Презентация на тему Розвиток літератури

Українська література мала важкий розвиток через постійне іноземне панування

над українськими землями. В деякі періоди використання української мови навіть було заборонено до друку. Однак, незважаючи на численні репресії, Україна має багату літературну спадщину, яку створила велика кількість відомих авторів.

межі XIX — XX століть була тісно пов'язана з

усіма важливими подіями свого часу. Складністю та суперечливістю історичної доби зумовлені своєрідність і розмаїття світового літературного процесу.

до часів формування Київської Русі. Однак ще в передісторичну добу

предки українців мали розвинену усну творчість. Любили свою культуру, рідну мову.

образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки,

монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (не збереглося більше 160). У 1859—1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.

багатьох країнах йому встановлено пам'ятники, його твори перекладені майже

на всі мови світу, його ім'ям в Україні названо навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім'я видатного сина українського народу — Тараса Шевченка.

безсмертний Прометей.
• Шевченкове слово в віках не старіє.
• Сяє

геній Кобзаря, мов у темряві зоря.
• Шевченкові думи переживуть віки.
• Нове життя будуємо — Кобзаря голос чуємо.
• Шевченкові пісні — наша сила.
• Шевченко і Прометей — дорогі для людей.
• Хто з Шевченком знається, той розуму набирається.
• Шевченко Тарас наче сонце для нас.
• Шанує Шевченка Україна, як мати рідного сина.
• Лиш Шевченка славить будем і ніколи не забудем.

9 вересня 1769 року в Полтаві, в родині дрібного

чиновника. Згодом Котляревським було «пожалувано» дворянське звання. З 1780 року маленький Іванко почав навчатися в Полтавській духовній семінарії. Особливо старанно й наполегливо осягав хлопець гуманітарні дисципліни: піїтику, риторику, філософію, латинську, грецьку, французьку, німецьку мови. З інтересом знайомиться з античною літературою, перекладає Горація, Овідія, Вергілія. Відкриває для себе творчість Ломоносова, Кантемира, Сумарокова. Один із співучнів Котляревського згадував про поета, що той «мав пристрасть до віршування і вмів до будь-якого слова вправно добирати рими, дотепні і вдалі, за що товариші по семінарії прозвали його римачем». 

ді­яльність, взявшись за переробку в бурлескному стилі Вергілієвої "Енеїди".

Вже перші розділи "перелицьованої" "Енеїди" поширю­валися в рукописних списках і набули чималої популярності серед читачів.

І.П.Котляревський його вклад в українську літературу

Федора Івановича Квітки народився син, якого назвали Григоріэм. З

дитинства дитина була слабкою та хворобливою. З-за золотухи до п'ятирічного віку хлопчик засліп. Зір знов повернувся до нього після відвідання Озерянского храму, що й зараз стоїть на Холодній горі. Маленький Квітка побачив світло, що йде від образу Озерянскої Божої Матері і прозрів. Випадок цей настільки вплинув на нього, що на двадцять третьому році життя він вирішив стати послушником монастиря. Щоправда, цьому кроку передувала військова служба: вахмістром в лейб-гвардії кінному полку, потім до 1796 року при департаменті геральдики, і нарешті, ротмістром Харківського кирасирського полку. Коли він був послушником Куряжського монастиря, Квітка, одягнений у чорнецький одяг, виконував різноманітні роботи до 1806 року. Після цього він знов заступив на військову службу до урядової комісії в міліцію Харківської губернії.

що він був основоположником художньої прози в новій українській

літературі і відомим драматургом, а також популярним свого часу російським письменником, який кращими своїми творами прилучався до «гоголівського напряму». Примітну роль його в європейському літературному процесі І. Франко вбачав у тому, що він «творець людової повісті, один з перших того роду творців у європейських письменствах

Г.Ф.Квітка-Основ’яненко його вклад в українську літературу