Презентация на тему Школьный театр

, в яких драматична дія поєднувалася з діалогами ,співами

, танцями , перерядженням тощо. Театралізовані видовища влаштовувалися на міських майданах і ярмарках , де збирали багато глядачів серед селян , міщан , козаків , шляхти.
В Острозькій школі , Київському колегіуму ,братських школах влаштовувалися свої театралізовані вистави – так звані шкільні драми. Ставилися драматичні твори на релігійні або міфологічні теми. Акторами виступали здебільшого учні й студенти. Серед таких вистав були відомі на той час драми невідомих авторів – «Слово про збурення пекла» , «Трагедія руська» , а також «Роздуми про муки Христа ,спасителя нашого» Іоаникія Волковича .В антрактах драм ставилися комедійні інтермедії (п’єси- всавки ) на побутові теми.

та інтермедійної з національно-побутовими елементами. Починалася вистава релігійною частиною,

яка відбувалася на горішній сцені. Тут чергувалися епізоди народження Ісуса Хреста, поклоніння пастухів, винищення немовлят царем Іродом і його смерті. Потім дійство переходило на нижню сцену, де розігрувалися комічні народно – побутові сценки з реального життя. Серед персонажів найпопулярнішими були Запорожець, Циган, Москаль, Шинкарка, Баба та інші. Персонажі розмовляли народною українською мовою, були вдягнені в українські національні костюми. Вертепна драма збагачувалася народними піснями, обрядами, іграми.

театр .Це старовинний український народний ляльковий театр. В Україні

відомий із ХVІІ ст., поширився у ХVII-XVIII ст . Вистави відбувалися у скриньці (шопці), що мала вигляд двоповерхового будиночка або церкви . Вертепник ,пересуваючи на дротиках дерев’яні ляльки й змінюючи відповідно голос ,говорив за кожну дійову особу. Виконавцями зазвичай були мандрівні дяки або вихованці шкіл в т.п Києво –Могилянської колегії ,які під час канікул розходилися по Україні в пошуках засобів до існування .
Авторами й виконавцями вертепних драм були школярі та студенти Києво – Могилянської академії, які, не маючи коштів на навчання, тимчасово переставали навчатись. У п’єсах для вертепу вони зазвичай використовували знання, набуті в школах. Отож вертеп мав багато спільного зі шкільною драмою. Вертепна драма складалася з двох частин: драми про Ірода, писаної книжною українською мовою, та інтермедійної – кількох інтермедійних сцен живою українською мовою. Збагачувалася вона народними піснями, обрядами, іграми.
У другій, інтермедійній дії розігрувались комічні сценки та діалоги з українського життя, виконувались народні пісні й танці, грали «троїсті музики». Наприкінці з’являвся головний герой – народний захисник сміливий Запорожець. Цю ляльку робили вищою за всі інші й одягали в яскравий український костюм. Запорожець усіх перемагав і співав рішучу епічну пісню «Та не буде лучче, та не буде краще, як у нас та на Україні». Поляки танцювали краков’як, російський солдат ,«москаль»,- камаринську, українці Дід і Баба співали «Ой під вишнею, під черешнею» і танцювали запальний козачок. У такий спосіб музика емоційно підсилювала національну своєрідність образів.