Слайд 2
Тема . Технології соціальної профілактики та адаптації
План
1. Сутність
соціальної профілактики. Технології профілактики.
2. Сутність соціальної адаптації, дезадаптації
та переадаптації.
3. Технології адаптації
Слайд 3
Рекомендована література
1. Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посіб.
/ За ред. А.Й. Капської. - К.: Центр навч.
літ., 2004. - С. 70-91.
2. Соціальна робота: Короткий енцикл. слов. - Соціальна робота. - Кн. 4. - К.: ДЦССМ, 2002. - С. 140-144,372.
3. Тюптя Л.Т., Іванова / Соціальна робота (теорія і практика): Навч. Посіб.- К.: ВМУРОЛ "Україна", 2004. - С. 212- 219.
4. Шахрай В.М., Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 464 с.
Слайд 4
глосарій
Інтервенція – насильницьке , примусове втручання в подію,
явище
Об'єкт - ті хто потребує допомоги незалежно від її
характеру та специфіки
Суб”єкт- усі ті, хто надає таку допомогу
Дисгармонія - невідповідність, неузгодженість, порушення чогось
Компетенція - здатність успішно діяти на основі практичного досвіду, умінь та знань при вирішенні поставлених професійних завдань.
Рекреактивна діяльність- як різновид активного відпочинку
Благодійництво обровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство, спонсорство і волонтерська діяльність;
Меценатство матеріальнадопомога мистецтву і науці особою –від римлянина Гая Цільния Мецената (Мекената),який був покровитилем мистецтва при імператорі Августе.
Слайд 5
Акомодація - повне підпорядкування вимогам середовища без їх
критичного аналізу),
конформізм -вимушенепідпорядкування вимогам середовища
асиміляції - свідомого
й добровільного прийняття норм та цінностей середовища на основі особистісної солідарності з ними адекватність - відповідність, достовірність
Слайд 6
Соціальна профілактика -
це технологія соціальної роботи,
що становить комплекс взаємопов´язаних заходів, спрямованих на
попередження соціальних
проблем, соціальної дисгармонії,
соціальних наслідків тиску на особистість складних умов життя,
негативних умов соціалізації.
Слайд 8
Соціальна профілактика здійснюється на різних рівнях соціальної роботи
і соціальної системи суспільства.
Мікрорівень -
Напрямки:
Соціальна робота з дітьми і молоддю передбачає
формування про-соціальної поведінки,
попередження відхилень у поведінці,
формування здорового способу життя,
формування і розвитку життєвої компетентності,
розвитку соціальної культури,
розвитку і підтримки соціальних талантів,
сприяння самореалізації і самоактуалізації.
Слайд 10
Форми і методи роботи:
просвітницькі курси,
інформаційні видання,
тренінги
і семінари,
телевізійні передачі,
фестивалі,
конкурси тощо.
Слайд 12
2. Соціальна робота з дітьми і молоддю груп
ризику
Мета - попередження соціальних і психологічних наслідків протиправних
вчинків, саморуйнівної поведінки, негативної соціалізації та адаптації.
Форми і методи роботи:
створення реабілітаційного середовища,
формування цінностей, орієнтацій, норм, еталонів,
корекція психологічного стану шляхом проведення групової тренінгової соціальної роботи, просвітницької, інформаційної,
залучення до волонтерської допомоги.
Слайд 14
3. Соціальна робота з малозабезпеченими сім´ями і громадянами,
самотніми, непрацездатними
Мета - попередження негативних соціально-психологічних наслідків бідності,
соціальної
ізоляції,
інвалідності та інших соціальних проблем.
Форми і методи роботи:
своєчасне виявлення громадян груп ризику,
формування банку даних,
надання пенсій, пільг, допомог,
проведення соціально-психологічної підтримки (консультації, тренінги, групи взаємодопомоги),
соціально-педагогічна робота (організація дозвілля і рекреаційної діяльності, клубної роботи, соціально-культурної діяльності тощо).
Слайд 16
Мезорівень - Напрямки:
1. Нормативно-правові документи, які регулюють правові
основи соціального захисту окремих категорій громадян.
2. Соціальні програми, спрямовані
на поліпшення соціального забезпечення бідних, малозабезпечених громадян.
3. Заклади, соціальні служби для соціальної роботи з клієнтами групи ризику.
4. Працевлаштування, центри зайнятості для безробітних.
5. Просвітницька соціальна робота в мікросоціумі.
6. Посередницька соціальна робота в общині.
Слайд 18
Макрорівень : Напрямки:
1. Законодавство, яке регулює правові основи
соціального захисту населення.
2. Державні програми і проекти з попередження
негативних явищ у дитячому і молодіжному середовищах.
3. Державні програми і проекти із соціальної підтримки окремих категорій громадян.
4. Благодійництво, меценатство.
Залежно від того, на якому етапі розвитку проблеми та її впливу на ту чи іншу соціальну групу вживаються профілактичні заходи, виділяють такі види профілактики:
первинна - діяльність, спрямована на попередження виникнення проблеми;
вторинна - діяльність, спрямована на попередження загострення проблеми та її наслідків серед осіб, які відчули на собі її вплив;
третинна - робота, яка проводиться з особами, які постраждали від проблеми, і спрямована на попередження її рецидивів.
Слайд 21
Профілактика будь-якої соціальної проблеми має бути спрямована як
на соціальне середовище, в якій вона виникає, так і
на особистість, яка від цієї проблеми страждає.
На основі аналізу соціальних і особистісних факторів проблеми визначаються завдання соціальної профілактики:
- дослідити причини і фактори проблеми чи негативного соціального явища;
- встановити ресурси, які є необхідними для подолання проблеми чи виявити ті, що існують;
- подолати негативний вплив середовища;
- розширити можливості для задоволення потреб, подолання проблем, повноцінної життєдіяльності (підвищити соціальні ресурси);
- подолати особистісні фактори, які сприяють виникненню чи загостренню проблем чи заважають її вирішенню;
- підвищити особистісні ресурси, здатність особистості адекватно реагувати на проблеми, подолати їх і задовольнити потреби;
- організувати взаємодію суб'єктів у подоланні проблеми, організувати діяльність, спрямовану на попередження і подолання проблем.
Слайд 23
Структура соціальної профілактики:
1. Постановка і дослідження проблеми; планування
діяльності, організаційна і методична підготовка; (
2. Вплив на особистість
(профілактична інтервенція):
- підвищення ресурсів особистості,
- корекція негативних особистісних якостей;
- розвиток якостей, які підвищують адаптивні можливості особистості,
- формування адекватного ставлення до проблеми.
3. Вплив на проблемне середовище:
- попередження негативного впливу середовища шляхом попередження негативного впливу об'єктивних факторів,
- попередження негативного впливу інших осіб,
- підвищення можливостей задоволення потреб.
4. Моніторинг проблеми, аналіз ефективності профілактичних дій.
Слайд 24
Структура соціальної профілактики
Слайд 25
Методи профілактичної роботи
1. Дослідження, діагностика, прогноз розвитку проблеми:
-
дослідження,
дослідження стану її розвитку проблеми,
дослідження чинників, які визначають проблему;
аналіз ефективності реалізації профілактичних програм.
Слайд 26
Дослідження, діагностика, прогноз
Слайд 27
2. Попередження негативної дії об'єктивних факторів:
вплив на об'єктивні
причини такі як природні, матеріальні , економічні
вплив на чинники
проблеми, які включають подолання, нейтралізацію, попередження, компенсація наслідків.
3. Попередження негативного впливу соціального оточення:
- попередження розповсюдження негативних цінностей,
- попередження негативних взірців поведінки,
- захист від шкідливої дії інших людей.
Слайд 28
4. Підвищення ресурсів середовища: створення чи підвищення можливостей
для подолання проблеми і факторів, які її створюють, пошук
альтернативного проблемі способу життя, повноцінного задоволення потреб індивідів.
5. Формування адекватного уявлення про проблему і ставлення до неї:
- формування свідомого ставлення людей до проблеми та її причин через донесення знань, поглядів, переконань, установок тощо.
Слайд 29
6. Виявлення і корекція особистісних якостей, які знижують
адаптивні можливості людини:
попередження негативного розвитку, нейтралізація
корекція прояву негативних ознак
особистості.
7. Розвиток якостей, які підвищують адаптивні можливості людини:
- розвиток якостей, необхідних для подолання проблеми.
8. Організація та координація профілактичної роботи
Слайд 30
Методи профілактичної інтервенції
Профілактична інтервенція - цілеспрямований вплив на
цільову групу профілактики з метою зміни її ставлення до
проблеми і подолання суб'єктивних факторів, властивих її представникам, їх уявлень, поглядів, переконань, мотивів, інтересів, звичок, стереотипів поведінки, ціннісних орієнтацій, які призводять до проблеми.
Профілактична інтервенція як правило, здійснюється шляхом інформування представників цільової групи і залучення їх до певних видів діяльності.
Слайд 31
Профілактична інтервенція дасть можливість допомоги людині змінити свою
поведінку стосовно проблеми - навчитися не створювати чи уникати
її.
Для визначення змісту і методів профілактичної інтервенції необхідно проаналізувати особливості цільової групи профілактики.
При цьому слід враховувати особливості конкретних осіб чи груп, на які спрямовується профілактика в момент профілактичної інтервенції.
Слайд 32
Основні методи профілактичної інтервенції:
- лекція,
- бесіда,
- дискусія,
- дискусія
театралізована,
- диспут,
кіно-, відеолекторій,
рольова гра,
тренінг,
соціальна
реклама.
Сутність соціальної діагностики, соціальної експертизи і соціальної профілактики - виявити і попередити виникнення і розповсюдження негативних соціальних процесів і явищ,
- створити сприятливі умови для реалізації технологій соціальної роботи,
-спрямованих на допомогу особистості.
Слайд 33
Теми для дискусії
1. Сутність соціальної діагностики в соціальній
роботі. Етапи і основні принципи соціальної діагностики.
2. Особливості діагностичних
методів в соціальній роботі: соціологічних, педагогічних, психологічних.
3. Специфіка соціальної експертизи: методичні підходи і вимоги до проведення експертного оцінювання; етичний характер соціальної експертизи стосовно окремої особистості чи цільової групи клієнтів; соціальна експертиза соціальних проектів.
4. Особливості застосування соціальної профілактики в соціальній роботі: мета, завдання, напрямки соціальної профілактики, сфери призначення.
5. Особливості проведення соціальної профілактики на макро-, мезо- і мікрорівнях соціальної структури суспільства.
6. Сутність структури і методів профілактичної роботи.
Слайд 34
Адаптація займає істотне місце в змісті соціальної роботи.
Під
соціальною адаптацією розуміється процес активного пристосування людини до нових
для неї соціальних умов життєдіяльності шляхом активного їх засвоєння
Соцільна адаптація вид взаємодії особистості чи соціальної групи з соціальним середовищем.
Соцільна адаптація - це інтегративний показник стану індивіда, що відображає його можливості виконувати певні біосоціальні функції, а саме:
-адекватне сприйняття оточуючої дійсності і власного організму;
- адекватна система ставлення і спілкування з оточуючими;
-змінність (адаптивність) поведінки відповідно до рольових очікувань інших.
Слайд 36
Соціальна адаптація є одним із основних механізмів соціалізації,
одним із шляхів більш повної соціалізації.
Змістом соціальної адаптації є
-
зближення цілей і ціннісних орієнтацій групи і індивіда, який входить в неї,
- засвоєння ним норм, традицій, групової культури,
- входження в рольову структуру групи.
Слайд 38
Порушенням адаптації вважають асоціальну поведінку, маргінальність, алкоголізм, наркоманію.
Адаптація
може здійснюватись у формі
акомодації тобто повного підпорядкування вимогам
середовища без їх критичного аналізу,
конформізму - вимушеного підпорядкування вимогам середовища
та асиміляції тобто свідомого й добровільного прийняття норм та цінностей середовища на основі особистісної солідарності з ними.
Адаптація пов'язана з прийняттям індивідом різних соціальних ролей, адекватним відображенням себе і своїх соціальних зв'язків
Слайд 39
Соціальна адаптація — це
взаємозумовлений процес пристосування
індивіда до соціального середовища і пристосування суспільства до потреб
особистості через їх задоволення.
Відповідність між рівнем соціальних потреб і рівнем їх задоволення визначає рівень соціальної адаптації.
Слайд 41
Виділяють такі компоненти соціальної адаптації:.
Слайд 42
Соціально-побутова адаптація -
пристосування індивіда до нових
умов життя, побуту, що передбачає поліпшення його становища, психологічного
самопочуття, узгодженість із намірами, інтересами, уподобаннями.
Особливо це стосується осіб, які проходять реабілітацію у спеціалізованих закладах, відірвані від сім'ї і звичайного способу життя.
Слайд 44
Економічна адаптація здійснюється
зазвичай в нових соціально-економічних умовах життя
і стосується всіх цільових груп населення.
У такому випадку держава законодавчо регулює її механізми на різних рівнях соціального захисту населення через надання пільг, субсидій, допомог тощо.
У більш вузькому розумінні слова соціальна адаптація здійснюється в умовах безробіття шляхом працевлаштування, перекваліфікації чи підвищення кваліфікації, а також надання допомоги з безробіття, соціально-психологічної підтримки і допомоги. Економічна адаптація залежить від задоволення фізіологічних потреб людей таких як якісне харчування, одяг тощо.
Слайд 45
Комунікативна адаптація зумовлює
пристосування індивіда до нових
взаємозв'язків і взаємостосунків, розвиток соціальних навичок і умінь, соціальної
компетенції.
Особливо це стосується позитивної адаптації осіб з адиктивною поведінкою, клієнтів, які зазнали посттравматичного стресу, пережили екзистенційні проблеми тощо.
Комунікативна адаптація виявляється ефективною тільки в умовах включення індивіда в нормальне соціальне середовище зі збереженням власної індивідуальності та унікальності.
Соціальна адаптація необхідна при введенні людини в різні сфери суспільних взаємовідносин, розширенні чисельності контактів, формуванні диференційованої поведінки відповідно до її потреб і особливостей психічного стану.
Слайд 46
Регулятивна адаптація
пов'язана з життєвими циклами людини,
переходом від одного віку до іншого, перебігом різних життєвих
подій і змін, що потребують формування нових якостей характеру, рис особистості та вимог до суспільства, яке має забезпечувати гідне існування громадян.
Особливо важливою соціальна адаптація виявляється для статево-рольових взаємовідносин і взаємостосунків на різних вікових стадіях життя людини.
Регулятивна адаптація пов'язана із задоволенням потреб у безпеці й повазі.
Слайд 47
Самореалізація -
рівень задоволення духовних потреб
особистості, реалізації творчого потенціалу. Соціальна адаптація до нової життєвої
ситуації чи умов життя здійснюється через
- активізацію сильних сторін особистості,
- самореалізацію в трудовій діяльності чи творчості,
розширення кругозору і світогляду,
подолання екзистенціальних проблем
Слайд 48
Управлінська (організаційна) адаптація
Без управління неможливо створити сприятливі
умови (на роботі, в побуті) для адаптації, впливати на
неї, забезпечуючи діяльність, що відповідає інтересам суспільства і особистості. Управління може здійснюватися не лише в руслі впливу соціальних інститутів на особистість, а й у руслі самоуправління.
Останнє вимагає вимогливого, самокритичного ставлення людини до самої себе, до своїх думок і вчинків.
Слайд 49
Педагогічна адаптація. Це пристосування до системи освіти, навчання
і виховання, які формують систему ціннісних орієнтирів індивіда.
Психологічна адаптація.
У психології адаптацію розглядають як процес пристосування органів чуття до особливостей діючих на них стимулів і запобігання надмірному навантаженню на рецептори.
У 1936 р. канадський фізіолог Г.Сельє ввів поняття "стрес" і "адаптаційний синдром". Стрес - це стан психологічної напруженості в процесі життєдіяльності у складних умовах як повсякденного життя, так і за особливих обставин. Адаптаційний синдром - це сукупність реакцій організму людини у відповідь на несприятливий вплив.
Слайд 50
Стрес - невід'ємний супутник життя
Він може
не тільки знизити, а й підвищити стійкість організму до
шкідливих хвроботворних факторів. Нормальна життєдіяльність людини немислима без певного ступеня фізичного і нервово-психічного напруження. Людині властивий певний оптимальний тонус напруги. Кожна людина повинна вивчити себе і знайти той рівень напруги, за якої вона відчуває себе найбільш "комфортно", незалежно від того, яке заняття вона собі вибрала.
Професійна адаптація - це пристосування індивіда до нового виду професійної діяльності, нового соціального оточення, умов праці і особливостей конкретної спеціальності.
Слайд 51
Отже,
Соціальна реабілітація
— комплекс заходів, спрямованих на відновлення людини в правах,
соціальному статусі, здоров'ї, дієздатності.
Цей процес націлений не тільки на відновлення здатності людини до життєдіяльності в соціальному середовищі, але і самого соціального середовища, що зазнало негативних змін внаслідок соціальних причин.
Слайд 52
Принципи соціальної реабілітації:
етапність,
диференційованість,
комплексність,
наступність,
послідовність,
безперервність
у вжитті реабілітаційних заходів,
безкоштовність для найбільш нужденних (інвалідів, пенсіонерів, біженців та ін.).
Слайд 53
У межах соціально-реабілітаційної діяльності
виділяють різні види: медико-соціальний, професійно-трудовий,
соціально-психологічний, соціально-рольовий, соціально-побутовий, соціально-правовий.
У практичній соціальній роботі реабілітаційна допомога
надається різним категоріям населення. Залежно від цього визначаються і найважливіші напрямки реабілітаційної діяльності.
До таких напрямків зараховують: соціальну реабілітацію інвалідів і дітей з обмеженими фізичними можливостями; людей похилого віку; військовослужбовців, які брали участь у війнах і військових конфліктах; реабілітацію осіб, що відбули покарання в місцях позбавлення волі та ін.
Слайд 54
Стратегія соціальної адаптації являє собою індивідуальний спосіб адаптації
особистості до суспільства і його вимог
Для
нього визначальним є досвід ранніх дитячих переживань, неусвідомлюваних рішень, що приймаються відповідно до суб'єктивної схеми сприйняття ситуацій, і свідомий вибір поведінки, зроблений відповідно до цілей, прагнень, потреб, системи цінностей особистості.
Стратегії соціальної адаптації індивідуальні і неповторні для кожної особистості, але можна виділити деякі ознаки і риси, що є загальними, характерними для ряду стратегій адаптації.
Слайд 55
А. Лазурський виділяє три рівні взаємин "індивід -
середовище":
на першому рівні особистість повністю залежна від середовища. Оточення,
зовнішні умови "придушують" людину, тому пристосування є недостатнім.
на другому рівні пристосування здійснюється з користю для себе і суспільства.
третій рівень - творче ставлення до середовища, індивіди вміють на лише вдало пристосуватися до середовища, а й впливати на нього, змінюючи і перетворюючи оточуюче середовище відповідно до свої власних потреб та захоплень.
Слайд 56
Характеристики стадій адаптації
Початкова стадія, коли індивід, який адаптується,
лише вловлює правила поведінки, але система цінностей соціуму ним
ще не визнається.
Стадія терпимості, коли і соціальне середовище, і індивід визнають рівноцінність еталонів поведінки у ставленні один до одного.
Стадія пристосування, "акомодації", - пов'язана із взаємними поступками: індивід визнає і приймає систему цінностей середовища, але й представники цього середовища визнають деякі його цінності.
Стадія повної адаптації, "асиміляції", коли індивід відмовляється від попередніх зразків та цінностей і повністю приймає нові.
Слайд 57
Науковці стверджують, що адаптаційні процеси виявляються у трьох
формах, які характеризуються різним співвідношенням стихійних і свідомих механізмів
пристосування:
стихійне- переважно стихійне протікання адаптаційних процесів виявляється в незадоволеності людиною умовами її самореалізації без достатнього усвідомлення шляхів виходу з існуючого стану.
У цьому випадку завершенням адаптаційних процесів є відмова (повна або часткова) від суспільно-корисної діяльності, переміщення центру активності особистості у сферу дозвілля чи самореалізація людини в альтернативних групах, що не входять в соціальну структуру суспільства.
У сучасних умовах ці процеси знаходять своє вираження у переорієнтації людини на саму себе: найрізноманітніші оздоровчі системи, нетрадиційні способи психологічної і фізіологічної самореалізації та ін.;
Слайд 58
Стихійно-свідоме- характеризується приблизно рівним співвідношенням стихійних і свідомих
елементів, що виявляється в конструванні ідеальних моделей уявлюваної діяльності
без реального їх втілення.
Результат цієї форми адаптації особистості - створення різних соціальних утопій і їх пропаганда;
Свідоме- переважання свідомих елементів, що відображається у формуванні життєвих планів особистості, цілеспрямованій життєдіяльності. Ця форма адаптації найбільшою мірою сприяє справжній самореалізації особистості і її перетворенню в суб'єкт суспільного розвитку.
Слайд 59
Адаптаційний потенціал - ступінь прихованих можливостей суб'єкта оптимально
включатися в
нові чи змінені умови оточуючого соціального середовища
Він пов'язаний з адаптивною підготовкою - накопиченням людиною досвіду діяльності з пристосування до соціальних умов.
Зовнішні труднощі, хвороба, стан затяжної екстремальності, голод тощо знижують адаптаційний потенціал індивіда, і при зустрічі з ситуацією, що загрожує його життєвим цілям, може виникнути дезадаптація.
Різні форми асоціальної активності - наркоманія, алкоголізм, психічна напруженість - наслідок невдалої соціальної адаптації чи дезадаптації.
Саме з людьми, соціально дезадаптованими чи для яких є характерним переважання неадекватної активності, найчастіше всього доводиться взаємодіяти соціальному працівникові.
Слайд 60
Дезадаптивна поведінка є двох типів.
Поведінку агресивного типу у
найпростішій формі можна представити як атаку на перешкоду чи
бар'єр.
Але при усвідомленні можливої чи реальної небезпеки агресія може бути спрямована на випадковий об'єкт, на сторонніх людей, не пов'язаних з її причинами.
Вона виражається в грубості, різких спалахах гніву з незначного приводу або і зовсім без видимих причин, в незадоволенні всім, що відбувається, особливо вимогами, які висуваються перед агресивною особистістю.
Втеча від ситуації - заглиблення людини в свої переживання, спрямування всієї її енергії на генерацію власних негативних станів, самокопания, самозвинувачення і т.ін.
У неї розвиваються тривожно-депресивні симптоми. Людина починає бачити в самій собі джерело всіх бід, відчуває повну безвихідь, тому що вплинути на середовище і ситуацію вважає себе нездатною. Такі люди замкнуті, заглиблені в світ важких роздумів.
Слайд 61
Для визначення ситуації норми адаптації використовується термін "стійка
адаптація" (синонім - норма, здоров'я).
При зміні звичних
умов життя з'являються чинники, що вносять дезорганізацію в психічну діяльність. У цьому випадку повинен включитися механізм переадаптації.
Під переадаптацією розуміється процес переходу із стану стійкої адаптації у звичних умовах у стан відносно стійкої адаптації в нових них (змінених) умовах існування або результат цього процесу, що є успішним для особистості.
Слайд 62
Процес переадаптації проходить декілька стадій.
Підготовча стадія має місце
в тому випадку, коли людина знає про зміни чи
передбачає їх з певним ступенем ймовірності. У цій ситуації вона накопичує певну інформацію про середовище, в якому їй потрібно буде жити і діяти, створюючи, таким чином, інформаційне поле, яке стане одним із джерел формування адаптаційних механізмів.
Стадія стартової психічної напруги - пусковий момент в дії механізму переадаптації. Стан людини при цьому можна порівняти з переживаннями перед спортивними змаганнями, виходом на сцену тощо, коли відбувається мобілізація психічних і особистісних ресурсів.
Стадія психічних і особистісних реакцій входу (первинна дезадаптація) - стадія, на котрій особистість починає відчувати на собі вплив психогенних факторів змінених умов існування.
Слайд 63
Стан дезадаптації можна розглядати з двох сторін
По-перше, як відносно короткочасний ситуативний стан, що є наслідком
впливу нових, незвичних подразників зміненого середовища і який сигналізує про порушення рівноваги між психічною діяльністю і вимогами середовища, а також спрямовує до переадаптації.
У цьому випадку дезадаптація - необхідний компонент адаптаційного процесу.
По-друге, дезадаптація може бути достатньо складним і тривалим психічним станом, що викликаний функціонуванням психіки на межі її регуляторних та компенсуючих можливостей чи в позамежовому режимі, який відображається в неадекватних реагуванні й поведінці особистості. Тому ситуація входу може мати два ймовірних продовження: вихід на переадаптацію, коли пристосування людини до нових умов закінчується етапами психічної напруги чи гострої психічної реакції виходу, чи вихід на дезадаптацію.
Слайд 64
Технології адаптації - технології, що забезпечують відтворення процесів
включення особистості в групи, колективи, в нові умови соціального
середовища, діяльності, відносин.
Адаптаційні технології характеризуються узгодженням бажаного суб'єктом з його можливостями і реальністю соціального середовища, тенденціями їх розвитку.
Адаптаційний процес відображує:
предмет адаптації;
час (необхідний і реальний) адаптації;
показники адаптації;
ефективність адаптації;
особливості взаємодії (бажані та реальні) учасників адаптаційної технології;
середовище адаптації;
умови адаптації;
специфіку й рівень управління технологією адаптації.