Слайд 2
Протокол IPv6
Червень 1992 року - співтовариство Internet для
вирішення проблеми нестачі адрес розробило три пропозиції щодо протоколу
ІР нової версії:
“TCP and UDP with Biggest Addresses (TUBA)”;
“Common Architeature for the Internet (CathIP)”;
“Simple Internet Protocol Plus (SIPP)”.
Січень 1995 року - опублікована рекомендація щодо протоколу ІР наступного покоління “The Recommendation for the IP Next Generation Protocol”, яка описана в документі RFС 1752.
Слайд 3
Відмінності протоколу IРv6 від IРv4
Зміна та розширення адресного
простору.
Зміна формату заголовка дейтаграми.
Збільшення продуктивності маршрутизаторів.
Поява
можливості маркірування потоку даних.
Додавання полів для аутентифікації дейтаграм.
Слайд 5
Заголовок дейтаграми IPv6
Поле “Пріоритет” розділено на дві групи:
Значення
0 – 7: використовується для дейтаграм, які не можуть
передаватися при надто завантаженій лінії (завантаженому каналі).
Використовується при передачі TCP-трафіку, передачі Е-mail, FTP, NFS, TELNET, X-interactive.
Значення 8 – 15: призначаються макетам (дейтаграмам), які повинні бути відправлені при будь-якому стані лінії, крім її обриву.
Наприклад, пріоритет 8 користувач може призначити пакетам, які він може відправити в останню чергу при завантаженій лінії, а пріоритет 15 - в першу чергу (пакети реального часу з відео-, аудіо- та іншими аналогічними даними, які необхідно передавати з постійною швидкістю).
Слайд 6
Заголовок дейтаграми IPv6
Підтримка QoS
Клас трафіка (8-біт), що тотожне
полю “диференційовані сервіси (DS)” в заголовку IPv4. Це поле
містить:
6-бітне значення точки кода диференційованих сервісів (DSCP), яке використовується для класифікації пакетів;
2-бітне значення явного сповіщення (уведомление) про перевантаження (ECN), що використовується для управління перевантаження трафіка.
Слайд 7
Порівняння структури дейтаграм ІРv4 та ІРv6
Слайд 8
Структура дейтаграми ІРv6
Структура дейтаграми без додаткових заголовків
Структура дейтаграми
з додатковими заголовками
Слайд 9
Додаткові заголовки
Рекомендований порядок заголовків:
заголовок дейтаграми (основний);
заголовок опцій
Hop-by-Hop;
заголовок опцій місця призначення Destination Options (1);
заголовок
маршрутизації Routing;
заголовок фрагментації Fragmentation;
заголовок аутентифікації Authentication;
заголовок безпечних вкладень Encapsulating Security Payload;
заголовок опцій місця призначення Destination Options (2);
заголовок протоколу верхнього рівня (TCP, UDP тощо).
Слайд 10
Значення поля “Наступний заголовок”
Слайд 11
Заголовок маршрутизації
Використовується відправником для визначення переліку комунікаційних вузлів
на маршруті до пункту призначення
Заголовок маршрутизації при типі маршрутизації
0
Слайд 12
Заголовок фрагментації
Використовується відправником дейтаграми IPv6 для відправки дейтаграм,
розмір яких більше значення MTU маршруту до місця призначення
(фрагментація в IPv6 виконується тільки вузліми-відправниками, а не маршрутизаторами на шляху доставки)
Слайд 13
Заголовок аутентифікації
Призначений для ідентифікації кінцевих вузлів та забезпечення
цілісності дейтаграми, забезпечує захист інформації, що передається, на основі
шифрування даних за допомогою криптографічних ключів з використанням асиметричних методів кодування
Слайд 14
Заголовок Hop-by-Hop
Містить інформацію, яка повинна перевірятися на кожному
вузлі на маршруті передачі дейтаграми. Перевіряється всіма маршрутизаторами.
Слайд 15
Заголовок опцій місця призначення
Існує 2 типи заголовків місця
призначення.
Відмінність заголовків опцій місця призначення Destination Options Header першого
та другого типів полягає в тому, що опції заголовку першого типу повинні оброблятися не тільки в станції призначення, адреса якої зазначена в полі дейтаграми Адреса отримувача, а і у всіх комунікаційних вузлах, адреси яких наведено в заголовку маршрутизації.
Опції заголовку другого типу повинні оброблятися тільки в кінцевому вузлі.
Слайд 16
Заголовок No Next Header
Даний заголовок показує, що за
цим заголовком нічого не обробляється.
Якщо поле “Довжина даних” заголовка
дейтаграми IPv6 містить октети після кінця заголовка (код 59) в полі “Наступний заголовок”, то ці октети повинні ігноруватися і повинні передаватися без змін при переадресації дейтаграми.
Слайд 17
Процедура інкапсуляції
Поле корисного навантаження
Заголовок
IPv6
Дейтаграма IPv6
Заголовок
кадру
Кінцевик
Кадр
Слайд 18
Типи адрес
Протокол ІРv6 вводить три типи адрес:
unicast;
multicast;
anycast.
Слайд 19
Unicast-адреса
Unicast – ідентифікатор індивідуального (одного) інтерфейсу. Адреса визначає
окремий модуль мережі або порт маршрутизатора і в свою
чергу може бути:
Global – глобальною (основний тип адрес в Internet);
Link-Local та Site-Local - адреси для лінії та вузлів - адреси використовуються в мережах, не зв'язаних з Internet. Поле ідентифікатора провайдера заповнюється 0, що дозволяє зберігати ці адреси при підключенні до Internet. Термін “Link” відноситься до мереж Frame Relay та ATM, тобто до прямої виділеної лінії або до з'єднання з мережами Ethernet, FDDI тощо;
Compatible – забезпечує сумісність з адресами IPv4, IPX, NSAP.
Слайд 20
Multicast-адреса
Multicast (one-to-many) – ідентифікатор сукупності інтерфейсів (адреса набору
вузлів). Дейтаграма повинна бути доставлена всім вузлам групи. У
протоколі IРv6 відсутнє поняття широкомовної адреси. Широкомовна адресація замінена підтримкою групової передачі даних. Такий механізм необхідний протоколу IРv6 для регулювання пропускною спроможністю мережі при передачі мультимедийного трафіка. Дейтаграма, яка відправляється за такою адресою, передається всім інтерфейсам модулів, які задаються такою адресою.
Слайд 21
Anycast-адреса
Anycast (one-to-nearest) - ідентифікатор набору вузлів. Цей тип
адрес використовується для забезпечення проходження трафіка через маршрутизатори окремих
провайдерів. На відміну від групових адрес, така дейтаграма повинна бути доставлена будь-якому члену групи (зазвичай передається в найближчий вузол відповідно до міри, що визначена протоколом маршрутизації).
При призначенні адреси кожному порту маршрутизатора разом з фізичною адресою присвоюється ще одна адреса, яка є загальною для всіх портів всіх маршрутизаторів в мережі даного провайдера (ця адреса і є anycast-адресою).
Слайд 22
Anycast-адреса
Цей тип адрес використовується для того, щоб абонент
міг достатньо просто забезпечити проходження трафіку через маршрутизатори окремих
провайдерів. В IPv6 передбачається широке використання маршрутизації від джерела (Source Routing), при реалізації якої вузол-відправник задає повний маршрут передачі дейтаграми через мережі. Це дозволяє звільнити маршрутизатори від аналізу адресних таблиць при виборі наступного маршрутизатора, що призводить до підвищення пропускної спроможності Internet. В послідовності адрес, які задаються вузлом-відправником згідно з алгоритмом Source Routing, наряду с адресами маршрутизаторів типа unicast, можна використовувати адреси anycast, які визначають всі маршрутизатори одного провайдера.
Слайд 23
Схема адресації
Схема адресації протоколу ІРv6 суттєво відрізняється від
протоколу IРv4. 128-бітна довжина адреси простору дозволяє зняти дефіцит
адрес у мережі Internet. В схемі адресації IРv6 закладений ієрархічний розподіл адресного простору на окремі рівні. І замість двох або трьох рівнів в адресі IРv4 в протоколі IPv6 використовується 5 рівнів, включаючи:
2 рівні ідентифікації провайдерів;
3 рівні ідентифікації абонентів в мережі.
В протоколі IPv6 відмінено розділення адрес на класи. Розподілення адресного простору виконується на основі технології CIDR – міжкласової міждоменної маршрутизації.
Слайд 24
Розподілення адрес IPv6 (RFC 3513)
Слайд 25
Unicast-адреси
Існує декілька типів Unicast-адрес:
global - глобальна;
link-local – адреса
лінії (канала) локального використання;
site-local – адреса мережі локального використання;
IPv4-compatible
– адреса, що є сумісною з IPv4-адресою.
В майбутньому можуть бути визначені ще додаткові типи адрес.
Вузли IPv6 можуть мати достатню або невелику інформацію про внутрішню структуру адрес IPv6, в залежності від функцій, що виконуються цим вузлом (робоча станція чи маршрутизатор). Як мінімум, вузол може вважати, що Unicast-адреса (включаючи його особисту адресу) не має ніякої внутрішньої структури, тобто представляє 128-бітну неструктуровану адресу.
Робоча станція може додатково знати про префікс субмережі для каналів, з якими вона з’єднана, де різні адреси можуть мати різні значення N.
Слайд 26
Unicast-адреси
Більш складні робочі станції та системи можуть використовувати
інші ієрархічні границі в Unicast-адресах. Найпростіші маршрутизатори можуть не
мати відомостей про внутрішню структуру адрес, але маршрутизатори повинні мати відомості про одну або більшу кількість ієрархічних границь для забезпечення роботи протоколів маршрутизації. Відомі границі для різних маршрутизаторів можуть відрізнятися залежно від того, яке місце займає даний модуль в ієрархії маршрутизації.
Приклад 1. Unicast-адреса, яка є стандартною для локальних мереж або інших випадків, коли використовуються МАС-адреси.
Слайд 27
Unicast-адреси
Приклад 2. Unicast-адреса локальної мережі або організації з
декількома рівнями
Уніфікована структура адреси:
ІРv6-адреса/довжина префікса
2008:0e75:7075:02f7:0145:56b0:5489:c107/32
Слайд 28
Unicast-адреси
Приклад 3. Освітні, урядові, комерційні та інші мережі
зазвичай отримують від сервіс-провайдерів адреси з префіксом 48 біт,
залишаючи при цьому для ідентифікаторів субмережі та вузла 80 біт.
2008:0e75:7075:02f7:0145:56b0:5489:c107/48
Слайд 29
Unicast-адреси
Глобальна global Unicast-адреса аналогічна функції ІРv4 в схемі
CIDR. Має формат:
Ідентифікатор регістрації визначає регістратора, який задає провайдерську
частину адреси.
Ідентифікатор провайдера визначає провайдера.
Ідентифікатор субмережі дозволяє розділити користувачів, які підключені до одного провайдера.
Ідентифікатор інтерфейсу визначається користувачем і залежить від кінцевої топології.
Ідентифікатор субмережі визначає специфічний фізичний канал, а ідентифікатор інтерфейсу – конкретний інтерфейс субмережі.
Слайд 30
Unicast-адреси
Link-Local – адреса лінії (канала) локального використання. Призначена
для роботи з одним каналом.
Локальні адреси канала призначені для
передачі через конкретний канал, наприклад, при відсутності маршрутизатора, автоконфігурації адрес тощо.
1111 1110 10
Ідентифікатор інтерфейсу
10 біт
64 біти
000 . . . 000
54 біти
Слайд 31
Unicast-адреси
Site-local – адреса мережі локального використання. Призначена для
роботи з однією локальною мережею.
Локальні адреси мережі можуть використовуватись
для локальних мереж, які поки не підключені до Internet. При підключення до мережі Internet глобальні адреси формуються за рахунок частини локального префікса мережі.
1111 1110 11
Ідентифікатор інтерфейсу
10 біт
64 біти
54 біти
Ідентифікатор підмережі
Слайд 32
Адреси IPv4-compatible
Алгоритми IPv6 використовують механізми (для робочих станцій
та маршрутизаторів) організації тунелів для передачі дейтаграм IPv6 через
маршрутну інфраструктуру IPv4. Вузлам, які використовують такий метод, призначають спеціальні унікаст-адреси, які в молодших 32 розрядах містять адреси IPv4. Ця адреса називається “IPv4-compatible IPv6 address”.
Інший тип IPv6 адреси, яка містить в собі адресу IPv4. Використовується для призначення адрес IPv6 вузлам IPv4, які не підтримують нову версію. Ця адреса називається “IPv4-mapped IPv6 address”.
Слайд 33
NSAP та IPX адреси
Відповідність адреси NSAP адресі IPv6:
Відповідність
адреси ІРХ адресі IPv6:
Слайд 35
Multicast-адреса
Multicast-адреса є ідентифікатором для групи вузлів. Кожен вузол
може належати будь-якій кількості мультикастінг груп.
1111 1111
ідентифікує мультикаст-адресу.
Флаги: старший біт зарезервовано;
R – rendezvous;
P – prefix;
T – transient: T = 0 показує, що адреса є стандартною мультикастінговою, яка офіційно
виділена для глобального використання в Internet;
T = 1 показує, що дана мультикастінг-адреса присвоєна тимчасово.
Scope представляє собою 4-бітовий код мультикастінгу, який призначено для визначення граничної області дії мультикастінг-групи
0011 – тимчасова мультикастінг-адреса з вбудованим унікастним префіксом без точки зустрічі;
0111 – тимчасова мультикастінг-адреса з вбудованим унікастним префіксом з точкою зустрічі.
Ідентифікатор групи визначає мультикастінг-групи, постійні або змінні, в інтервалах визначенний обмежень.
Слайд 36
Multicast-адреса
Зарезервовані адреси (поки не будуть призначатися будь-яким групам):
FF00:0:0:0:0:0:0:0 - FF0F:0:0:0:0:0:0:0
Адреси
для доступу до всіх вузлів:
FF01:0:0:0:0:0:0:1
FF02:0:0:0:0:0:0:1
Адреси всіх маршрутизаторів:
FF01:0:0:0:0:0:0:2
FF02:0:0:0:0:0:0:2
Слайд 37
Anycast-адреса
Anycast-адреса є адресою, який призначається декільком інтерфейсам (які
зазвичай належать різним вузлам). Дейтаграма, відправлена на таку адресу,
доставляється найближчому інтерфейсу залежно від метрики протоколу маршрутизації.
Використання:
ідентифікація сукупності маршрутизаторів, які належать одному провайдеру;
ідентифікація сукупності маршрутизаторів, які зв’язані з конкретною субмережею, або сукупності маршрутизаторів, які забезпечують доступ в конкретний домен.
Обмеження:
аnycast-адреса не може використовуватись як адреса відправника в дейтаграмі IPv6;
аnycast-адреса не може бути призначена вузлу IPv6, а може належати тільки маршрутизатору.
Слайд 38
Anycast-адреса
Anycast-адреса маршрутизатора субмережі визначено і має формат:
Префікс субмережі
в такій адресі є префіксом, яка ідентифікує визначений канал.
Ця адреса є синтаксично ідентичною унікаст-адресі для інтерфейса канала з ідентифікатором інтерфейса, що дорівнює 0.
Дейтаграми, що відправляються групі маршрутизаторів з аnycast-адресою, будуть доставлені всім маршрутизаторам субмережі. При цьому всі маршрутизатори повинні підтримувати роботу з аnycast-адресами. Реальний обмін буде реалізовано тільки з тим маршрутизатором, який відповість першим.
Anycast-адресу маршрутизатора субмережі передбачається використовувати в прикладних сервісах, яким необхідно взаємодіяти з одним із сукупності маршрутизаторів віддаленої субмережі. Наприклад, коли мобільний хост-вузол повинен взаємодіяти з одним мобільним агентом в йоно “домашній” субмережі.
Слайд 39
Форми представлення адрес IPv6
Існує три стандартні форми
представлення адрес IPv6:
основна;
стисла (скорочена);
альтернативна.
Слайд 40
Форми представлення адрес IPv6
Основна форма, при використанні якої
128-бітна адреса представляється сукупністю з восьми блоків, кожний з
яких містить шістнадцяткові 16-бітні числа. Наприклад:
0125:А7С8:3542:F7DB:89E5:91A4:FFEE:5425
8210:DC07:40:7:0:0:4521:3
(при цьому можна не наводити початкові нулі в кожному з блоків)
Слайд 41
Форми представлення адрес IPv6
Стисла (скорочена) форма. Особливості адреси
IPv6 призводять до того, що вона часто містить довгі
послідовності нульових біт. Для того, щоб зробити запис більш компактним і зручним в користуванні, розроблено спеціальний синтаксис для видалення послідовності нульових біт. Наприклад:
Слайд 42
Форми представлення адрес IPv6
Альтернативна форма. Цей запис дуже
зручний при роботі з адресами IРv4 та IPv6, в
якому в молодших 32 розрядах представляється стандартна адреса IРv4 в десятковій формі. Наприклад:
0:0:0:0:0:0:71.18.33.10 або :: 71.18.33.10
0:0:FFFF:0:0:0:201.54.32.7 або 0:0: FFFF:: 201.54.32.7
Слайд 43
Взаємодія протоколів IPv6 та IPv4
Всі методи можна
розділити на дві групи: способи забезпечення взаємодії хостів з
IPv6, використовуючи в якості середовища передачі існуючу мережу Internet, яка функціонує на основі протоколу IPv4, та способи, які забезпечують взаємодію хостів з протоколами IPv6 та IPv4 та поступовий перехід від протоколу версії 4 на версію 6 (RFC 1933). Розрізняють наступні методи взаємодії:
підтримка двох стеків протоколів (системи з подвійним стеком);
організація тунелів для передачі трафіку IPv6 через мережі з протоколом IPv4;
використання шлюзу прикладного рівня;
трансляція адрес.
Слайд 44
Подвійний стек
Подвійний стек (dual stack)— найбільш простий спосіб
забезпечення взаємодії. В цьому випадку на кожному хості з
IPv6, якому необхідно взаємодіяти з хостами, що функціонують на базі протоколу IPv4, встановлюється ще і стек протоколу IPv4 і йому присвоюється адреса IPv4. Після цієї процедури даний хост може взаємодіяти як з IPv4 хостами, так і з IPv6 хостами.
Слайд 46
Подвійний стек
Недоліки
Для реалізації подвійного стеку необхідно встановити додаткове
програмне забезпечення і виконати його конфігурування на кожному хості
мережі, що призведе до збільшення навантаження на хости і підвищення вимог до наявних в них ресурсів.
Крім того не тільки хости, а й всі маршутизатори і шлюзи мережі повинні мати ресурси для обробки як дейтаграм IPv4, так і дейтаграм IPv6, що вимагає модернізації всього прикладного програмного забезпечення не тільки кінцевих станцій, а й комунікаційних вузлів.
Слайд 47
Тунелювання
Даний метод призначений для створення IPv6 тунелів через
існуючі мережі, які підтримують протокол IPv4, але не підтримують
протокол IPv6. Такі тунелі створюються автоматично або вручну різними способами, і об’єднують окремі мережі з протоколом IPv6 між собою. Дейтаграми IPv6, входячи в такий тунель, інкапсулюються в дейтаграму IPv4 і пересилаються по IPv4 мережі на інший кінець тунелю. Там вони деінкапсулюються і обробляються як звичайні IPv6 дейтаграми. На основі таких тунелей функціонує експериментальна глобальна IPv6 мережа 6bone. Дане рішення проблеми сумісності є частковим, оскільки не забезпечує взаємодії IPv4 хостів з IPv6 хостами. Але на даний момент саме цей механізм є найбільш поширеним.
Слайд 48
Тунелювання
Механизм тунелювання широко використовується в протоколі IPv4 для
транспортування не-IP-пакетів. Для передачі дейтаграм IPv6 виконується їх інкапсуляція
в дейтаграму ІРv4. На іншому кінці тунеля виконується зворотне Соответственно, на другом конце туннеля выполняется обратное перетворення, а в магістралі виконується звичайна доставка дейтаграми IPv4. При цьому для IPv6 протокол IPv4 виконує роль протокола канального рівня.
Слайд 50
Тунелювання
Розрізняють наступні типи тунелів:
host-to-host (хост-хост). Два хоста з
подвійним стеком протоколів, які мають доступ тільки до інфраструктури
IPv4, створюють тунель "з кінця в кінець";
router-to-host (маршрутизатор-хост) - тунель "з середини в кінець";
host-to-router (хост-маршрутизатор) - тунель "з початку в кінець";
router-to-router (маршрутизатор-маршрутизатор). Такий тунель з’єднує дві проміжні точки на маршруті.
Слайд 51
Технології тунелювання IPv6
IPv6
IPv4
Слайд 54
Шлюз прикладного рівня
Шлюз прикладного рівня (ALG - Application
Level Gateway) припускає, що для кожного мережного додатка, яке
функціонує в кінцевих станціях, створюється спеціальне прикладне програмне забезпечення, яке призначене для перетворення трафика цього мережного додатка із трафика IPv4 у трафик IPv6 і навпаки.
Недоліки цього методу пов’язані з необхідністю створення відповідних ALG-шлюзів для кожного мережного додатка кожного хоста.
Слайд 57
Безконтекстний IP/ICMP транслятор
Передбачає установку на границі IPv6 мережі
спеціального агента (транслятора), який виконує трансляцію протоколів. При цьому
хостам IPv6 присвоюються спеціальні типи адрес:
::ХХ.ХХ.ХХ.ХХ (вбудована IPv4-адреса);
::FFFF:ХХ.ХХ.ХХ.ХХ (адреса IPv6, відображена на IPv4),
які існують в новій версії протоколу.
Дейтаграми IPv4, які приходять в таку систему, перенаправляються цьому агенту, де виконується перетворення її формату до формату дейтаграми IPv6, і пересилаються далі до станції-одержувача. Дейтаграми, що приходять у відповідь, які передаються від хостів з протоколом IPv6 до хостів з IPv4 (що визначається спеціальним типом IPv6 адреси призначення), також повинні пройти через IP/ICMP транслятор, але необов'язково через той же самий, тому що сам транслятор є безконтекстним. Пройшовши через транслятор, дейтаграми протоколу IPv6 перетворюються у формат дейтаграми IPv4 і передаються відповідній станції за призначенням.
Зручністю цього способу є прозорість для взаємодіючих хостів і повна безконтекстність, що істотно полегшує її реалізацію та використання.
Слайд 58
Безконтекстний IP/ICMP транслятор
Переваги: простота використання, встановлення та налаштування
транслятора. При цьому необхідно всім хостам мережі надати IPv4-трансльовані
адреси, а прикладне програмне забезпечення залишається незмінним.
Недоліком даного методу є те, що він може використовуватись тільки для зв’язку мереж з протоколом IPv6 через простір протоколу IРv4, а не навпаки. Тому даний підхід доцільно використовувати на етапі переходу мережі Internet на нову версію протоколу. В подальшому, при збільшенні кількості хостів, маршрутизаторів, шлюзів, які будуть функціонувати на основі протоколу IPv6, необхідно буде забезпечити зв’язок мереж з протоколом IPv4 через простір IPv6.
Слайд 59
Протокол ICMPv6
В тандемі з протоколом IPv6 функціонує і
інша версія протоколу передачі управляючих повідомлень ICMPv6, який повинен
обов’язково підтримуватись кожним вузлом мережі, який працює на основі протоколу IPv6.
Протокол ICMPv6 (RFC 2463, RFC 4443) використовується вузлами з IPv6 для видачі повідомлень про помилки, які виникли при обробці дейтаграми, діагностики та передачі повідомлень про участь в multicasting групах.
Інформація ICMP-повідомлень може використовуватись протоколами більш високого рівня (транспортного чи рівня додатків) для ліквідації проблем при передачі. Ця ж інформація може бути використана мережними адміністраторами для виявлення проблем в мережі.
Загальна структура повідомлення протоколів ICMPv6 (код 58) та ICMPv4 (код 1) однакова. Відмінності стосуються тільки кодів типів повідомлень і особливостей структури дейтаграми IPv6 та принципів її обробки.
