добре зварюються і склеюються. Недолік: велике водопоглинання, яке приводить до зміни розмірів у залежності від вологості середовища оточення. ПА застосовують для виготовлення корпусних деталей, що працюють у вузлах тертя, під навантаженням.